Вони повернулися в вежу далеко за північ, не відпускаючи рук один одного. Біля її кімнати Драко в чергове притиснув дівчину спиною до стіни, кидаючись на її вже припухлі губи.
— Це для солодких снів, — шепотів він у волосся, намагаючись надихатись її ароматом.
— Твоїх чи моїх? — спитала Герміона.
— Наших, — він поцілував її лоба. — Що, коли я за тобою завтра вранці зайду і підемо разом на сніданок?
— Тобі не буде гидко показатися з бруднокровкою всьому Гоґвортсу?
— Я, начебто, останню годину доводив своє справжнє ставлення до тебе і, на додаток, сказав, що починаю відчувати… Але якщо ти страждаєш на короткочасну пам’ять, я повторюся: твій запах зводить мене з розуму, я вже боюся Нового року з його мандариновою манією; твій голос переслідує мене вдень і вночі, я не можу забути його; я готовий губитися у вигині твоєї шиї або в густоті твого волосся… Ти вважаєш це неприязню?
Герміона не змогла чітко відповісти, просто закивала головою.
— Боюся, що зараз тобі невигідніше показуватися зі Сметежером.
— Драко, — вона штовхнула його в плече. — Ми це обговорювали неодноразово. Чекаю на тебе завтра о восьмій, — і поцілувавши його в щоку, зникла за дверима.
Вони обоє довго засинали, зберігаючи в пам’яті приємні дотики та ніжні обійми. Герміона не могла відвести рук від своїх губ, згадуючи, як його вуста оминали все на своєму шляху. Вона, нарешті, була щасливою? Адже знайшла джерело свого спокою. Виявляється, він завжди був десь неподалік: ходив одним коридором з нею; сидів поряд у бібліотеці; відвідував із нею оді і тіж дисципліни. Від розуміння цього, тілом розлилося тепло, і Герміона піддалася царству Морфея.
Драко вперше за довгий час лягав спати з чудовим настроєм. Ця тендітна дівчина навіть не здогадується, що подарувала йому надію на любов, безкорисливу та чисту. Адже тільки таку може подарувати ця особа — ідеальна ґрифіндорка, яка була маренням його останніх снів та бажань. Щастям, яке нарешті наздогнало і його. Він зняв свій одяг, щоб укластися спати й зрозумів, що його сорочка пахла нею і це ідеально. Чомусь уже так швидко хотілося відчувати цей запах поруч постійно. Покрутившись у ліжку близько пів години, Драко піддався магії сну.
Вранці у спальні слизеринців було дуже жарко, але не від температури, а від напружених обставин.
— Світишся, як яйця у мантикори, — намагаючись вивідати хоч якісь подробиці, відрізав Блез.
— Але мантикора не відкладає яєць, — не відриваючись від своїх справ, сказав Мелфой.
— Я не про ті.
— Трясця, Блезе! Тільки я подумаю, що знайомий із гранню твоєї вульгарності — як ти видаси щось нове.
— Натомість я розрядив цей твій серйозно-солодкий вигляд. Зізнавайся, хто вона? Та, що змусила тебе світитися,. — Забіні хотів сказати щось знову у своєму дусі, але отримав убивчий погляд, — як золотий галеон.
— Все тобі треба знати, мій друже, — він поплескав мулата по плечу і рушив у бік дверей.
— Почекай мене, я зараз, — накидаючи краватку на ще розстебнуту сорочку, кричав Забіні.
— Поспішаю тебе засмутити, сьогодні ми йдемо окремо.
— Ось воно як? Якщо допомогти, то одразу Забіні, а як розповісти найближчому другу про причини щастя — ми окремо. Я на це не підписувався!
— Добре, якщо скажу ім’я, ти припиниш цей цирк? — кидаючи погляд, спитав Драко, на що отримав кивок. — Але пам’ятай — без подробиць. Все пізніше.
— Я зрозумів. Говори Ромео, хто твоя Джульєтта?
— Салазар, Блез. Дуже точне порівняння, — Мелфой засміявся і потер перенісся. — Це Ґрейнджер.
— Слава яйцям! Я думав, якась інша звабила. Ваші перегляди в залі та кабінетах я давно помітив, — Блез підійшов до шокованого друга і поплескав його по плечу. — Біжи, а то відведуть.
У найближчій кімнаті атмосфера була не набагато спокійнішою.
— Ґрейнджер, щось ти надто виряджаєшся сьогодні, — цікаво запитала слизеринка.
— Скоро сама все дізнаєшся, — посміхнулася шатенка, укладаючи волосся охайними локонами.
— Ух, як ми заговорили. Бачу спілкування зі мною йде тобі на користь.
— Доки сама себе не похвалиш…
Герміону перервав наполегливий стукіт у двері. Її погляд зустрівся з ним на мить, але цього вистачило для обміну блискавками замилування. Герміона нервово проковтнула слину, що зібралася в пересохлому горлі й стиснула губи. Все її тіло напружилося, а спиною пробігли мурашки від жару в його погляді, але більше від спогадів минулого вечора.
Як тільки Драко побачив Герміону в кімнаті, він хотів відразу заритися в її волосся, впитися в теплі несперечливі губи й слухати її важкі стогони й зітхання.
Серця обох шалено билися в грудях і віддавали своїм стукотом у вуха. Так хотілося залишитися наодинці, насолодитися присутністю одне одного. Але зараз у них зовсім інший задум, після якого життя перевернеться шкереберть і шляху назад не буде.
— Привіт, Пенс.
— Я не готова, почекай у вітальні, — не відриваючись від своїх справ, протараторила Пенсі.
— Вибач, зміючко, я не за тобою, — з посмішкою, яку дуже давно не бачила Паркінсон, промовив Драко. — Ґрейнджер, не здрейфила?
— Не на ту нарвався, — піднявши брову, відповіла дівчина і, взявши сумку, попрямувала до нього. — Доброго ранку.
Вона залишила короткий поцілунок на щоці. Драко посміхнувся і поцілував її в губи, захоплюючи у більш пристрасний поцілунок. Його очі заплющилися, коли вона відповіла на цей не надто ніжний дотик.
За всією цією картиною спостерігала приголомшена Паркінсон, яка вже випустила з рук усі свої речі й мовчки сіла на ліжко.
— Хай вам грець, здається я дуже довго спала! Драко? Ґрейнджер? — промовила Пенсі з нерозумінням, але воно було дружнім і якось зігрівало, навіть додавало настрою в їхні дії.
