FavoriteLoadingДодати до улюблених

 Чангюна постійно мучать сни. Коли місяць вповні сни виразні і такі немов це реальність, а ще вони викликають тривогу і біль в області серця. Сни його дивні. В них він бачить не себе, а високого стрункого брюнета, постійно просить допомоги, який  кожного разу потрапляє у критичні ситуації що загрожують його життю. Коли цього хлопця зі сну вбивають, Гюн постійно різко прокидається в холодному поту та з пришвидшеним серцебиттям. Він почав приймати седативні і з часом припинив бачити цей сон. Але одного разу прохання про допомогу пролунало у пустій квартирі в якій панувала мертва тиша. Він засидівся допізна за роботою, пішов на кухню за черговою чашкою кави, як зайшовши до спальні почув цей голос наяву.

– Допоможи мені…

– Знайди… мене…

Він не втримав в руці чашку, вона з грюкотом впала до підлоги розбившись на кілька частин. Гаряча кава розтеклася калюжею по підлозі.

– Я не схожу з розуму, я не можу чути цей голос, що відбувається зі мною, – вхопившись руками за голову мало не вив Чангюн лежачи на підлозі.

– Знайди…

Гюн в ступорі застиг. Слова, що рвалися назовні, застрягли в горлі задушливим клубком. Немов у трансі він впав на підлогу скорчившись в позу ембріона, затулив вуха руками аби не чути нічого, хотілося тиші.

– Геть з моєї голови…, – з його горла нарешті виривався крик змішаний з жахом.

– Я… не…в…твоїй…голові…Ми зв’язані…з тобою…

– Хто ти?, – хриплячи спитав Гюн, – Це безумство, кого я питаю взагалі…

– Моє ім’я Хьонвон…Знайди…

Голос припинив лунати, а Гюн і досі скрутившись лежав на підлозі і не розумів що щойно було, але його це лякало.

Він шукав, шукав того хто снився, чий голос лунав і розмовляв з ним, але не розумів кого, де і як має шукати. Якого з Хьонвонів знайти він має?

Гюна знову мучили сни, не допомагали вже й таблетки. Вимучений Гюн не міг ніяк за останні три місяці як переїхав в нову квартиру спати, щоб виспатися навіть мова не йде.

Знову вечір, і скоро ніч. Знову Гюн лягає спати знаючи що бачитиме сон, що знову не поспить.

– Хай буде, що буде, я здаюся, – апатично прошепотім Чангюн.

Знову сон. Знову незнайомець, який вже за цей час сновидінь став знайомим і рідним. Раптом у цьому сні Гюн помічає знайомий інтер’єр і бачить Хьонвона який знову благає “Знайди мене “. Прокинувшись Гюн йде до однієї з стін, відсуває шафу та немов навіжений простукує стіну промовляючи раз у раз єдині слова “невже тут, ти тут”. Дзвінкий звук порожнечі зупинив монолог Гюна з однієї фрази. В голові крутилося центрифугою: “ні, цього не може бути!”, тремтячими руками з неврозу та страху він впився нігтями в погано проклеєні шпалери. Він віддер шпалери, знайшов фанерою закриту діру в якій знаходилося тіло того само хлопця зі снів. Скручена мумія, із зав’язаними руками і ногами.

– Знайшов. За що так тебе? Нащо і…, – в очах потемніло Чангюна потемніло.

– Дякую, крізь напівтемряву почув Гюн, – і пробач.

Прийшов до тями Гюн, лиш у лікарні через п’ять днів. Його знайшли друзі, з якими наступного дня Гюн мав зустрітися. Вони всі довго не могли почати розмову з вимученим Гюном, адже раніше сказане ним про сни вони вважали до цього моменту просто уявою Гюна і тим що він не звик до нового місця проживання. Гюна більше не турбували сни. Хлопець зі снів – Хьонвон був власником квартири, жив колись там зі своїм хлопцем, але раптово сусідам стало відомо про продаж квартири та “їхній” переїзд. Он як воно буває. Чангюн дізнався майже все по нього від поліції, яка часто і довго приходила до нього в лікарню для допиту.

От він знову в цій квартирі, уже вона не була опечатана поліцією, не було стрічок про заборону входу, бо йде розслідування місця злочину. Знову Гюн переїжджає, треба ще почекати на таксі. Смс-повідомлення про прибуття авто голосно дзеленькнуло.

– От і все… Прощавай…

Замкнувши двері Чангюн почув “прощай ”. Він не  знав чи то його відлуння, чи уява, чи знову цей голос йому відповів.

 
FavoriteLoadingДодати до улюблених

Залишити відповідь

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.