про нашу гомобандерівість
гадаю, не всі дівчата нашого віку можуть зізнатися у своїй гомобандерівості.
так, нашіптуємо ми одна одній пісні про Батька, ласкаві молитви перед Його іконою, ах очі Степанові, що дивляться на гори, звідки сруть на москаля.
ми гомо, не терпимо знущань.
Джавеліна
дівчина 18 років, висока, струнка.
а що я кажу, ми однолітки.
мила, має гарну пательню.
борщі
Стінґеріна
не назву себе дівчиною остаточно.
люблю Джавеліну
Ми працювали у невеличкому кафе, де покоївочки господарювали та приймали вельмишановних гостей.
Невеличка вулиця, два ліхтарі, що при вечірньому освітленні були божим спасінням, прикрашали поріг закладу.
назва кафе була простою: “Чорнобаївка”. Ласий шматок москальських дуп, легендарний театр бойових дій, де свинособак трафили більш як з десяток разів. Тимчасом для нас, гомобандерівок та й інших бандерівців – це заклад насолоди: уявіть, що ви приходите в тепленьке місце, а вас зустрічає гарна покоївочка, перкдусім питаючи расійську “полуницю”, і, як сповідуєте “паляниця”, щедрість покоївочки збільшується, сідаєте за стіл і замовляєте смачні страви.
Ох, моя пані Джавеліна готує українські страви, для кожного знайдеться файний борщик, пампушки, галушки все все все!
а я обіймаю її я позаду, як вона місить ложкою борщ
от так і жили, готували, годували, веселі були ми з нею пркоївочками, та не так час прийшов.
в тероборону нам захотілося…
Додати до улюблених