І коли ти все згадаєш

Тиждень промайнув непомітно. Драко і Герміона були завалені цілою купою роботи. Перед літньою відпусткою, завжди так. Підлеглі завершують усі справи, а шеф тільки й робить, що контролює це все і підкидає ще більше завдань.

Їм вдалося, лише, декілька разів пообідати разом. Вони сумували один за одним. Сумували за палкими поцілунками та міцними обіймами.

Проте вони знали, що це все тимчасово. Цей тиждень добігав до кінця. Їм потрібно відвідати весілля Джорджа, і цілий місяць у них буде для відпочинку. Драко вже почав планувати поїздку до океану. Він вона і Даміан будуть ніжитися на піщаному пляжі Домінікани. Але це сюрприз. Мелфой все їм розкаже після святкування.

*****

Грейнджер солодко потягнулася в ліжку.

“Перший неофіційний день відпустки. Як же хочеться проспати до обіду. Але день і без того обіцяє бути цікавим. Багато танців та смакоти гарантовано”

З цими думками, Герміона поспішила у ванну кімнату.

“Потрібно привести волосся до ладу та і макіяж зробити, яскравіший, ніж зазвичай.

Але спочатку в душ. Ні, не в душ. Потрібно розбудити Даміана, нехай також збирається”

Ґрейнджер покинула спальню,та почула, що з кухні доносяться голоси. Вона повернулася до кімнати за паличкою, яку міцно стиснула у руці. Повільними кроками Герміона спускалася по сходах, аж раптом упізнала голос Драко.

Трішки розслабившись—увійшла до вітальні.

Мелфой з її сином снідали. Отак просто, без лишньої незручності. Неначе двоє старих товаришів. За своїми розмовами, вони і не зразу помітили здивовану Ґрейнджер.

—Кхм, доброго ранку.—перервала ідилію Герміона.

Драко і Даміан одночасно обернулися та злегка усміхнулися.

“Дідько. Вони сміються одинаково. ОДИНАКОВО! Герміона, тобі терміново потрібно випити кави!”

—Привіт ,ма. Тут Драко на сніданок привіз. Приєднаєшся?

—Драко?—здивовано запитала Герміона.

—Так, все ти правильно почула.—промовив Мелфой.— я подумав, що за межами роботи ми могли б не дотримуватися субординації.

—Ну якщо вам обом так зручно, то чому ні? Показуйте що сьогодні на сніданок.

Драко не знав, що полюбляє його син, тому замовив все сніданкове меню з улюбленого кафетерію: круасани з солодким джемом, та солоні з лососем. Декілька видів салату та яєць. Млинці з шинкою та сиром. Каву вирішив не брати, бо в Ґрейнджер була своя відмінна кавомашина.

За сніданком вони багато розмовляли. В більшості випадків говорив Даміан. Коли хлопця щось захоплювало, його було не спинити. Кожна дотична до нього людина була завалена, не завжди, потрібною їй інформацією.

Тому вони уважно слухали про подорожники, та інші рослини, які мали неоціненний потенціал.

Наситившись смачнющим сніданком, Герміона ніжно поцілувала Драко в щоку та поспішила до спальні.

Ще стільки всього потрібно було встигнути, а часу, як виявилося, обмаль.

Вона швиденько прийняла освіжаючий душ, намастила все тіло зволожуючим кремом, з неймовірним запахом солоної карамелі.

Вдягнула спокусливу білизну, яку Джинні змусила купити. Не те, щоб Герміона не любила, чи не мала красивих комплектів. Просто саме ця сукня вимагала чогось особливого. Чи діло в особливий людині, яка після святкування буде цю білизну стягувати?. Джинні безперечно щось знала.

Двері в спальню тихенько відчинилися. Мелфой оцінююче кинув погляд на Ґрейнджер. Красиві груди були в обрамлені тонкого сітчастого мережива, крізь яке проглядалися соски. Просто і локанічно, та до дідька сексуально. Пружні сідниці були не прикриті, лише тонкі лінії стрінг давали уявлення, що жінка не без трусиків.

