Тену не спиться. Дивно, звичайно, адже в них репетиція на репетиції, репетицією поганяє.. І все ж, сьогодні не спиться. І всьо. Він крутиться, слухає музику, але нічого не допомагає.
Через деякий час він чує скрип дверей і чиїсь кроки на кухні. Це страшенно його тішить, бо це значить, що ще хтось не спить. Тен встає і вибирається з кімнати.
Там темно. І тихо. Здалося? Та ні. Він точно чув кроки. Але нікого нема. Чи є? Йому здаєтья, що щось мигнуло в кутку. Уф. Страшно. А чого має бути страшно? Тут ж всі свої. Але ЦІ ВСІ СВОЇ СПЛЯТЬ! И… Йому робиться не по собі. Треба перевірити, чи таки всі сплять. Так він точно знатиме.
Тен тихенько пробирається в першу кімнату. Один, два, три. Тут всі. Інша кімната. Те саме. Раптом він чує шурхіт. Та точно чує, йому не здається! Тену страшно, але він вирішує перевірити. Тихенько, на пальчиках, він крадеться до кухні знову.
….
….
…
Тишина.
…
…
…
Аж раптом він бачить силует на фоні вікна. Тен не встигає навіть пікнути, як незнайомець проводить рукою по стіні, створюючи противний шум. Тен завмирає. Він не може ні думати, ні нічого сказати. Постать залишається нерухома. Тен пересилює себе, робить крок назад і стає на щось м*яке, що рухається.
— ААаааААААА!
Крик. Шум. Тріск. Тен закриває очі і починає махати руками перед собою, відбиваючись від всього, до чого торкається.
Включається світло.
Він бачить інших Рукісів, які прибігли і заспаними очиськами роздивляються навколо. Джехьон на підлозі. Він тяжко дихає.
— Біля вікна! Там хтось біля вікна! Хтось не наш! – в Тена тотальна паніка.
— Це відколи я “не наш”? – чути громовий голос Тейона.
Оп… Біля вікна і справді Тейон.
— А… Е…- ще ніколи Тен не був настільки радий бачити Тейона.
— Чого ви троє не спите???- менеджер не зовсім хеппі.
— Я репетирую реп-частину на завтра. Маю виглядати на ній страшно і пафосно.
— Тейон, зайчику, тобі вдалося. Чеши спати.
— Я йшов в туалет… – Джехьону вже трохи легше.
— Ага, ну як? Вже справився по дорозі?
— Мало не…
— То давай раз-два і чеши спати! Тен?
— Е… Чешу спати!
— Молодець!
…
Тену не спиться. Тепер це не дивно, в нього в середині все калатає і перевертається. Він витріщився в темноту і навіть не намагається заснути.
— Не найкраща перспектива до ранку, — голос Хансоля його на диво не лякає.
А Хансолька присовується ближче, накриває Тена ще і своєю ковдрою і кладе руку зверху.
Тену стає тепло-тепло і неймовірно затишно. Через пару секунд він солодко спунькає, закутавшись по вуха і мило посапуючи.
Додати до улюблених