Щоденники війни 🇺🇦 Статті 🇺🇦 ВІРШІ

Спокуса

FavoriteLoadingДодати до улюблених

Loading

Місяць спокушає загадковістю сьогодні,

Отож, вип‘ємо солодкого вина?

Вітер на вушко приємності шепоче,

Востаннє насолоджуюсь сповна.

Стопи пестять хвилі прохолодні,

Твоя тінь одна серед піску.

Випав диявол у моїй колоді,

В кулаці тримаю зачіску твою.

Закочуєш очі у темній насолоді,

Поки блукаю устами й молитвами.

Чи обмежені ми у своїй свободі?

Чи одне одному стали божествами?

Краса твоя втілена в троянді, –

З вишневою цигаркою відповіла ти,

І найкраще у троянді, звісно, її отруйні,  колючі шипи.

 

Місяць спокушає загадковістю сьогодні,

Обіймаємось в садку до дрімоти.

На вологих бедрах залишки морської солі,

Горючим поглядом просиш: облизни.

Не дочекатись від тебе прямоти,

Не допоможуть й стогони протяжні,

Тож на ранок моє ім‘я не шепчи,

Спраглі губи мої більше недосяжні.

Вино солодке залишу на столі,

Один келих розіб‘ю поспішаючи.

Відпливали вранці наші кораблі,

А перед очима свічки згасаючі

В кожному серці є рани, і не скоро затягнуться мої,

І нехай про літо наше тобі нагадають скрипалі.

 

 
FavoriteLoadingДодати до улюблених

Залишити відповідь