Він повільно підійшов ззаду. Від одного його погляду тіло Герміони покрилося мурашками.

—Я тобі вже сьогодні говорив, що ти просто приголомшлива?—Прошепотів Драко та покрив поцілунком плече, легко зісуваючи бретельку бюстгальтера.

Герміона лиш спромоглася голосно видихнути. Цей чоловік діяв на неї, неначе, наркотик. Лише погляду хватало, щоб серце вистрибувало з грудей. Вона так сумувала за його доторками, цей тиждень був надто довгим. Як би їй хотілося скинути з нього весь одяг та провести цілий день лише удвох, та час був не на їхній стороні.

—Драко, ми спізнюємося. Якщо через 30 хв ми не покинемо будинок, то не встигнемо на церемонію.— неохоче промовила Герміона.

Драко ще раз покрив поцілунком її плече та повернув бретельку на місце.

—Ти не проти, якщо я тут зачекаю?—відповів Мелфой та всівся на край ліжка.

—Тільки якщо не будеш мене відволікати.—грайливо засміялася Ґрейнджер.

Мелфой спрстерігав за її впевненими рухами, коли вона вкладала неслухняні кучері, та боровся з бажанням запустити в них свої пальці. Спостерігав за тим, як вона без магії наносить макіяж. Ця жінка, дійсно, була ідеальною.

“Який ж я йолоп, що тебе відпустив” вкотре подумав Драко.

—Допоможеш з застібкою.

—Звісно.— тихо промовив Мелфой.

Інтимність моменту просто зашкалювала. Знімати сукню з жінки це одне, а от допомогти застібнути…

—Не знаю, чи ти підібрала аксесуари, але я маю дещо для тебе.— вмить Драко витягнув невеликий футляр та відкрив його. Це був невеликий діамат на тендітному ланцюжку з білого золота. Така ж ніжна прикраса , як і сама Герміона.

Мелфой припідняв пружні локони Ґрейнджер та допоміг діаманту зайняти його місце.

—Дякую, Драко, мені дуже подобається.— промовила Герміона та палко його поцілувала.

— Ти дуже красива, завжди пам’ятай про це.— тільки й відповів.

*****

Декоратори з командою постаралися на славу. Задній двір сімейства Візлі, був схожий на маленьку дівчачу мрію. Білосніжні квіти в поєднанні з соковитою зеленню гармонійно натякали, що це весілля, а не якась там забава. По центру всього дійства красувалося підвищення, на якому молодята через мить будуть клястися у вічному коханні. Навколо милі стільці, для гостей та декілька фуршетних столиків, все само собою в квітах.

Герміона не могла стримати свого захвату. Суцільна естетика, не інакше. Драко ж в свою чергу просто кивав.

Він кивав коли вітався з Моллі та Артуром, він кивав Поттеру, Джинні, і всім багаточисленним Візлі, які зібралися тут.

Проте це тривало не довго. Мить і всі вже порозсідалися по місцях. Ще мить і наречені обіцяють, що не залишать один одного, аж до смерті.

Щось було у цьому таке миле. Чи то Герміона, яка тихо пустила сльозу так впливала на нього? В цей момент він чітко зрозумів. Одного дня, він теж буде обіцяти . Буде обіцяти їй, коханій жінці. Жінці свого життя.

*****

Святкування було у розпалі. Столи ломилися від різноманітних страв, випивка лилася рікою. Розпалені гості вже пустилися до танцю. Вечір був, просто неймовірний.

Наречені просто сяяли. Це був дійсно, найщасливіший момент їхнього життя. Звісно, попереду ще багато чудового, але день весілля, завжди буде особливо прекрасним.

Герміона, в свою чергу, також була дуже щасливою. Моллі прийняла її хлопця. Та що там Моллі, всі відносилися до нього добре. Усі крім Рона. Воно і не дивно. Колишній чоловік, як не як.

