П
Чи може лиш одна тихенька ніч змінити твоє життя в кошмар чи подарувати промінь надії? А ці зміни можуть перетворити звичну палітру життя на щось зовсім нове, ніби інверсія подіє на малюнок. І лиш тускле миготіння світлячків покаже істину, поверне старі фарби і вкаже на вірний шлях. То не можливо, мабуть. Ночі для такого перевороту буде замало, а світлячків в лісі можна зустріти вкрай рідко. Але все одно настане момент коли життя відобразиться в твоїх очах, ніби в дзеркалі.
Лісова прохолода змусила мандрівника прокинутись. Але прокидатись посеред темного лісу не найприємніша штука. Як мандрівник тут опинився, чому ж він взагалі тут опинився?
Напівпрозорий силует з цікавістю розглядав легко вдягненого блондина з-за куща.
Йому явно тут не місце, ні припасів, ні теплішого одягу. А тепер він намагається прогнати світлячків від себе, дивак, вони ж нічого йому не зроблять. Скоро помітить і дзеркальце, але потрібно зачекати ще трошки.
Блондин відчув на собі погляд і повернув голову в сторону кущів, дивно, що не закричав, побачивши істоту схожу на привида, може просто втомився і ще не зрозумів, що коїться. Чи може лиш одна тихенька ніч змінити твоє життя в кошмар чи подарувати промінь надії? А ці зміни можуть перетворити звичну палітру життя на щось зовсім нове, ніби інверсія подіє на малюнок. І лиш тускле миготіння світлячків покаже істину, поверне старі фарби і вкаже на вірний шлях. То не можливо, мабуть. Ночі для такого перевороту буде замало, а світлячків в лісі можна зустріти вкрай рідко. Але все одно настане момент коли життя відобразиться в твоїх очах, ніби в дзеркалі.
Лісова прохолода змусила мандрівника прокинутись. Але прокидатись посеред темного лісу не найприємніша штука. Як мандрівник тут опинився, чому ж він взагалі тут опинився?
Напівпрозорий силует з цікавістю розглядав легко вдягненого блондина з-за куща.
Йому явно тут не місце, ні припасів, ні теплішого одягу. А тепер він намагається прогнати світлячків від себе, дивак, вони ж нічого йому не зроблять. Скоро помітить і дзеркальце, але потрібно зачекати ще трошки.
– я Джордж, а ти заблукав? – з деякою насмішкою вигукнув силует.
– я… ти можеш звати мене Дрімом.
– і ти зовсім мене не боїшся, Мрія? Глянь, там дзеркало в траві, воно не твоє?
– та ніби й не моє, я не ношу з собою дзеркал. А ти, типу, привид?
– та ні, просто кущ. А ти типу людина?
– годі знущатись. А взагалі, де я? Не пам’ятаю такого, що я в ліс ходив.
– ти вмер, а я твій чортик, ой, ангел охоронець. Давай проведу до воріт в рай, пьюр соул.
– та годі знущатись кажу тобі, – блондин взяв дзеркальце щоб роздивитись, – старе мабуть, можна було б дорого продати.
– а ви люди як завжди, вам лиш би гроші. Крім грошей в житті є ще багато цікавого, та в мене навіть життя нема, що ж я можу про це знати. – Джордж важко зітхнув.
– ти завжди був привидом?
– так, звісно, народився і виріс так, а потім пішов в ліс щоб не заважати людям. Не тупи, привиди не ростуть.
– тоді як ти вмер?
– давай я просто виведу тебе з цього лісу, ти задаєш забагато тупих питать, замість того щоб злякатись почав питати. Дивак.
– ти красивий.
очніть писати…
Додати до улюблених