author/автор: Engie-Ivy
the original link/оригільнальне посилання: https://archiveofourown.org/works/24653437
— Чи мені подобається ХТО? — вигукнув Джеймс, рукавом мантії витираючи з губ і підборіддя гарбузовий сік. Він уже чекає, коли Рімус нарешті засміється, але той дивиться на нього з усією серйозністю.
— Чи подобається тобі Пітер, — повторює Рімус так, ніби це абсолютно буденна річ.
— Що… Чому б мені… Як тобі таке в голову влізло?
Рімус сідає біля Джеймса.
— Йой, та годі тобі! Сам знаєш, як ти поводишся! Кожен раз, коли ми всі разом, ти несподівано кажеш: «Ну, я пішов». Тобі треба погодувати сову, почистити мітлу, в десятий раз розібрати валізу. Ти вже п‘ять разів казав, що тобі треба написати есе із зіллєваріння, а нам навіть не задавали ніякого есе! Минулого разу ти сказав, що підеш пошукаєш Лілі, а вона сиділа просто поруч з тобою! І кожного разу ти наполягаєш, щоб Пітер пішов з тобою. Я так розумію, тобі просто дуже хочеться побути з ним наодинці.
— Ну, — не дуже вже переконливо каже Джеймс, — може, мені просто була потрібна його допомога.
— А в той раз, коли ти замкнув мене і Сіріуса у нашій спальні, щоб ми не змогли піти з тобою і Пітером до загальної кімнати? Я ні за що, ні на мить не повірю, що то була випадковість! Це, чи той факт, що тепер ти раптом усюди сидиш біля Пітера, так що я повинен сидіти на твоєму старому місці біля Сіріуса, не те щоб я був проти… — Рімус розчервонівся. — Тобто, авжеж, я не проти, ми всі друзі, тому мені все одно, чи я сидітиму біля Сіріуса чи Пітера, — мурмотить він.
— Гаразд, гаразд, гаразд, Муні! Я розумію, чому ти так подумав, але роздумай, тому що це не так!
Рімус схиляє голову і пильно придивляється до нього.
— Ти ж знаєш, що нічого страшного, якщо це так, правда? Що нічого поганого в тому немає?
Джеймс зітхає і проводить рукою по волоссю. Те, що Рімус тепер думає, що йому некомфортно поруч з геями, взагалі ніяк не допомагає його старанням.
— Я знаю, що нічого страшного в цьому, Муні. Взагалі нічого поганого. І якщо б хтось зізнався мені, що він гей, наприклад, чисто гіпотетично, мій кращий друг, я б беззаперечно підтримав його. Я б навіть зісватав його з тим, хто йому подобається, допоміг би як зміг! Ну то, звісно, чисто гіпотетично. І якщо б тобі сподобався якийся парубок, то теж нічого страшного. Навіть добре! Це було б дуже, дуже добре.
Рімус просто дивиться на нього, як на дивака.
— Я ж не подобаюся тобі, правда?
— Що? Ні, він же мене вб‘є… Забудь. Ні, ти мені не подобаєшся, — каже Джеймс, якнайбільше виділяючи слово «мені». — Не те щоб ти не можеш комусь подобатися, ти файний парубок. Думаю, ти можеш легко комусь сподобатися. Насправді, я точно впевнений, що ти комусь подобаєшся.
— Дуже мило, Пронґсe. Але не хвилюйся, я пожартував. Повір мені, я переживу те, що ти не закоханий у мене. — Рімус легенько штовхає Джеймса. — Але навіщо тоді так дивно поводитися?
Джеймс озирає загальну кімнату і каже, понизивши тон:
— Насправді, я допомагаю Сіріусу, він попросив мене.
Рімус вигинає брову.
— Навіщо Сіріусу потрібно, щоб ти проводив з Пітером більше часу?
Джеймс закотив очі.
— Йой, та годі тобі, Муні! Ти справді не можеш здогадатися, чому б то Сіріусу хотілося, щоб ми з Пітером залишили вас удвох?
Рімус хмуриться і секунду обдумує, а потім його очі розширюються від усвідомленного. Він теж оглядає загальну кімнату, а потім пошепки каже:
— Сіріусу не подобається Пітер?
Всі свої сили самоконтролю Джеймс витрачає на те, щоб не почати битися головою об стіл.
— Ні, Рімусе! Сіріус абсолютно чудесно ставиться до Пітера! Усе в нас гаразд, ми всі друзі!
— Добре, добре, — каже Рімус, — то ніхто ні до кого погано не ставиться, і ніхто нікому не подобається.
