Каркат ненавидить.
Він ненавидить майже все й завжди, насправді, але даний випадок – особливий. Він лежить на клятій підлозі клятого метеору, і голова трохи болить після падіння, але найголовніше не це. Найголовніше те, що він просто, блять, зараз цілується з Дейвом(най би його підняло й гепнуло) Страйдером. І це його перший поцілунок.
БЛЯТЬ.
Вантас почервонів аж по вуха, і складно сказати, чи то від люті, чи від збентеження. Лицар часу навис над ними, і тепер є можливість розгледіти його переляканий погляд, хоча колір очей вирізнити не вдається.
Троль відштовхує людину і підстрибує. Він знає, що його штовхнула Вріска – вони з Терезі регочуть в декількох метрах від них, і він би наорав на обох, але…
Він просто не може. Не може, тому тікає в свою кімнату зі швидкістю, якій можна було б позаздрити.
Не треба було цього. Не можна. Він вже пройобувався на цьому, вже… Троль ричить і закривається у своїй кімнаті, смикає волосся, дряпає голову кігтями. Його дратує це все. Будь-які відносини йшли по пизді, бо він не міг визначитися з квадрантами. А тепер ще й це. Які квадранти взагалі можуть бути з людиною, блять?!
Він смутно пам’ятає легенди про Мученика, мутанта, чиє кохання вийшло за межі квадрантів. Його сміх трохи істеричний. Так, може, комусь це все й принесло щастя, але Каркат від того отримує одні лиш страждання. Якби тільки можна було не чути, не бачити, не відчувати…
-Карклз. Пс, Карклз, пусти.
Вантас здригається від чужого голосу, падає на коліна і відповзає від дверей, хоча вони наглухо зачинені. Це якась дурня. Він знову істерить, і ця реакція – підтвердження тому.
-ГЕТЬ ЗВІДСИ
Троль робить усе, аби голос його не видав, однак не схоже, що це спрацювало.
-Окєй, як знаєш. Тіко я все одно не піду.
І, судячи зі звуку, Страйдер реально не пішов, а просто сів з іншого боку двері. Ахуй.
-ЯКОГО БІСА, СТРАЙДЕР?!
-Чувак, я розумію, що сталася якась хуйня, але нам треба поговорити. Хоча б поясни свою реакцію? Ну типу, так, це було трохи…е… ну ти знаєш, але, ну, таке буває? Хоча, ну, якщо для тебе це важливо, ми могли б поговорити про це.
-Я ЗНАЮ, ПРОСТО…..АРРАРРРГХ, ЦЕ ПИЗДА ЯКАСЬ.
-Що саме ти називаєш пиздою?
-Я…
Так, а оце вже погано. Як пояснити Дейву те, що відбувається? Чи слід взагалі пояснювати? Все завжди закінчується тим, що йому роблять боляче. Може, слід позбутися цього саме зараз, аби швидше пережити…?
Видих.
-ТИ ПАМ’ЯТАЄШ, ЧОМУ В МЕНЕ НЕ ВИЙШЛО З ТЕРЕЗІ?
-Бо вона замутила ваші чорні штуки з Гамзіі, а потім пішла до Вріски?
-НІ, НЕ ЦЕ. ХОЧА ЦЕ ТЕЖ, ТА ОСНОВНА ПРОБЛЕМА БУЛА В МЕНІ.
-Це знов твій селфхейт чи цього разу щось важливе?
-ЦЕ ЗАВЖДИ ЩОСЬ ВАЖЛИВЕ, СТРАЙДЕР!
-Добре, я зрозумів.
-ПРОБЛЕМА В ТОМУ, ЩО В МЕНЕ КОЖНОГО РАЗУ ЇБАНА СРАКА З КВАДРАНТАМИ. НУ ТОБТО НЕ ЇБАНА. (блять шо за хуйню я несу) ТИ МЕНЕ ЗРОЗУМІВ.
-Можна і так сказати. Це, ніби, яка фішка від Мученика? Чи як там його звали. Ну, кохання за межами квадрантів і все таке.
-МОЖЕ Й ТАК, АЛЕ ЦЕ В БУДЬ-ЯКОМУ РАЗІ ЛАЙНО.
-Еееее, ок, а як це стосується нашої з тобою ситуації?
Ось він, цей момент. Можна морально готуватися до зневаги й болю, все одно нічого нового він не відчує. Може, хоча б цього разу його серце розіб’ється остаточно.
-БО Я ГАДКИ НЕ МАЮ ЧИ МОЖУТЬ БУТИ КВАДРАНТИ З ЛЮДЬМИ!!!!
Страйдер, певно, хотів спитати, що мається на увазі, чи може в троля знову кісмесис з Джоном, але не встиг – шлюз кімнати відкривається, і Дейв, який до цього спирався на нього спиною, падає вниз. Ві не встигає оговтатись, бо чужі губи накривають його – несміливо й обережно, наче то крила метелика.
А потім червоний Вантас сидить на колінах, склавши на них руки, і з голови видно тільки волосся і вуха, бо дивиться той на «дуже цікаву» підлогу.
Окєй, Страйдер цього не очікував. Але він не дозволить тролю думати, що все знов пішло у сраку.
Коли вже Дейв цілує Карката, троль лякається, але сподівається, що цього разу повірив недарма.
А з людьми квадранти, мабуть, не потрібні.
Додати до улюблених