— Все потім, Пенс. Нас чекають великі потрясіння, точніше, вони чекають інших, — Мелфой посміхнувся і, переплітаючи пальці з шатенкою, вийшов з кімнати.
З вітальні почувся звук чогось чи когось, що спало. Напевно, це перша жертва потрясіння. До кімнати влетів мулат.
— Паркінсон, ти ще не готова? — крикнув Забіні. — Кидай усе, я все одно люблю тебе. Зараз потрібно встигнути за цією парочкою. Я хочу побачити все на власні очі, особливо Поттера та Візлі.
— Ти, підступний засранець, усе знав і мовчав? — з докором говорила Паркінсон, тицяючи своїми гострими нігтиками в груди хлопця.
— Відьмо, легше! Я дізнався лише п’ять хвилин тому. Ти ж знаєш, у мене від тебе жодних секретів, — він узяв її руку і поцілував, і дівчина посміхнулася. — Але здогадувався давно. Сьогодні буде вечір відкриття таємниць, хочуть вони цього чи ні, — він схопив сумку дівчини та потяг її за собою. — Ми запізнюємося, швидше-швидше. Даю двадцять галеонів, що Візлі репетуватиме, наче навіжений.
— Так не чесно! Це дуже передбачувано, — надувши губи, пирхнула Пенсі.
Драко та Герміона йшли до Великої зали удвох, поряд, що вже було незбагненним, так ще й трималися за руки. Студенти проводжали пару враженими поглядами, деякі просили їх ущипнути, деякі протирали очі, але картинка не змінювалася. Цей союз був надзвичайний: він слизеринець — вона ґрифіндорка; він чистокровний — вона маґлонароджена; та ще й вороги з першого курсу. Дівчата довкола пирхали й казали, що Ґрейнджер підлила амортенцію. Хлопці стискали кулаки, стверджуючи, що Герміона під Імперіусом.
— Драко, хто ми зараз? — несміливо спитала дівчина, на що отримала запитливо підняту брову та німе запитання. — Один одному, хто ми один одному?
— Дурненька ти моя. Ми зустрічаємося, — поцілувавши її у скроню, мовив Мелфой. — Щось не так?
— Ні, все так.
— Який я невихований! — з жартівливим докором промовив Драко і зупинив дівчину посеред коридору. — Герміоно, ти будеш моєю дівчиною.
— Так, — збентежено відповіла шатенка. — Що на тебе найшло? До чого питання?
— Мила, це було риторичне питання. Відповідь не потрібна. Це аксіома, — він опустив її кучерика і потягнув далі.
— Ти такий… — хотіла висловитися Герміона, але її все влаштовувало, — Мелфой.
Вони обоє заливисто засміялися, чим трохи налякали всіх довкола, і спокійно продовжили свою ходу. Головна подія попереду — зустріч з її друзями. Герміона вирішила поговорити з Роном, Джіні та Гаррі вже за фактом, вчинивши за методом пластиру — ривком не так боляче. Вона переживала з цього приводу. І Драко це розумів та приймав. Долонька дівчини була дуже спітніла і мимоволі стискалася, а в очах був якийсь страх. Він стискав руку дівчини у своїй, погладжуючи великим пальцем її зовнішній бік.
— Все буде добре, — тихо промовив Драко одними губами, але вона почула і подарувала йому чарівну усмішку з домішком хвилювання.
Ця крихітна дія озвалася величезним спокоєм на душі Герміони, ось вона підтримка, якої їй не вистачало. Ні, допомога від друзів не рахується. Тут справа в іншому.
Двері перед парою відчинилися і всі погляди кинулися на них, у тому числі й викладачів. Сивіла Трелоні, щось сказала директору Макґонеґел і вони обидві посміхнулися. Професори відійшли швидко і продовжили сніданок, але студенти продовжували свердлити поглядами несподіваний союз. Драко провів Герміону до столу Ґріфіндора і, поцілувавши в щічку, попрямував до своїх однокурсників. Обернувшись, дівчина побачила здивовані очі своїх друзів і лише Джіні виглядала зовсім спокійно.
— Це як розуміти, Герміоно? — гарчав Рон, розмахуючи тостом.
— А що це схоже? — сідаючи, спокійно відрізаладівчина. Гаррі все ще був спантеличений, але не показував своєї неприязні.
— Що ти вішаєшся на Смертежера, — голосніше покликав Рон.
— Він виправданий! І я, як ти висловився, не вішаюся, ми зустрічаємося, — зірвалася майже на крик Герміона.
— Це суті не змінює! Ти злизалася з нашим ворогом! — Візлі зі стуком поставив склянку і вилетів із зали.
Драко за столом прийняли райдужніше: багатьом було все одно, а деякі відверто пирхали, дивлячись на нього «Нижче він опуститися просто не може». За ним одразу ж наспіли Пенсі й Блез, які сіли поруч, щоб бути обличчям до Ґріфіндора — місця в першому ряду. Вони все ще чекали на сольний виступ Візлі з Поттером, який якраз розгорявся за столом червоно-золотих. Після чергової образи Рональда, Драко підірвався з-за столу, але Блез його втримав і посадив назад.
— Схаменися, ти на випробувальному, — зчепивши зуби, промовив мулат.
— Вона сама зможе за себе постояти, не дрейф, — заспокоювала Пенсі.
Схаменувшись, Герміона провела поглядом залою. Від надмірної уваги, до її щоки зашарілися — частина учнів дивилася з цікавістю, чекаючи, що буде далі, а решта з обуренням. Не було жодної людини, яка зараз не думала, або не обговорювала їх вихід. Озираючись, Герміона зустрілася з сіро-блакитними очима, що зараз були майже чорними. Він промовив губами: «Ти як?». Герміона усміхнулася, даючи зрозуміти, що все під контролем.
Дівчина зітхнула й обернулася до своїх друзів. Гаррі через стіл мовчки дивився на неї, але його міміка давала зрозуміти, що він чекає відповіді. Поруч із ним, посміхаючись, сиділа Джіні.
— Все, більше терпіти не можу, — руда потяглася через стіл і стиснула долоню подруги. — Я така рада, що ви нарешті розібралися в усьому.
— Що? — тепер збентеженою була Герміона.
