Ешлі міцно обійняла Амалію й ледь тремтячим голосом промовила.
– Я співчуваю Вам з усього серця, але давайте Ви знову спробуєте поспати, я буду поряд. Вам треба поспати, ви виснажені в край.
Амалія кивнула головою
-Ти правда будеш поряд зі мною?
-Обіцяю! Я зараз схожу за снодійним та теплим чаєм для Вас і обов’язково повернуся, домовились?
-Добре, я буду чекати на тебе. – жінка повільно, знесилено укуталася в ковдру й лежала в очікуванні дівчини.
Дворецька швидко побігла на кухню й поставила воду кип’ятитися, а поки пішла шукати снодійні. Знайшовши необхідні ліки, дівчинка швиденько заварила чай і понеслася до Амалії.
Але та не встигла, господиня вже тихенько собі сопіла, тому Ешлі сіла з нею поруч. взяла ту за руку й сиділа з нею так усю ніч, до поки сама не заснула.
***
На ранок Господарка прокинулася трохи пом’ятою, але почувала себе набагато краще, порівняно з минулими днями. Відкривши повільно очі, жінка побачила дівчину що сидячі спала поряд з нею, міцно тримавши краєчок ковдри в руці.
-Бідолашна, в тебе ж так спина буде боліти…
Жінка нормально розстелила вільний край ліжка й обережно піднявши дівчину на руки, поклала ту, на м’якеньку тепленьку подушку, вкрила вовняною ковдрою й тихенько покинула кімнату.
***
Сходивши до душу, жінка привела себе в норму, переодяглася й пішла на балкон, де ще з ночі стояв її келих й лежала пачка цигарок. По дорозі на балкон жінка взяла ноутбук. Сівши в зручненьке крісло, Амалія зробила ковток вина й відкрила ноутбук.
Насправді вона за ці дні відгулу ще ні разу не сідала за роботу, але й не те щоб зараз збиралася, там її не багато, але сил на неї поки зовсім немає.
Керівниця взяла ноутбук, щоб зайти в чат зі своїми співпрацівниками, щоб дізнатися, що нового сталося й чи все в них гаразд. Жінка не з’являлася у мережі вже понад два дні. Тому коли учасники групи побачили що їх керівниця в мережі, почали активно питати що сталося й чому її так довго не було. На що жінка відповідала лише те, що не дуже добре себе почуває.
Згодом, дізнавшись що на роботі все гаразд, жінка підкурила цигарку, увімкнула тихенько музику й насолоджувалася тишею та спокоєм, намагаючись не думати ні про що.
-Я вважаю, це не справедливо, що я усю ніч провела з Вами, а Ви втікли від мене до цигарки… – Ніжні тендітні руки обійняли Амалію збоку від крісла. – Пішли ще полежимо, будь ласочка…
Додати до улюблених