Примітка:
Система римування: abab cdcd efef gg
Ллється довкола ріками кров,
Ллються і сльози від втрати,
Шепочуть мерці: “Тільки не знов,
Вже годі невинним вмирати”.
Тримає мати своє немовля,
Що плаче від пострілів звуку.
Жахи війни навіть це янголя,
Знає, мов мамину руку.
Стоїть біля них істота без страху,
Тримає в руках кулемет.
І бачить дитя, що плаче від жаху,
Та каже: “До вас дела нет”.
Дитина не плаче, коли постріл чути,
Але плаче мати, якій це не забути.
Додати до улюблених
В мене також твір про війну “Лихо тихо”