— Мантикора мене подери. Між вами вже місяць літають блискавиці, а ці ваші погляди? Я боялася потрапити в їхнє поле — спопелили б. Знай, я тебе поки що не до кінця розумію, але після початку вашого спілкування — ти змінилася на краще. Він допомагає тобі.
— Джіні, дякую. Мені дуже приємно, — вона стиснула руку подруги й глянула на неї теплим поглядом. Потім подивилася на Поттера. — Ти теж не розумієш мене і втечеш?
— Почнемо з того, що якби я хотів втекти — мене вже тут не було б, — поправляючи окуляри й прочистивши горло, заговорив Гаррі. — Я поки що не готовий висловити свою думку про ваші стосунки. Але, згадай, я виступав із захистом на боці Мелфоя і запросив його до команди. Він не такий вже й поганий, якщо придивитися. Я поки що утримаюся від коментарів. Другом йому бути не обіцяю, але його компанію потерплю, якщо він тобі дорогий.
— Дякую, Гаррі. Для мене це дуже важливо, — зі сльозами на очах казала Герміона.
— Але пам’ятай, якщо він тебе скривдить — одразу до мене. Я йому покажу свій коронний «Експелліармус», — всі троє весело засміялися і Драко був радий цьому результату.
— Дай Рону час. Він прийме твій вибір, якщо ти будеш щасливою.
Увечері у кожного у своїй кімнаті була дуже відверта розмова. Драко заїкнувся Блезу про слово на літеру «К» і сам злякався, але згодом зрозумів, що не треба боятися цього почуття — треба йому віддатися.
— Не мучте один одного. Я впевнений, що це взаємно. Дуже помітно. Можливо, зараз найкращий час для зізнань і почуттів, — одухотворено промовив Забіні, поплескавши друга по плечу.
Як не дивно, у кімнаті дівчат атмосфера була дуже доброзичливою. Герміона та Пенсі посідали на одному ліжку, обмінюючись дівчачими думками та мріями. Якби хтось минулого року сказав їм про це — були б жертви чи направлення до психологічного крила лікарні Святого Мунґо. Дівчата поринули в дуже відверті теми. За вечір вони встигли: посміятися, наридатись і остаточно перейшли на імена.
— Пам’ятай, Герміоно, люди навішуватимуть на вас ярлики. Важливо те, як ви подолаєте їх. Просто люби його, він все зробить заради тебе. Це дуже помітно, — це були фінальні слова Пенсі цього вечора, які глибоко засіли в голові у ґрифіндорки.
***
Вони не ховалися і не замикалися. Просто віддалися почуттям та поривам, і це було чудово. Перші спільні походи до Гоґсміду та перші подарунки. Вирішивши наостанок краще запам’ятати моменти навчання, Драко та Герміона купили чаркамеру. Вони знімали одне одного, друзів, спільні посиденьки, заняття — все, що викликає радість. Улюбленою чарографією Герміони була їхня спільна, де Драко ніжно обіймає її за талію однією рукою, поклавши іншу на плече, зариваючись у її волосся.
Герміона серйозно ставилася до їхніх стосунків і хотіла стати повністю його. І ось через два тижні їхніх взаємин вона зважилася на цей рішучий крок. Ґрейнджер вмовила Пенсі забрати Блеза на ніч до себе. Зрозумівши настрій, подруга погодилася. Набравшись сміливості, Герміона попрямувала до кімнати слизеринців. Вона несміливо постукала. У дверях її зустрів Мелфой.
— Якщо ти зараз увійдеш до моєї кімнати, я не зможу зупинитися, — майже ричачи сказав Мелфой, пронизуючи дівчину сталевим поглядом.
Її злегка розпатланий вигляд діяв на нього, ще дужче сп’янюючи бажанням. Не сказавши жодного слова, вона обійшла його, заходячи до кімнати. Чим дала зрозуміти всю серйозність своїх намірів. Мелфой замикав за нею кімнату замовлянням, майже не дихаючи. Усі його знемагання сьогодні закінчаться.
Драко підійшов ближче до Герміони, залишаючись на відстані витягнутої руки, боячись злякати її своїм натиском. Але Ґрейнджер всю ініціативу взяла на себе. Дівчина скинула з себе халат, залишаючись лише у білизні. І переступивши через нього, підійшла ближче до хлопця. Побачена картина змусила хлопця проковтнути.
— Я хочу, щоб це був ти, тільки ти. Перший раз і назавжди, — прошепотіла Герміона, трохи наблизившись до його губ.
Він ніжно поцілував її, а потім узяв на руки та відніс до свого ліжка.
— За що я отримав таке щастя? — заплющивши очі, млосним голосом промовив блондин.
— Визначся вже, я тобі щастя чи кара, — з посмішкою відрізала дівчина.
Мелфой акуратно взяв обличчя Герміони в руки та глянув у вічі. Вони обидва потопали в бажанні, але, на відміну від неї, його обличчя було спокійним, навіть трохи серйозним і зосередженим. Він поцілував дівчину в чоло, потім біля брови й скроню. Герміона з заплющеними очима насолоджувалась діями, відкриваючи рот у німому зітханні від задоволення. Всі дії хлопця були настільки ніжні, що від кожного дотику його губ по тілу дівчини пробігли хвилі мурашок. Вона поклала руку йому на плече, несвідомо стискаючи, це давало зрозуміти Мелфою, що він робить все правильно. Драко був упевнений у своїх діях, але все ж таки, ця реакція Герміони йому дуже допомагала. Він мав досвід у відвертих справах, але відчував, що цього разу буде особливим для них обох.
Герміона навіть не підозрювала, що Драко такий ніжний коханець, вона чекала на жорсткість і грубість. Було помітно, що він насолоджувався цим, як і вона. Мелфой перекинув волосся на один бік і поцілував шию, потім провів кінчиком носа вздовж вуха, покусуючи його. З вуст Герміони стали зриватися стогони. Вона не переживала, що їх почують, бо ще коридором кинула заглушку на кімнату. Дівчина знала, навіщо сюди прийшла і зараз вона отримувала це сповна. Герміона обвила руками його шию, доторкнулася лобом до його чола, а потім поцілувала його в куточок рота.
