Твій день пройшов спокійно. Ти відсиділа пари, перед поверненням додому купила трохи їжі. На ситуацію що сталася вранці ти, забила і далі пливла за течією. Квартира.Прибирання.Домашнє завдання. І лише малювання, утіха для серця і подорож для твоєї душі. Ти плавно виводила лінії на полотні ніби ви одне ціле, ти знала кожну деталь, кожен відтінок, а твоя душа мандражно панувала навколо, наповнюючись енегрією фарб на палітрі. Те почуття контролю що переповнювало тебе не давало зупинитися. З кожним штрихом, обрисом, силуетом, ти пізнавала себе, як ніби витягала щось на зовні, щось що дуже засіло в пам’яті але ти не повинна це знати. Закінчивши цей невеликий малюнок аквареллю тебе гризло що ти десь бачила дім що сама намалювала, але не можеш згадати де. З якоїсь внутрішньої тривогою ти вирушила на пробіжку. Повернувшись все було як завжди: душ, трохи прибирання, книга. Перед сном ти вирішила перевірити всі вікна і двері бо ранкова ситуація дала задуматися над твоєю безпекою. І знову твоє тіло завалилося на холодну ліжко, ховаючись під пелену ковдри. Думки випаровувалися, а тіло повільно провалювалося в сон. Тебе лякало завтрашній ранок, ти довго думала чи варто тобі засинати, але в підсумку ти заснула.
Прокинувшись від тривожного сну твої очі бігали по кімнаті оглядаючи місце де ти прокинулася. Біля тебе лежав той же чоловік що і вчора. Ти тривожно намагалася згадати його ім’я -Дж … їй? … Дж … Джейс точно Джеймс. Мені потрібно валити звідси.- Ти і почала перелазити хлопця. У цей момент він відчув щось рухається і відкрив очі. Перед собою він побачив дівчину в одній нижній білизні яка практично сиділа на ньому.
-Що ти тут робиш? Здивований майже кричачи, запитав хлопець.
– -У мене те саме запитання. Що я тут роблю? Ти що мене викрав? Твій нерівний голос видавав страх, а тремтячі руки підтвердили це.
Джеймс швидко в голові оцінив ситуацію. Помітивши твоє хвилювання вирішив тебе заспокоїти.
-Ми напевно один одного неправильно зрозуміли. Потрібно розібратися з цією ситуацією. Я не маніяк.
– -Ну так зброя на стінах так і кричить про це. -Єхидно підмітивши, ти продовжувала оглядати кімнату.
Але у відповідь хлопець лише зробив незадоволене обличчя.
-Хоча навіть якби ти захотіла ти б не змогла потрапити сюда.-Заявив Джеймс.
– -Я б не захотіла.
-Але питання залишилося відкритим, як ти сюди потрапила? Це вежа месників сюди не так просто потрапити.
– -Стоп що ти сказав? Вежа месників? Ти що тут робиш? -Ти направила всю увагу на хлопця шукаючи відповіді.
-Ну я Месник, Джеймс Барнс.
– Твої брови нахмурились, а в голові з’явилося питання “Чому він?” Занадто багато питань і дуже мало відповідей. Спокійний подих -Я хочу додому.
– -Ну то йди. Відповів Баки направивши палець показуючи на двері. -Ти повністю вільна.
-Серйозно? У такому вигляді? Ти знущаєшся? – Ти подивилася на нього шукаючи іронію в його словах.
– -Ну ти ж мене вчора вигнала. Обізвався хлопець.
-Ти був в штанах, а я в одній нижній білизні.
– -Ну добре, сподіваюся щось знайдеться інакше ти будеш замкнені у мене в кімнаті. -Ехидна посмішка пішла шукати речі в шафі.
А ти лише свердлила його своїм поглядом.
Він швидко впорався, знайшов тобі футболку і штани, і вже через 15 хвилин ти була вдома.
Додати до улюблених