Джеймс встає зі свого місця, коли розуміє, що йому треба відійти, перш ніж він перетне межу свого терпіння. Хто ж знав, що бути хорошим другом буває так складно?
Перш, ніж піти, він повертається до Рімуса.
— А я не казав, що ніхто нікому не подобається.
Чисте нічне небо. Стоїть холодний, але приємний зоряний вечір. Мародери сидять разом на даху поруч із їхньою спальнею, розмовляють і п’ють маслопиво. Сіріус і Рімус сидять разом під однією ковдрою, і Джеймс добре бачить, яка романтична ситуація складається тут. І Сіріус теж бачить, і тому останні півгодини кидає на нього гострі погляди.
Джеймс зітхає і підіймається.
— Ну, думаю, мені вже треба… — Джеймс проводить рукою крізь волосся. Сіріус дивиться на нього з надією, Рімус — із підозрою, а Пітер уже піднявся зі свого місця, знаючи, що йому теж доведеться піти. Аж раптом Джеймс усвідомлює, наскільки смішна вся ця ситуація. — Вже треба вигадати якесь дурнувате виправдання, щоб я і Пітер могли піти і залишити цих двох, — він показав на Сіріуса і Рімуса, — насолоджуватися романтичним вечором під зоряним небом наодинці. А ще знаєте, що? Я, певно, зачарую вікно так, щоб ви могли зайти назад тільки коли нарешті, блін, поцілуєтеся!
Сиріус увесь червоний, Рімус у повному шоці, а Пітер із посмішкою пролазить у вікно.
— Ну нарешті, господи.
Усвідомлення накриває Рімуса, коли він подумки повертається до розмови з Джеймсом. Оу. Оу. Він вважав, що Джеймс хотів бути наодинці з Пітером, коли насправді то був Сіріус, що хотів залишитися наодинці з… ним? Йому не треба довго думати про те, як він ставиться до Сіріуса. Він був засмучений, коли Джеймс полишав їх, але той час наодинці із Сіріусом був просто чудовий. Він давно закохався в цього сміливого й розумного парубка. Він би пішов на кінець світу, якби Сиріус попросив його.
Але сидіти тут, під покровом ночі, з парубком, в якого він закоханий, і який зізнається йому у взаємності цих почуттів? Таке просто не може статися з таким, як він. Вони не живуть у казці, та й навіть у казках у вовків не буває щасливого кінця.
Його політ думок зупиняється, коли Сіріус, якому, очевидно, набридло чекати, поки до Рімуса нарешті дійде, притуляється вустами до вуст Рімуса. Поцілунок виходить короткий, і коли Сіріус відсувається, Рімус нарешті каже:
— Так… ти зробив це, щоб вікно відчинилося, або…
Сіріус лаючи сміється.
— Мерліне, Муні, ти неймовірний! Може, спочатку я ще намагався приховати це, але останнім часом я ледве не кричав про свої почуття! Я тільки що буквально поцілував тебе, а ти й досі не зрозумів?
Сіріус дивиться на нього своїми яскравими сірими очима, його щоки трохи порожевіли, на губах грає несмілива посмішка. Сіріус заслуговує на щасливий кінець. Рімус, певно, ніколи не зможе дати йому такий. Та Мерліне, він хоче його. Він більше не хоче боятися.
Він грайливо посміхається до Сіріуса.
— Може, тобі треба ще якось дати мені зрозуміти?
Вікно вже п‘ять разів як відчинилося б, але Сіріус і Рімус взагалі не поспішають повернутися в кімнату. Пізній вечір, Джеймс і Сіріус лежать на ліжку Джеймса, вчепившись один в одного у пориві сміху.
Пітер стає напроти ліжка і схрещує руки на грудях.
— Годі вже, хлопці, — роздратовано каже він. — Думка про те, що я можу подобатися Джеймсу, не така вже й смішна. Рімусe, ну зроби щось!
— Я?
— Так, він же твій бойфренд!
Рімус відчуває, як хвиля тривожності накриває його, почувши, як Сіріуса назвали його бойфрендом, але йому вдається приховати це від друзів, які, на щастя, відволіклися на Джеймса: той від сміху впав із ліжка. Тримаючись спокійно, Рімус каже:
— То що, виходить, за всі проблеми, що створює Бродяга, відповідальність відтепер несу я?
— Вже шкодуєш, Муні? — Джеймс сміється зі свого місця на підлозі. Рімус зустрічається поглядами з Сіріусом, його очі сповнені щастя та сміху, а ще — маленькою краплею невпевненності, та любов‘ю. Рімус відчуває, як тривожність полишає його, коли вони усміхаються одне одному.
— Ні, анітрохи.
Додати до улюблених