Він посміхнувся і захопив дівчину в новий пристрасний поцілунок, погладжуючи її плечі та спину. Далі Драко взявся за ліфчик: ніжно обійнявши її однією рукою за талію, другою він розстебнув застібку. Без одягу вона була прекрасна вдвічі — його гола відьма, що бентежилася. Два соски, мов маленькі вишеньки, напружилися і безсоромно стирчали вгору. Драко увібрав у рота один, а другий прихопив пальцями так, що дівчина зробила глибокий вдих. Вона затремтіла від його дуже приємних і бажаних дотиків. Затуманена, Герміона на дотик почала стягувати футболку з хлопця. Будучи майже голою, вона відчувала якусь несправедливість біля майже одягненого хлопця. Далі вона захопила рукою гумку штанів і почала стягувати їх.
Вилаявшись, Мелфой швидко вивільнився з них і потяг Герміону за руки, сажаючи собі на коліна. Дівчина обвила руками його шию і закопалася у біляве волосся. Долоні хлопця перемістилися на сідниці Герміони, які він став нещадно стискати. Ця невелика грубість віддалася дівчині теплом унизу живота, яке поширювалося по всьому тілу. Вона відчувала, як трусики наскрізь просочилися змащенням, розуміючи, що волога могла дійти і до тіла слизеринця, вигнулась ще сильніше. Герміона опустила руки на торс Драко, то погладжуючи, то стискаючи його, поки він запустив пальці під білизну і застогнав Герміоні в шию, відчуваючи, наскільки та волога. Він акуратно ввів спочатку один, а потім і другий палець, дізнаючись, наскільки вона вузька.
Мелфой відкинувся спиною на ліжко, захоплюючи дівчину за собою, а потім перевернув так, щоб Герміона опинилася знизу. Губи Драко були всюди: на обличчі, шиї, плечах, руках, грудях, животі, стегнах. І Герміона відповідала йому тим самим, якщо це дозволяли тихі стогони. Між ласками, він стяг останні елементи одягу з них. Шатенка мимоволі розсунула ширше ноги й, тієї ж миті, хлопець почав просуватися нижче, цілуючи все на своєму шляху.
Драко наблизивши голову до промежини дівчини, почав ніжно облизувати її: статеві губи, покусувати горбок, а потім ніжно язиком входити всередину. Від диких приємних відчуттів дівчина вже відверто стогнала і вигиналася. Блондин, утримуючи її, поклав широку долоню на живіт. Герміона міцніше обхопила ногами голову хлопця, все більше притискаючи його губи до себе. Вона закопалася руками в його шовкове волосся, змушуючи хлопця заглибитися. Дівчина стогнала і тремтіла від задоволення, заплющивши очі. Мелфой став інтенсивніше облизувати клітор, масажуючи її піхву пальцями, і дівчину наздогнав бурхливий оргазм. Вони обоє відчували, як усередині все скорочувалося.
Драко встав і поцілував її пересохлі губи, даючи відчути свій смак. Він направив член до входу в піхву та почав вводити повільно, поступово. Герміона впивалася новими відчуттями. Одна річ, коли задовольняєш себе сама, а інша — коли промежину розтягує чоловіча гідність. Як тільки головка члена майже повністю пройшла вхід, Драко відчув, що впирається у щось. Він одним різким рухом, мов ножем, увійшов глибоко, наскільки це дозволило її тіло. Герміона пискнула і з очей покотилася сльоза, яку зцілював хлопець. При поштовху дівчина сильно стиснула долоні так, що нігті залишили на спині Драко кривавий слід. Не так від болю, як від нових відчуттів.
Він чекав, поки вона звикне, хоч самому до божевілля хотілося рухатися. Герміона кивнула і Драко почав потихеньку просуватися її вузькістю глибше. Біль поступово проходив, поступаючись місцем новим приємним відчуттям, про які дівчина давно мріяла.
Стогони стали інстинктивно зриватися з вуст Герміони, переходячи в крик. Її переповнювало божественне відчуття. Боячись закінчити раніше часу лише від звуків, що видає шатенка, він почав то уповільнюватися, то знову прискорюватися, щоб відстрочити вилив. Драко опустив руку, намацуючи заповітний горбок, і натиснув, роблячи кругові рухи. Герміона сильно стогнала, впиваючись у простирадло.
Ніколи ще він не кохався так довго. Це було саме заняття любов’ю, не секс, не перепих, не трах — найніжніше і найчистіше. Кожен рух віддавався божевіллям, кожен подих і стогін — трепетом.
З кожним рухом хвиля задоволення все збільшувалася і збільшувалася, поки остаточно не накрила Герміону. Вона кінчала з його ім’ям на вустах.
Відчувши, як стінки її піхви міцно стискають усередині, Драко зробив ще пару поштовхів і вилився всередину дівчини, вимовляючи щось невиразне, але дуже схоже на її ім’я. А потім взагалі впав на неї. Перебуваючи в солодкій млості, Герміона гладила його плечі, поки він обдавав гарячим подихом її груди.
Вони розчинилися у своїх оргазмах. Від сплеску почуттів та насолоди, вся ця ейфорія здавалася їм нескінченністю.
— Я казав, що закохуюсь. Я збрехав, — серце Герміони зупинилося, повітря в легеньких скінчилося, вона була розбита, — я люблю.
На очах дівчини знову виступили сльози, і вона, примовляючи якісь образи, почала обсипати дрібними ударами його тіло.
— Драко, ти дурень чи придурюєшся? — серйозним, але виснаженим голосом казала Герміона. — Я мало не померла.
З усмішкою Драко придавив дівчину до себе в обійми, перекриваючи всі спроби завдання ударів, і притулився лобом до її скроні. Дівчина помітила рух рукою хлопця, а далі відчула холодок унизу живота — невербальні очищувальні та протизаплідні заклинання.
— І я люблю тебе…
Потім вони довго лежали в обіймах: розпалені, спітнілі, але щасливі.
***
Далі пара весь час проводила разом, наплювавши на думки оточення та ярлики, що на них вішали. Спільні походи в Гоґсмід, прогулянки до ночі біля озера, пікніки на Астрономічній вежі та нескінченні освідчення в коханні. Драко та Герміона не велися на провокації заздрісників, повністю поринаючи в довіру один одного. Часто розважалися у грифіндорсько-слизеринській компанії у спільній вітальні чи на території школи. Деяким, як Рон, довелося переступити через себе і змиритися. Друзі були раді, що ці двоє зійшлися і змогли прогнати демонів війни, що їх переслідували.
