Коли матір Ніка зайшла до кімнати, вампірша не змінила вираз обличчя. На ньому все ще була дружня усмішка. Жінка дивилася на Лілі. Ще трошки і вона накинулася б на неї, але її відволік чоловік:
— Люба, Лілія прийшла забрати нашого сина до академії. До мене вона не має жодного стосунку.
— Ця п’явка просто так не піде, — закричала світловолоса жінка.
— Лізі, давай минуле залишиться у минулому. Я не хочу сваритися з тобою, — заявила брюнетка.
— Так не піде! – роздратовано говорила мати Ніка. — Я хочу, щоб ти поклялася мені.
— Лізі, які ще клятви?! Ти збожеволіла! — крикнув тато Ніка, він дивився на дружину і не міг зрозуміти, що вона задумала.
— Ліліє, ти повинна поклянутися мені, що не матимеш жодних романтичних стосунків із моїм сином, — додала жінка.
— Мамо, так не піде, — різко втрутився у розмову молодий перевертень. — Ти не можеш вирішувати за мене та за Лілі, жодних клятв!
— Сину, це для твого ж добра, — вона підійшла до хлопця. — Ти моя рідна кров, твоє світле кучеряве волосся і сірі очі точно як мої. Я, як твоя мама хочу тобі найкращого.
— Якщо хочеш для мене кращого, тоді я сам вирішуватиму за себе, і з цього моменту я розриваю заручини з Аліною! – стиснувши зуби, сказав хлопець.
Все його життя, саме батьки вирішували, що він буде робити. Особливо у виховання хлопця втручався дід Ніка, батько Макса. Його виховували, як наступну альфу зграї. Тільки в одному була проблема. Гнів хлопця не міг контролювати ніхто. Навіть славетний перевертень їхнього роду не зміг допомогти хлопцю в контролі агресії. Можливо саме гнів був тією ознакою, що так і не змогли підкорити. Такий прояв міг означати тільки одне, хлопець не міг змиритися зі своїм призначенням. Він хотів свободи вибору, хотів сам обирати свій шлях, а не йти по стежці, яку витоптали його пращури. Саме сьогодні молодий перевертень вирішив піти проти волі своєю дорогої матері. Звісно такий прояв відваги не сподобалося Лізі, ніхто з батьків не любить, коли їхня дитина йде їм наперекір.
— Що?! Синку, одумайся! Аліна прекрасна дівчина для тебе, — блондинка сумно похитала голову. — Ми не можемо так вчинити із сім’єю Аліни!
— Якщо це твоє рішення тоді я налагоджу все з її сім’єю, — сказав чоловік, почухавши темноволосу голову.
Невже сьогодні вдача була на стороні Ніка? Батько, який весь час був не задоволений ним, підтримав його. «Сьогодні справді щасливий день,» — подумав блондин і зрадів цій думці.
— Дякую, тату, — радісно промовив хлопець.
— І ти туди ж? — люто уточнила дружина.
— Для нашого сина будеш краще, якщо він самостійно знайде свою майбутню дружину, — потер скроні темноволосий, через галас у немолодого чоловіка почала боліти голова.
Макс перевів свій погляд на Лілі, дівчина стояла біля шафи. Вона вирішила не втручатися в діалог сім’ї за, що брюнет був їй вельми вдячний. Тужливо подивившись на сина, матір вийшла з кабінету. Вампірша взяла необхідні речі та пішла до машини. Вони разом із Ніком сіли в машину та поїхали до неї додому. Надворі вже стемніло, щоб їхати до академії. Хлопець сидів мовчки і не міг зрозуміти своїх почуттів щось тягнуло його до неї, але водночас віддаляло. Мертву тишу перервала темноволоса:
— Ніку, якщо у тебе є якісь запитання, я постараюся відповісти на все, не приховуючи правди.
— Ти можеш розповісти про себе? Я хочу знати всю твою біографія від твого народження до сьогодні — відповів юнак, що саме хоче знати.
