З самого ранку, Ніла не залишало відчуття того, що день буде хорошим. На такі думки його наштовхнув, хочаб момент коли він прокинувся: поряд з ним лежав Ендрю, надзвичайно спокійний та розслаблений, що відбувалося доволі рідко – демони минулого не залишили не одного з них і нагадували про себе час від часу. Але сьогодні в очевидь і справді хороший день. Ранкове сонце світило крізь вікно гуртожитку, м’яко підсвічуючи волосся Ендрю. Одна його рука лежала під подушкой, а друга обережно вмостилася поряд з рукою Ніла, але не торкаючись її – так щоб відчувалося тепло від неї, а не дотик. Рудий посміхнувся – сонце піднімаючись вище над горизонтом, почало світити в очі Ендрю. Хлопець заворушився. Нілу дуже подобалося дивитися, як прокидається його “не хлопець” : відкриваються карі очі, що під сяйвом сонця були майже рідким золотом, трохи примружуються, впізнаючи Ніла. Напруження супроводжуюче блондина одразу від пробудження, тане майже так швидко як з’являється, коли Ендрю розуміє, що небезпеки немає.
– Добрий ранок – Ніл не може не посміхатися.
Ендрю з’єднує їх руки. Ніл, точно не може не посміхатися. Серце ніколи не перестане робити кульбіти, реагуючи на дотики Ендрю. Реагуючи на Ендрю.
– Наркоман – Ендрю, трохи підіймає куточок губ, і боже Ніл згоден зупинити час, бо це занадто. Люди б і не зрозуміли, не побачили, не розгледіли, але це Ніл, і він знає, що той підійнятий куточок губ – то найщирища посмішка на яку зараз здатен Ендрю.
– І ти знову даєш мені дозу
Ендрю трохи закочує очі, але не заперечує. Ніл підіймає другу руку, і обережно підіймає на рівень вилиць Ендрю, і зупиняється не торкаючись.
– Так чи ні? – Ендрю дивиться на нього як на дурника і з такою довірою одночасно, що у Ніла перехоплює дихання.
– Так – Відповідає блондин не відриваючи погляду від блакиті очей, його особистої проблеми.
Ніл підносить руку до лиця Ендрю, проводить нею по вилицям, веде до скроні і заправляє за вушко блондинисте відросше волоссячко. Посміхається.
– Можна… – було починає говорити рудий, як Ендрю його перебиває.
– Іди сюди – і бачить бог, Ендрю вміє читати думки.
Ніжний поцілунок, тендітний і невинний, але серце Ніла відбиває божевільний ритм. Дивлячись у очі Ендрю, ті неймовірно золоті очі, Ніл мав би збожеволіти, але він вже. Вже і давно, і назавжди. І скільки б Ендрю не бубонів на його “назавжди” Ніл у цьому не сумнівається.
– Кава? – Відсторонюючись від хлопця, Ніл згадує про сніданок.
– Кава. – Ендрю виштовхує Ніла з ліжка, і хлопець не проти, бо знає, що якщо його не виштовхнути звідти, він залишиться там на цілий день.
***
Ендрю заходить на кухню, і перше, що він бачить – це Ніл у його футболці.
Хлопець часто бере його одяг, і Господи, у такі моменти Ендрю дуже радий тому, що майже не показує своїх емоцій. Хоча, Ніл завжди дивиться так ніби знає, які почуття білявий приховує. І це ще одна причина його ненавидіти.
Ніл дивиться на нього, і Ендрю завмирає. Він завжди захоплювався блакиттю очей цього рудого наркомана. Але коли блондин бачить у цих очах таку наприкриту вірність і довіру, то він просто тоне у ций синьо-блакитній стихії.
Чашка з неймовірно солодкою кавою з молоком, тихо стукає по столу, допомагаючи Ендрю повернутись у реальність.
Рудий дивиться на нього і посміхається. А потім, повертається назад до електричної плитки, і перевертає млинець.
Ендрю іноді здається, що до Ніла він і не жив ніколи. Цей хлопець кожен раз доводить, що нікуди не піде, що усі слова які він каже до Ендрю будуть правдою, що їх “нічого” і справді назавжди.
Ендрю дістає невеликий контейнер із холодильника. Ніл любить млинці з фруктами. Ендрю пам’ятає це, тому дістає дошку і нарізає яблука і полуницю. Ніл стоїть збоку, і складає млинці на тарілку. Повертається, дивиться білявому у вічі, посміхається.
– Так чи ні? – не зовсім те чого очікував Ендрю, але зараз він згоден майже на все.
– Так.
Ніл продовжує посміхатися, підходить трохи ближче, і залишає легкий поцілунок на шоці Міньярда. Відходить, хапає тарілку з млинчиками і сироп на стіл. Ендрю відчуває, що червоніє. Боже, той Джостен його доконає.
Блондин, отямлюється, теж розвертається, підходить до столу, і ставить нарізані фрукти.
***
Весна, та сама пора року яка дратує Ендрю менш за все. Не дуже холодно, і не надто жарко, якщо не піде дощ, то взагалі ідеально. А ще блондину дуже подобається дивитись як квіт, облітаючий з дерев, плутається у рудих пасмах Ніла.
Руда проблема витягла його на прогулянку, ( хоча Ендрю залюбки залишився б у напрочуд порожній кімнаті гуртожитку разом з Нілом, і вигадав би якесь цікаве занаття ), але зараз вони впринципі непогано влаштуватися на лавці, під квітучою сливою біля кампусу. День сьогодні був на диво хорошим, тому блондин не вагаючись, дозволив Джостену вмостити свою пусту голову на свої коліна. Поки Міньярд витягав білі пелюстки з рудого волоссячка, Ніл переглядав фотки які встиг зробити на фотоапарат. Це диво техніки, йому подарувала Ден, аргументуючи це тим, що далі стіни Пальмето-холу прикрашати буде він. І Джостен як хороший хлопчик, взяв камеру. Сьогодні ось вирішив випробувати. Ендрю чомусь впевнений, що у галереї забагато його фотографій, але стверджувати він не береться.
Ніл гортав галерею та посміхався. На фотках був Ендрю. Багато Ендрю. Але що поробиш, коли майже усе, що вважає прекрасним рудий хлопець це голкіпер його команди?
Ось Ендрю гладить рудого котика. А на цій сильні руки тримають стакан з гарячим шоколадом. А на цій у біляве волосся присів рожевий метелик. Ніл показує останню фотографію Ендрю, хлопець фиркає. І знову підіймає куточок губ, трохи, але це факт. Ніл фотографує і цей момент. І це все так спокійно і комфортно, що у хлопців перехоплює подих, золоті очі зустрічаються з небесною блакиттю.
О так, ані Ніл, ані Ендрю ні на що, ніколи не проміняють ці моменти спокою і чистого щастя.
Додати до улюблених