Час пролетів дуже швидко: іспити, випускний та вибір професії. Вони обоє вирішили пробуватися в Аврорат і пройшли, адже були дуже здібними та розумними. Відразу після випускного Драко запропонував з’їхатися, але Герміона залишилася з батьками, пояснюючи це позитивним впливом на реабілітацію. Проте вона багато ночей проводила у квартирі Драко. Хоч йому і повернули маєток Мелфоїв, хлопець віддав перевагу своєму житлу. Дуже часто відвідував Нарцису, кожних вихідних була сімейна вечеря, куди не раз була запрошена і Герміона. Драко також був гостем у її батьків.
З друзями вони бачилися дуже рідко. Кожен був зосереджений на новій професії, а також облаштовуванням свого особистого життя. Часу на посиденьки залишалося дедалі менше. Вихідні дні хотілося провести в обіймах коханої людини, забуваючи про паперову тяганину та інші робочі негаразди.
Все йшло просто ідеально: стосунки, робота, сім’ї. Але коли так нудно солодко — мало щось статися.
Ложкою дьогтю в їхню бочку меду стало визволення цієї весни під заставу Люціуса Мелфоя. Йому ще не видали палички, але своїми вчинками й словами він жалив сильніше за будь-кого. Основна роздача випала Драко. Люціус одразу почав підшукувати чистокровну наречену синові, натякаючи:
«Програвся та вистачить. Маґлонароджена відьма для молодості цілком непоганий варіант. Вона не така стримана, як аристократки й може подарувати багато вражень. Ні про яке кохання і мови бути не може. Вони лише для задоволення. Сім’ю з ними будувати в жодному разі не можна!»
Драко ніяк не реагував на цю заяву батька, відклавши у своєму мозку команду:
«Почати суперечку — себе не поважати».
Сперечатись із Люціусом про чистокровність нареченої все одно не хотілося. Слухати він зараз все одно нічого не буде, а ось порція нового гнівного лайна вивалиться на хлопця та його дівчину. Драко просто встав, побажав всього хорошого і пішов, залишаючи Люціуса, що кричав, позаду.
Герміона почала помічати часті зміни свого настрою, її почало відвертати від неприємних запахів, від яких постійно нудило, та ще й цикл збився. Одного ранку дівчина ніби прозріла і вона кинулася в аптеку за тестом. Помилки не могло бути — вона вагітна. П’ять тестів та й заклинання не можуть брехати.
Але коли це сталося? Вони з Драко завжди були такі уважні до цього питання, вирішили почекати, стати на ноги. Герміона згадала, що хлопець на день святого Валентина зробив подарунок: вони провели міні-відпустку на берегах Червоного моря, хлюпаючись у блакитних хвилях солоної води. Ось тоді їм і вдалося зачати нове життя, адже вони цілодобово займалися коханням. Одне не накладене протизаплідне і спричинило її нездужання.
Герміона розхвилювалась і навіть запанікувала, бо ще вчора жодних кардинальних змін у житті не передбачалося. Дівчину огорнуло почуття страху, яке було поділено на два річища. Перше — вона боялася, що ще не готова бути матір’ю; було страшно не впоратися з материнством і десь незворотно налажати. А друге — що Драко покине її, дізнавшись про дитину. Раптом він не любить і не хоче дітей: це питання ніколи не ставилося в їхніх стосунках.
Переривання вагітності не розглядалося нею в принципі: не було жодної потреби у тому, щоб відмовлятися від можливості виносити та народити дитину. Якщо Мелфой не погодиться, вона сама народить і виростить свого сина чи дочку.
Вона поклала руку на живіт і ніжно погладила пальцями. Адже ще так мало часу минуло, а вона розуміла, що всередині неї маленьке життя, яке залежить від них. Ґрейнджер відпросилася з Аврората і записалася у звичайну клініку. Лікар підтвердив вагітність — три місяці.
Безумовно, батько дитини повинен знати про його існування. Адже над створенням дитини працювали вони обидва, і розв’язувати питання, пов’язані з її майбутнім, теж треба разом. Вона провела весь день у роздумах, як все зробити правильно, щоб не настроїти Драко проти себе. Увечері Герміона прийшла до квартири.
— Привіт, загадкова дівчино, — він поцілував дівчину в губи, але відсторонився, не відчувши відповіді. — У чому я вже винен?
— Все добре, Драко, — вона зайшла до кімнати.
— Якось не помітно. Гаразд, уяви, що я Пенсі, — Мелфой сів на диван і розкинув руки по спинці. — Що накоїв цей білявий бовдур? — хлопець намагався імітувати голос Паркінсона.
— Вона так тебе не називає, — трохи посміхнувшись, сказала дівчина і сіла поряд.
— І все ж? — наполягав Драко.
Герміона глибоко зітхнула і стиснула дужче руки в кулаки.
— Я вагітна, — вона глянула йому в очі. — Три місяці.
Герміона у відповідь отримала лише тишу, яка дуже її налякала. Вона сиділа у напрузі. У думках суцільні перешкоди, а страх все сильніше пробирався до свідомості. Нерви починали здавати.
— Не мовчи, будь ласка. Для мене це такий самий шок.
Щось усередині хлопця клацнуло, наче зламалося. Або це впали його ментальні стіни, або самовладання. Повільно, поступово шок відступав, як проливний дощ, що знаходив миттєво в сонячний день і залишав величезні калюжі, в яких виднілося сонце. У такі моменти з’являється веселка, що розливалася безліччю фарб, і на душі Драко зараз відбивається величезний спектр емоцій. Він глибше поринув у свою свідомість, занурюючись на самого дна, намагаючись дістатися справжніх почуттів.
— Мерлін, я… Я, здається, щасливий, — Мелфой притулився до її чола. — Ні. Без здається. Я буду батьком. У нас буде дитина… — тихо бурмотів хлопець, обпалюючи обличчя дівчини гарячим подихом.
Він відірвався від її обличчя і підскочив з дивану. Драко різко підняв Герміону і почав кружляти.
— У мене буде дитина від коханої жінки, дякую тобі.
Драко поставив дівчину на підлогу і втік у свою спальню. Герміона до кінця не усвідомлювала всієї ситуації, але вона була рада, що обоє щасливі з цієї події.
