Харуто цілий тиждень не міг дочекатись саме цього дня. Субота. День коли хочеться відпочити після важкого робочого тижня. Але для Харуто відпочинок – це піти на рибалку зі своїм найкращим другом Шиндо. Рано прокинувшись, парубок не став гаяти час. Взявши в руки телефон, та глянувши на повідомлення з чату, миросик надіявся що йому хтось відпише, бо судячи зі всього Акіра ще не спала. На екрані висвітлилась переписка де останнє повідомлення від Акіри було надіслане о 4:15. Та все ж надія його покинула, коли вона не відписувала вже десять хвилин.
Одягнувши, як завжди, свою спортивку, Харуто вирішив заварити чаю та легко перекусити. В той же момент йому написав Шиндо.
“- О, ти вже прокинувся!”
Харуто не любив переписуватись під час ранкової трапези, тому вирішив подзвонити, знаючи наперед, що Шиндо обов’язково візьме слухавку.
– Ало?
– Прокинувся як бачиш.
– Не хочеш сьогодні раніше вийти, я якраз не снідав, тому можем разом.
– Ну..,- Харуто спеціально в той же момент почав голосно сьорбати рідину з чашки,– ти трошки спізнився.
– Ахахахах, от гад! Давай збирайся, чекаю тебе через десять хвилин біля під’їзду.
– Давай.
Така новина неабияк порадувала Харуто. Він не знає скільки ще би терпів до 9 години що б зустрітись з ним. Він не знав чому його так тягне до друга, але все скинув на прив’язаність. Вони добре проводили час в ліцеї, жартуючи та роблячи якісь витівки. Спогади нахлинули з ніг до голови, він зовсім забув про час. Він швидко взяв рюкзак та рибальські принади і вийшов з квартири закриваючи двері на замок.
– Дурню, я тебе вже зачекався!
– Не злись, я в туалеті довго був,- попробував викрутитись Харуто.
– Гавном можна добре землю задобрити, треба було почекати поки не прийдем,– Шиндо витягнув руки з кишені, та закинув праву руку другу на шию,– пішли вже, риба зачекалася.
Час проходив якось повільно. На відміну від інших днів, сьогоднішній був хмарний. Дощем ніби не пахло, але все ж погода була поганою. Зате тепло. В таку рань двоє хлопців сиділи на березі невеличкого озера, та пробували ловити рибу. Діло занятне, коли мовчки наглядаєш за поплавком. Але часто поглядаючи на Шиндо, Харуто на секунду задивився і просто не міг відвести очей.
Цей хлопець точно притягував його якось по іншому. Враховуючи те що в компанії трьох дівчат йому так ніхто і не сподобався, Харуто ловив себе на думці про іншу орієнтацію, але це пройшло коли все таки йому сподобалась дівчина. Переписуюсись з нею якийсь час він навіть збирався їй признатись в симпатії, але його вірний друг ніби мішав. Звісно його це не злило, в якомусь сенсі це було навіть доречно. Але все таки….
Шиндо уже дві хвилини не зводить погляду з Харуто, а той в своїх думках відкрито пялиться на руки Шиндо. На відміну від Харуто, він одягнувся по літньому, у легкій чорній майці. На руках було видно чіткі лінії біцепсів.
Дзвіночок на вудочці Шиндо задзвенів і вони одночасно різко подивились на поплавок. Але чомусь рука Шиндо навіть не дрогнула щоб взятись за вудочку. Дзвіночок набридливо шумів, а хазяїн вудочки ніби не чув цього знову обернувшись в сторону Харуто.
– Зловиш для мене цю рибку?
На лиці Шиндо була хитра усмішка, але це не було схоже на жарт. Харуто ніби заворожений піднявся з пенька і взявся за вудочку друга тим самим підібравшись ближче до нього. Руки крутили барабанчик намагаючись витягнути хоча б одну рибку, але все тіло чомусь тряслось.
Через мить Харуто відчув що його торкаються сильні руки друга. Від цього якось стало спокійніше.
– Не сіпайся.
Над вухом пролунала фраза яка миттю вдарила током. По тілу пробіглись мурашки та погляд направлявся на звук.
– Риба сама не зловиться.
–Так сильно хочеш їсти?
Після цих слів, Харуто не роздягаючись пішов у воду. Взявшись за лізку вудочки у воді він відчув рух риби. Вона ще досі була на крючку, залишалось її тільки витягти.
Дві хвилини простоявши у воді, він все ж витягнув рибу. Шиндо з усмішкою дивився на мокрого до пояса Харуто і голосно плескав у долоні як мале дитя.
– Ти мене вже дістав,- сказав Харуто і кинув першу рибу у відро.
Не встиг Харуто підійти до пенька, як Шиндо взяв його за руку і різко притягнув до себе. Харуто здивовано дивився в очі навпроти не розуміючи що відбувається. Рука друга тягнулась від живота до шиї, а дихання пришвидшилось. Не хотілось його відштовхувати, а навіть наоборот. Харуто подобалось те що він зараз відчуває. Очі напроти розглядали лице хлопця, та врешті зупинились на губах.
– Шиндо?
– М?
– А риба?
– Будь тихо, якщо не хочеш залишитись голодним.
Додати до улюблених