— Я народилася восени 1884 року в сім’ї багатого банкіра та маловідомої співачки. До своїх сімнадцяти років я не знала нічого про навколишній світ, поки тато не віддав мене заміж за багатого ювеліра Ігоря, він вважав його прекрасною кандидатурою для мене. Батьки дуже любили мене і вважали, що з чоловіком я буду як за кам’яною стіною. Після весілля мій наречений так і не приходив до мене, певною мірою мені було добре в його будинку. Там було багато робітників, які були дорогі моєму серцю. В день мого вісімнадцятиріччя, покоївка попросила мене віднести Ігорю цінні папери. Заходячи всередину, я побачила на підлозі багато крові й на ліжку лежала дівчина, на її шиї були сліди від укусів. В той момент у мене не було жодного уявлення, про те що відбувалося в цій кімнаті. Озирнувшись, я помітила ще один жіночий труп. В її очах, ще виднівся жах предметної агонії. Нахилившись до її шиї, я почула чоловічий голос. Він сказав: «Мій дорогий бутон вже готовий стати прекрасною квіткою?» Після цих подій, моя свідомість відмовлялася збиратися до купи. Коли я отямилася, по моєму горлі стікала незрозуміла рідина. Здається, тоді мені звернули шию. Прокинулася вже не людиною, а вампіром. Ігор сидів на краю мого ліжка і мило посміхався, він наказав служниці порізати собі шию і підійти до мене. Мене так сильно тягла її шия, що я не втрималася і вткнулася іклами в неї. Допивши всю її кров, блондин погладив мене і назвав розумницею. Після того випадку він проводив зі мною багато часу, не можна було не закохатися внього. Коханий багато розповідав про вампірів і все містичне. Ігор розповів, що вампіри не можуть мати дітей, чому я не дуже зраділа. Знаєш я прожила в тому будинку 50 років і ні крапельки не постаріла. Для мене це було чимось дивним, — ведучи машину продовжила розповідь Лілі. — Від своєї прислуги я дізналася, що мій чоловік має роман із якоюсь Марією Вишневською. Ревнощі оволоділи мною, я знайшла коханку чоловіка та вбила її. Якийсь час Ігор сумував і не підпускав мене до себе. Мені це набридло і я втекла з дому. Після моєї втечі я дізналася, що того вечора на особняк мого чоловіка хтось напав і його тіло було спалене вщент. Можливо, він завадив іншим вампірам, але мені було не до нього. Моє кохання зникло після його зради. Потім я потрапила до клану вампірів, в ньому перебувало моє друге кохання, ти можеш зараз не повірити, — усміхаючись говорила Лілі. — моїм другим коханням стала прекрасна дівчина Ніна. Надворі вже 1973 рік ми з моєю коханою проживаємо в маленькому містечку поблизу гір. Вісімнадцять років живемо мирно і нікому не заважаємо, але все ж таки одній зграї перевертнів ми чимось завадили. Вони напали на мою дружину та вбили її. Після її смерті я впала в депресію, відключила почуття та вбивала безневинних городян. У 1975 я повернулася до свого рідного міста, і приєдналася до однієї сім’ї вампірів , вони ж допомогли мені віднайти в собі людяність. Вампіри жили мирно і навіть збудували мені будинок. Я захотіла вступити до якось навчального закладу робити нічого, тому 1992 року я вступила до Національної Академії внутрішніх справ. Там я й зустріла твого батька, він був настільки милим, що я закохалася в нього. Ми почали зустрічатися, але твоєму дідові це не сподобалося. Він заборонив нам спілкуватися, але я не хотіла відступати і навіть розірвала весілля Макса та Лізі. Ми з Максом втекли, але все ж таки нас знайшли. Весілля твого батька відбулося. Як я розумію, ти народився коли Максу було 27 років. Не хвилюйся почуття до твого тата вже зникли. Зараз я працюю у поліцейській дільниці.
— Ось це, звичайно, історія. Лілі, ти стільки пережила, — сумно промовив хлопець, вони якраз доїхали до будинку Лілі.
— Так, Нік, моя історія не найкраща для розповіді всим навколо, тому тримай язика за зубами? — попросила дівчина.
Блондин пообіцяв дівчині, що ніхто не дізнається про її історію життя. Вони зайшли в будинок, Брюнетка поралася на кухні, а юнак слідкував за нею.
— Виходить тобі 136 років? — сказав Нік, опираючись об стіну на кухні.
— Вау, а з математикою у тебе все гаразд! Добре, тепер я буду вважати, що тобі не п’ять років, а дев’ять, — молодик пропустив цей сарказм мимо вух, тому Лілі продовжила говорити. — Думаю, ти голодний. У мене в холодильнику є піца. Хочеш перекусити?
— Хочу.
Молодий перевертень сів за стіл, поки вампірша розігрівала піцу в мікрохвильовій печі. Потім дівчина поклала тарілку з порізаною стравою на стіл та й сама сіла навпроти. Вона почала щось перевіряти в телефоні, коли Нік куштував піцу.
— Ніку, завтра вранці ми поїдемо в академію, тому я тебе прошу будь спокійним і не дозволяй вовку вириватися назовні.
— Добре. Спокійної ночі, Лілі.
— Солодких снів, — з ноткою ніжності в голосі відповіла темноволоса.
***
На вулиці глуха ніч, пташки не гомонять, всі поснули та бачила вже десятий сон. Юнак спав на диванні у вітальні вампірши, хоча дівчина пропонувала йому перебратися в кімнату для гостей, але він категорично був проти. Щось в такій тиші йому не давало нормально спати. Блондин то прокидався, то знову впадав у царство Морфея. Але саме зараз молодик зрозумів, що щось змінилося в самому будинку дівчина. Парубок почав відчувати новий запах, незнайомий йому. а далі він почав чути тяжкі вдихи та видихи. Піднявшись з дивану, Нік пішов на пошуки цих нових звуків. Дійшовши до кімнати Лілії, він постукав у двері. Не почувши відповіді, зайшов всередину. Те що він побачив здивувало його, на ліжку вампірши лежала маленька, напівмертва дівчинка. Сама Лілі сиділа на краю свого ліжка і тримала руку дівчини в своїй долоні.
— Що з нею? — вирвалось з його уст.
— На неї напали вампіри. Мені треба з’ясувати хто.— пояснила жінка. — Ніку, я можу попросити тебе доглянути за нею, поки мене не буде в будинку?
Перевертень кивнув в знак згоди, на що брюнетка відповіла лагідною усмішкою. Жінка піднялась з ліжка та попрямувала до виходу. На останок вона кинула болісний погляд на крихітку та вийшла. За звуком Нік зрозумів, що двері закрились і дівчина зараз прямувала на пошуки кривдників малечі. Як зрозумів хлопець, Лілі дала кров цій бідолашній. Кров вампірів може допомогти вилікувати поранення, але не хвороби. Через деякий час дівчинці стало краще. Юнак сидів із нею дуже довго. Дівчинка вже давно поснула на ліжку своєї рятівниці, а парубок продовжив чекати темноволосу. Вже настав ранок, а вона так і не з’явилася.
Додати до улюблених