— Вибач, це все мало бути набагато романтичнішим, — Мелфой підійшов ближче і став на одне коліно. — Герміоно, я люблю тебе і з кожним днем все сильніше. Ти найкраще, що траплялося у моєму житті. Будь ласка, стань моєю сім’єю. Я хочу засинати й прокидатися тільки з тобою, хочу ростити наших дітей (я не маю наміру зупинятися), хочу цілувати кожну твою зморшку, яка з’явиться (набагато пізніше), хочу присвятити тобі все своє життя і щодня робити тебе щасливішою. Ти вийдеш за мене?
— Так, так, звичайно, — Драко одягнув сімейну обручку на палець дівчини й поцілував її руку. Герміона кинулася йому на плечі, цілуючи все, що трапляється на шляху. — Я тебе дуже люблю, дякую за все.
Герміона поклала голову Драко на плече, поринаючи в улюблений цитрусовий аромат. Мелфой поцілував її в волосся і закопався дужче в кучері. Настав їхній час для щастя, яке вони будуватимуть із таких маленьких цеглин — радісних моментів.
— Але весілля буде після народження дитини. Вже через місяць живіт буде помітним, і мені буде важко. А я хочу, щоб цей день запам’ятався як найщасливіший, — Драко кивнув і сильніше пригорнув її в обіймах.
— Але ти сьогодні ж переїжджаєш до мене жити.
Щоб не розбурхувати своїх батьків, Герміона приховувала живіт маскувальними чарами. З одного боку, вона розуміла, що це для їхнього спокою, але з іншого — знову почувалася винною.
З червня Драко почав працювати у сімейному бізнесі. Це була головна умова прийняття його нареченої — маґлонародженої відьми. Люціус ніяк не міг змиритися з тим, що його онуки будуть напівкровними й потихеньку намагався підтиснути сина під себе.
Одного дня Герміона, по дорозі з Міністерства, заскочила до Драко в офіс, але застала тільки Люціуса.
— З якихось невідомих мені причин — серед великої кількості гідних аристократок і чистокровних чарівниць, мій син вибрав саме Вас, — говорив Люціус, зневажливо дивлячись Герміоні прямо в очі.
— Не Вам вирішувати, кого кохати синові, — гордо піднявши голову, відповіла Герміона.
— Не розкидайтесь такими гучними словами, як кохання. Все може бути не так, як здається, — і покинув її, залишаючи дівчину в роздумах.
Що він мав на увазі?
Після розмови з Люціусом у Герміони погіршився стан, живіт почало тягнути, а спина нила. Вона вирішила не говорити Драко про суперечку з його батьком, нічого посилювати їх не надто «теплі стосунки». Дівчина попрямувала до маґлівської лікарні. Герміона продовжувала обстеження у звичайній клініці, наводячи в аргументи її добрий стан та відсутність причин для паніки.
— Пані, у вашому положенні категорично протипоказані стреси. Ви бажаєте їх втратити? — суворим голосом промовив лікар.
— Їх? — здивовано спитала Герміона.
— Дітей. У вас двійнята, — розгортаючи апарат УЗД, промовив чоловік. — Ми залишимо Вас у лікарні на кілька днів для обстеження.
Цього ж вечора в клініку примчав Мелфой, як би він не вмовляв її на чармедика — Герміона не піддавалася, кажучи, що вже добре почувається і так буде краще. Драко зітхнув, розуміючи, що з нею сперечатися марно.
«Як складно буває з цією жінкою!»
Вагітні жінки належать до групи обраних, яким прощається безумство і з ними не сперечаються. А особливо вагітні кохані відьми. Драко обійняв шатенку і присів поруч на ліжку, погладжуючи вже помітний животик.
— Вона штовхнулася. Дитина штовхнулася, — затараторив Драко, кладучи іншу руку у пошуках руху. Відчуваючи повторний поштовх, його обличчя набуло виразу розчулення й умиротворення, а на очах виступили сльози.
— Я також відчуваю це вперше. Вітає татка, — Герміона поклала свої руки поверх нього.
— Не ображай матусю, — він сів поруч із ліжком і поцілував животик. — Я вже тебе люблю, дитинко.
Очі Герміони миттєво просочилися вологою і по щоках покотилися гарячі солоні струмки. З вагітністю вона стала дуже сльозливою, могла заплакати з найменшого приводу або взагалі без нього.
— Тебе я також люблю і любитиму завжди, — підвівшись, хлопець поцілував свою наречену.
— Завжди, — вона ще більше заплакала. — Люблю і любитиму, щоб не сталося.
Мелфоя майже виштовхали з палати після закінчення часу відвідувань. А Герміона засинала у роздумах. Головний сюрприз вона залишить на наступне УЗД, коли візьме із собою Драко. Нехай сам розуміє побачене.
Але не сталося, те, що вона задумала. З вересня Мелфою довелося вирушити у тривале відрядження. За словами Люціуса, лише Драко міг впоратися із тими клієнтами. На нього чекав цілий місяць конференцій та співбесід із представниками Японії та Китаю. Чим більше клієнтів він приведе в їхній сімейний бізнес, тим швидше вони зможуть відновити компанію. Але охочих виявилося занадто багато і час перебування далеко від нареченої став кошмаром. Дівчина переїхала до батьків на період його відсутності. Драко освоїв мобільний телефон і щодня дзвонив Герміоні. Часто він говорив з нею вечорами, розповідаючи про свої досягнення, доки не почує помірне сопіння. Вона засинала від голосу блондина, а Драко завжди говорив слова любові наприкінці розмови, хоч і знав, що Герміона не чує.
Наречений мав повернутися двадцятого жовтня, дівчина рахувала секунди до зустрічі. Одного ранку у вікно постукав знайомий пугач Мелфоїв, Драко часто посилав ним листи, коли знаходився в маєтку батьків.
«Добрий день. Я повернувся. Зараз батькові здам усі паперові справи й чекаю на тебе через годину в нашому кафе.
Драко».
Герміона дуже скучила. Як добре, що Драко повернувся. Незабаром передпологове УЗД і він дізнається про її маленький секрет. Дівчина обрала зелену вовняну сукню та легке гірчичне пальто, яке дуже добре підходило до її округлих форм.
Кафе було в не магічній частині Лондона, неподалік будинку Ґрейнджерів, тому вона вирішила прогулятися. Середина жовтня цього року вийшла дуже теплою, але незабаром англійська осінь схаменеться, і дощі завоюють вулиці міста.