Через деякий час і Драко нарешті розслабився. Його вабив цей сімейний затишок, який панував, на такому гучному святі. Він танцював з Герміоною і відчував себе найщасливішим чоловіком на всьому білому світі. Якщо вона знову зникне, сенсу життя у нього точно не залишиться.

*****

Ґрейнджер пила ігристе та розмовляла з Гаррі і Джинні. Ділилася успіхами Даміана та розповідала за Мелфоя. Як він її дивує, який він уважний і турботливий. Та раптом чиїсь крики порушили їхню бесіду.

“Ні ні ні, тільки не це” промайнуло в її голові.

Вона миттю опинилася біля двох, неймовірно розлючених чоловіків.

—Драко! Рон! Що тут відбувається?! Ви можете хоч на святі не з’ясовувати стосунки?!— сердито промовила Ґрейнджер.

—Ти їй розкажеш? Чи це зробити мені?—прошипів крізь зуби Драко.

—Мелфой, ти сам прийняв це рішення. Моєї вини тут немає.

—Ти справді такий йолоп Візлі? Думаєш вона ніколи б не дізналася? — не вгамовувався Драко.

—Ви обоє зараз йдете за мною.—прошепотіла Герміона.— Негайно!

*****

—І що це було? Позорисько! Рон, це ж весілля твого брата. Міг би хоч почекати, поки торт винесуть. Тепер всі тільки і говоритимуть, що…

—Герміоно, зачекай. Ти все не так зрозуміла.— перервав її Візлі.—Це все він почав.

Ґрейнджер кинула незадоволений погляд на Драко.

—З ним я теж розберуся. Не хвилюйся.

А тепер поясніть мені. Чого я б ніколи не дізналася?

В очах чоловіків промайнув страх. Вони обоє мовчали. Ні один з них не міг підібрати правильних слів.

—Герміона. Розумієш…— почав Драко. — 15 років тому, у нас з Візлі відбувся конфлікт. І я…— Мелфой потер переносицю та продовжив.— Точніше ми. Пам’ятаєш той вечір в Гоґвортсі? Тоді коли ми розмовляли.

Ґрейнджер кивнула.

—І що?

—Так от, в той вечір ми не тільки розмовляли, ми…Візлі, ти б не міг нас залишити. Ця розмова, не твоїх вух справа!— знервовано промовив Драко.

—І залишити тебе з нею? Ти їй зараз такого понавигадуєш…— обурювався Рон

—А те що ти зробив, це нормально? Стерти їй пам’ять! Подумати тільки! Я гадав, що ти Герміоні все розкажеш, як ми і планували, що я такий -сякий, не гідний її. А ти просто викинув мене з її життя і присвоїв собі мого сина.

Ґрейнджер це нагадувало якийсь сюр. “Про що вони говорять? Яке стерти пам’ять? Хто чий син? Випила я лише декілька келихів ігристого, а теке відчуття, ніби ящик. Потрібно перервати цих обох. Вони вже достатньо наговорили.

…………

І знову приношу свої вибачення за таку довгу затримку. Просто у мене з натхненням доволі дивні відносини😅

Коли мені було погано, в підлітковому віці , я писала вірші. Коли мені було погано в університеті, я почала писати твори(?😁)

І я зрозуміла, що жодного разу нічого не писала, відтоді як познайомилася зі своїм чоловіком…Поки не прийшла війна, і я не виїхала за кордон.

Отам то мене і накрило. І з’явилася ідея написати щось своє. Весь свій біль і свою тугу за Україною я виливала у цей фанфік. Але я повернулася додому…в мене знову все добре і тому я шукаю натхнення деінде. Тому ще раз вибачайте. Я виправлюся! Мені просто потрібно трішки часу. Цьомки-бомки😘 приємного читання 😉

P.S. і ще я відео в тік ток викладаю. Це якщо ви не знали😅

Nataliiatopalova

Додати до улюблених