200 днів : Тобі малувато? або – Ти певен?

FavoriteLoadingДодати до улюблених

 

Невластивий для сьогодення вітер був неприємною несподіванкою для обох. Споглядаючи на хмари, він помітив, як вітерець посилився, це неабияк напрягло його. Навіть перелякало…

– Ви взагалі не розумієте, що якщо драка неминуча, то бити треба першими!? Уразуміти цього не можете ??

Трохи тихіше мерзотливим тончиком богатого “мужика” :

 

– Це моє рішення! Так мною було прийняте рішення, про захист!! Та кожен нелюд який паплюжив й не зважав на росіян буде покараний, бо у наші плани не входе окупація.

 

Гомін та якийсь вибух.

Глузуючи… Чоловічий белькіт змінює жіночий :

– Ти й справді хочешь вселити у мене впевненість ? Впевненість в тім, що Ви, як це сказати… ? Обороняєтеся? Якщо ти зумів повірити у те, що кращий захист це напад, то інші ні. Втім тобі не звикати й брехні не займати.

– Можливо посмівши подумати сказати таке : ти почуваєш в собі могутність ? Про це ти думаєш. .

 

Злісно, з деяким відчуним сумнівом, він відхиляється.

Наскільки можно повірити у свою брехню ? Адже від правди не підешь, адже у світі так було завжди…

Уже без посмішки, чоловічий голос тремтить :

– Подумаєш, якщо це хрінь…

Ковток.

– Якась розлетівшаяся хрінь пролітає десь у небі я злякаюся й щось бо визнаю? Звісно ж, хоча вона…

– Далеко, я знаю.

Шурхіт й хруст майже справжній хрускіт повітря. А після клацання слова :

– Воно там у небі впаде гадаєш я повірю?

Ха.

Щось великузне завмерло прямо у вершині. Рух пташиного польоту, такого спокійного й м’якого, але дуже швидкого… змінилося. Винищувач ця рівна й горда птаха був зовсім не інтелектуальним… Бути може його запустили у невірне русло… бути може хитренькі американці пошкодили винищувач деяким зарядом. Чому ж він стрімко падав!

– Не сміши, не роби дурня!

А ось мить, ще одна, й він з неймовірнішим стрімким ривком, піднявся на сотню метрів у саму височінь.

Чоловік підскочив, плешивий мітнувся у сторону.

Десь бо ж високо хвіст винищувача задеренчав. Один з багато-чисельних чагарників впав немов піджавши своє листя…

Десь у глибині “душі” Володимир трепотів (краще обісрався, але то таке) Розправивши хвіст, винищувач показав усю свою багатофункціональність, він був вже далеко у небі, але скинув ще один снаряд, котрий попав прямісінько у центр. У дерево.

Почулося чоловіче скавчання та вереск. Грізне та голосне :

– Да як ви можете!? Лякати? Мене!? Лякати… вони..нічого у Вас не вийде Ваша провокація з модулями!

– Він цілком придатний й досить інтелектуальний, тільки от без сенсора.

Смердюче припухле лице більш не посміхалося. Якась маска ненависті й злості… Що ще?

Президент “миру” засмердів.

Гіляки прогнулися під ударом. У момент, коли чоловічий силуєт завмер, чоловік охнув.

Вимпел спрацював цілком добре, але неякісний метал стрекотів, немов би був живим. А він вже не хихотів, він все дивився, як повністю уся бортова система згасла. Винищувач не здався, обпікаючи вогняним диханням землю, він розправив вузькі крила й кинувся у сторону…

– Ти певен? Що хочеш жити, або ж тобі малувато?

Скавчання.

Чоловіку щось здолось, але от він вже весь засяяв.

Голова сіпнулася, а потім гнила макітра його поникла. Високоточна штучка “-пташка” досягла своєї мети на цей раз вона попрямувала у потрібному напрямку. Його розполовинило.

 

Також є нова історія тут (як і інші) : https://booknet.com/uk/alekssia-bloody-u9849775

 
FavoriteLoadingДодати до улюблених

Залишити відповідь

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.