Герміона йшла тротуаром, посміхаючись усім перехожим, які дарували усмішки їй у відповідь. Чудова погода, чудовий настрій, але скоро все буде ще краще. Її коханий повернувся. Їй хотілося кричати про це на всю вулицю. Герміона хотіла вже переходити дорогу, коли на літній терасі сусіднього кафе помітила свого Драко, який цілується з якоюсь дівчиною.
— Він увесь час був у Лондоні, — почула гордовитий знайомий голос.
Люціус вичікував реакцію дівчини, але вона не до кінця розуміла, що відбувається. Ще хвилину тому все було радісно і багатообіцяльно, а зараз її ніби облили крижаною водою. Повітря з легень ніби відкачали, кисень у мозок не надходив і картинка навколо була розмита — тільки «закохана» парочка і нестерпно мерзенний голос поряд.
— Ви йому були потрібні лише для висвітлення репутації сім’ї. Він погрався і зрозумів, що до чого у цьому світі. Бачите, ця вагітність дуже не вчасно. Йому, — він показав кивком на Драко, — потрібне продовження роду. Чистокровна дитина та чистокровна дружина. Він все це чудово розуміє та приймає.
З кожним словом Люціуса на серці Герміони з’являлися нові тріщини, які віддавали реакцію всьому організму. Дівчина інтуїтивно обіймала живіт, ніби куполом захищала дітей від мерзенних слів їхнього діда. Люціус дивився на дівчину, яка смикала каблучку на безіменному пальці.
— Не хвилюйтесь, Драко нічого з Вашою дитиною не зробить. Мій син дуже добре вихований Ми, Мелфої, своїх дітей не кидаємо. Ця каблучка у Вас на пальці лише заради дитини. Без підживлення магією роду батька, маґлонародженим жінкам складно виносити дитину.
Перед очима блискавично пробігали моменти радості хлопця, його слова та вчинки. Невже можна настільки правдоподібно грати щастя лише заради особистої вигоди. Всі ці їдкі висловлювання посилювались поглядом Люціуса, яким він показував свою ненависть і гидливість стосовно Герміони та дитини, яка буде напівкрівною.
— Скажу чесно, після пологів буде суд. Фінал, думаю, Ви уявляєте. Наше прізвище говорить саме за себе. А ось залишити дитину на виховання матері-одиначці — ніхто не захоче. Я знаю, що у Вас під опікою батьки. Ще й новонародженого на додачу? Не думаю, що жінка зможе забезпечити сім’ю, навіть така, як Ви, — Люціус окинув її гордовитою усмішкою.
Герміона чула лише уривки фраз, але головні слова потрапляли в саму душу, роздираючи її ще сильніше. Вона намагалася тримати своє самовладання, як ніколи раніше, не бажаючи показувати свою слабкість і сльози.
— Але навіть якщо знайдуться такі, що захочуть передати вам опіку — запам’ятайте, я допоможу синові зробити так, щоб спадкоємець сім’ї Мелфой виховувався в нормальній сім’ї. Чого б мені це не вартувало. Я знайду зв’язки. Я хоч і колишній ув’язнений, але чистокровний, а ми тримаємось разом і допомагаємо один одному. Повірте, цим судом ми закриємо усі двері. Магічний світ висміюватиме ім’я Герміони Ґрейнджер і навіть зневажатиме. Я не зупинюся ні перед чим, Ви мене знаєте. Хоч виграла світла сторона, пропажею парочки маґлів ніхто не займатиметься. Знайте одне — життя Вашої мрії Вам не чекати.
Герміона розуміла, що тільки з Драко обговорювала свої плани щодо просування у Міністерстві. А зараз своїми словами Люціус довів, що хлопець передав батькові. Щобільше, вони це використовуватимуть проти неї. Як це низько. Герміона думала, що в її очах Мелфої ніколи не впадуть нижче. Але зараз розуміла, що вони впали надто низько, дістаючись глибин володіння Люціфера. Їй встромили ніж у спину. І хто? Людина, яку вона кохає більше життя. Самовладання дівчини остаточно дало тріщину і по щоках Герміони почали скочуватися солоні доріжки.
— Люба, не варто влаштовувати ці слізні сцени. Драко поки що не до кінця впевнений, що ця дитина взагалі Мелфой. Ви хотіли міцно засісти в магічному світі, отримавши шлюб із чистокровним. Але не тут було.
Як Драко міг думати про її зраду? Адже він навіть, коли дізнався про вагітність, взагалі не порушував питання контрацепції й моменту зачаття. А тепер такі нюанси. Але Люціус не збирався зупинятись. У його очах почала проявлятися скажена лють і жорстокість.
— Ви маєте один шанс, щоб отримати хоч якесь місце в житті дитини. Ви особисто віддасте немовля моєму синові. З власної ініціативи, без сварок та скандалів. І тоді всієї історії із судами не буде.
«Я ніколи не залишу свою дитину. Не бувати цьому! Особливо таким пихатим і гнилим людям як ви»: у голові дівчини звучав її ж голос, але голосові зв’язки відмовлялися видавати звук. У цьому суть Мелфоїв — суцільні загрози та перешкоди. Але найстрашніше, що Герміона знала, що все сказане — правда. І Люціус все зробить так, як і казав.
— Думаю, Ви розумієте, що розмови з моїм сином недоречні. Навіть не думайте ховатися чи тікати, магія роду дуже сильна, ми знайдемо дитину, я обіцяю. І тоді наслідки будуть ще гіршими, слово голови роду. Ви йому не потрібні. Ви — його тягар.
Герміона просто пішла від Мелфоя, бажання слухати далі його жалісливий монолог не було сил. Не хотілося вірити словам Люціуса, але пристрасні обійми нареченого говорили самі за себе. Дівчина не хотіла більше принижуватись і слухати все це ще раз. Усвідомлення, що їй зраджували, її використовували, пронизало тіло, ніби удари батогом, обпалюючи болем кожну клітинку.
Ґрейнджер втрачено крокувала у невідання, зіштовхуючись із перехожими. По її щоках лилися сльози, вона не могла взяти себе в руки та заспокоїтися. Не зрозуміло як дівчина дісталася лавки в парку і спробувала заспокоїтися.
Вона справді думала, що люди можуть змінитися? Весь час Герміона була в невіданні, а тепер пов’язка зірвана з очей, і все стало дуже чітким. Її мозок геть-чисто відмовлявся аналізувати. Вона любила та любить. А ця зрада остаточно зруйнувала довіру до людей. Дівчина розуміла, що більше не зможе прив’язатися до когось. Дуже ризиковано. Її душа цього просто не переживе.
Герміона відчула як щось в’язке потекло по ногах.
«Але ще зарано.»
Витягнувши телефон, вона викликала невідкладну допомогу.
***
— Пощастило, що це дівчатка, восьмимісячні хлопчики рідко виживають, — говорив акушер, увійшовши до палати Герміони. — Ви всі величезні молодці. Це дуже рідко на восьмому місяці вагітності пологи проходять без ускладнень. Якщо все буде в такому ж темпі, ми випишемо Вас за три дні. Когось треба попередити про ваш стан?
— Ні. Дякую за все, — тихо промовила Герміона, дивлячись на дівчаток.
Дві копії Драко — біляві крихітки, але з різними очима: карими та сіро-блакитними. Ця відмінність і відіграла головну роль у виборі, який вона собі ніколи не вибачить.
Дівчина виплакала всі свої очі, але побачивши малечу зрозуміла, заради кого треба жити. У цей момент вона була вдячна долі, що не розповіла Мелфоям, що чекає на двійнят. Програючи в голові тисячний раз слова Люціуса, Герміоні було видний лише один вихід — розділити дочок.
Існує межа напруги, після якої нерви здають і людина поводиться неадекватно, всупереч пристойності та здоровому глузду. Ця риса і наздогнала шатенку біля того кафе. Вона все ще чула звук свого розбитого серця. У вухах все ще стояв стукіт її кроків по бруківці — це звук кроків по уламках її кохання.
Ґрейнджер наклала на медсестру заклинання забуття і з її допомогою виправила історію пологів, прибравши звідти всі посилання на другу дитину. Потім дала їй номер Драко і написала відмову від дитини, а сама пішла з дочкою додому до батьків, щоби втекти від нареченого-зрадника.
Драко стояв у палаті. Біля нього клопотала медсестра, розповідаючи правила догляду, годівлі та можливі ускладнення через те, що дівчинка народжена на восьмому місяці. Жінка звернула увагу на дорогий костюм чоловіка і розуміла, що всі ці її лекції йому не потрібні, адже дитину віддадуть няні. Але старанно виконувала обов’язок медичного працівника. Мелфой мовчки кивав, він нічого не розумів зі сказаного, просто нічого не чув. Медсестра залишила його одного, посилаючись на оформлення документів.
Драко підійшов ближче до ліжечка. Він побачив маленький носик, що трохи морщився, дівчинку уві сні щось турбувало. Вона поверталася і шапочка сповзла, відкриваючи його погляду платинові волосики, майже непомітні. У ліжечку, біля немовляти, обгорнута в хустку, лежала сімейна обручка і маленький клаптик пергаменту.
«Так буде правильно»
Драко зім’яв лист у руці з усією злістю, чуючи, як тріщать його пальці. Чи це звук розбитого серця?
Як вона могла? Чому?
Його тираду обірвав дитячий плач. Прокинулася мала. Драко взяв малечу на руки й та миттю заспокоїлася. Він дивився на маленьке щастя в його руках і не міг збагнути, як можна було кинути це диво.
***
Ґрейнджер все ще виразно чула плач другої дочки, перебуваючи в орендованій квартирі. У будинок батьків вона повернулася тільки за речами й швидко зникла звідти. Зрозуміло, що її там шукатимуть. Дуже пощастило, що батьки були на курорті. Менше ланок торкань з утікачкою — менше шансів бути знайденою.
«Так буде краще», — під ніс бурмотіла Герміона, заспокоюючи саму себе, заколисуючи малу. Сльози струмками бігли по щоках. Усією душею вона рвалася до другої дочки. Але їй залишиться лише цей секрет, зберігаючи який, вона буде мучитися і коритиме себе не один рік.
Щоночі дівчина бачила з лікарняного вікна сузір’я Ліри. Це стало знаменням для імені дочки. Найгіршим своїм вчинком, вона вважає вибір дівчинки за кольором очей. Але Герміона не змогла б щодня дивитися у сіро-блакитні очі, що любила довгий час. У яких бачила сенс життя, а в результаті, від їхнього власника зазнала краху.
Біль став важливою частиною її життя. Герміона з часом не могла згадати своє життя, коли цього секрету не було, адже нагадування про нього щодня було поруч із ним.
Більшість людей сильніші, ніж вони думають. Ось і Герміона зараз не вірила в це, не знала, як прийняти, що вона залишила дитину. І все заради чого? Заради можливості бути хоч трохи щасливою, адже Люціус Мелфой дав точно зрозуміти, що вони не дадуть їй життя.
Це чергова битва у її житті. Вона не зупинилася, не перестала боротись. Герміона за рік стосунків із Драко так звикла до спокійного життя без боїв за своє щастя, а це виявилося фарсом. Але вона знайшла вихід із цього пекла і, вибереться на світ, хоч і ціною свого спокою. Вона використала єдиний шанс від якого залежить її майбутнє. Хоч вона в ньому тепер виглядає занадто егоїстичною. Вона має шанс на щастя, начебто після всіх випробувань заслуговує на це і ніякий старий схиблений на чистоті крові маг цьому не перешкода.
Життя дуже часто штурхало Мелфоя, він до цього вже звик. Це вже не лякало і не пригнічувало. Він гадав, що його вже нічим не пробити. Виявляється, що є чим. Його вдарили надто боляче. І хто? Дівчина, якій він довірився.
Вкотре, він каже собі, що він боєць і переживе все це, особливо зараз, коли є заради когось жити. Йому доведеться докладати зусиль, щоб тримати себе в руках. Знову перебороти біль у серці. Виявляється, воно має. Як дивно. Він думав, що Ґрейнджер вирвала його і забрала з собою.
Драко довго шукав Герміону, годинами сидячи біля будинку її батьків, але марно. Вкотре, він не витримав і увійшов до будівлі, відкривши замок простою Алогоморою. На його подив, у будинку були відсутні речі Герміони та її батьків. Але в її кімнаті, на столі, були розкидані чазнімкм.
Їх спільні чарзнімки.
Зі всього хаосу виділявся один знімок, точніше, його частина. Піднявши його, Драко зрозумів, що це було за фото. Її улюблене. Але зараз лише частина. Герміона дивилася на нього уривчасто і ніжно посміхалася.
Додати до улюблених