Ніч була тихою, вітер не порушував спокій цього проклятого місця. Він стояв самотньо перед ущелиною, дивлячись уперед. Стомлений, знесилений, скільки йому років? Скільки часу він вже у цьому місці? Як його звуть? Хто він такий? У нього не має відповіді на жодне з цих питань. Він думає він у пеклі. Минулого разу, зробивши крок уперед, у невідомість він летів більше години, перш ніж відключитись, але прокинувся на тому ж самому місці де і вперше. Він так втомився від цього. «Будь ласка, забери мене звідси». Він кричить, знаючи, що ніхто його не почує. Позаду чує якесь шарудіння. Йому вже все одно. Навіть якщо це ті тварі, що прийшли заживо його зжерти, все одно. Він як і раніше прокинеться на тому місці. Так було стільки, скільки він себе пам’ятає.
- Поттер? Якого біса?
Він повільно повертається, не вірячи і бачить його. О, зрозуміло, ще одне створіння, яке зажадає його крові. Висока постать, напевно вище за нього на півтори голови, біле наче мертве обличчя мало подобу змії, червоні очі, дві розщелини замість носа та гострі наче бритви зуби. Але дивно. Він стояв як людина, наче говорив як людина і що це на ньому? Це плащ? Він не нападає. Поки що. Йому треба щось відповісти? Я втомився. З’їж мене швидко. Говорити чи не говорити? Якщо говорити, то що?
- Якщо ти розумієш що я говорю, з’їж мене швидко, будь ласка.
Чому він так вирічився на мене? Він розуміє? Мене? Що він говорив до того?
- Вибач, що ти казав? – так наче нормально, він не відповідає. Не розуміє? Не хоче? Будь ласка, скажи щось поки я мене не розірвало!
- Якого чорта ти це зробив, Поттере? – о це було гнівно. Я його розлютив? Чим? Я бачу його вперше. Так зосередься. Нумо розберемо що він сказав. «Якого чорта», це ми знаємо, нормально. «Ти» – це він вочевидь до мене. «Це зробив» – це вже складніше, що Це? «Поттере» – о, він мене знає? Чи це якесь погане слово, яке я не пам’ятаю?
- Припини це! Поттер – це твоє прізвище! Що взагалі відбувається? Спочатку ти кудись зникаєш, да так, що я починаю думати, що збожеволів. Тепер це! Якого біса ти накоїв? І чому це відбувається зі мною?
АААААААААААААААААА. Він вміє читати думки! Курва! ААААААААААААААА
Так спокійно. Він мене знає. А до біса.
- Ти мене знаєш. Ти можеш мене забрати звідси? Як ти сюди потрапив? Ми зможемо вийти звідси так само? Як мене звуть? Як тебе звуть?
- Замовкни! – Волдеморт схоплює Гаррі за горло і міцно стискає
А ну от почалося. Як завжди.
- Я не збираюсь тебе їсти. Можеш заспокоїтись.
- Тоді що? – відповідає Гаррі сиплим голосом.
- Зараз ти будеш стояти мовчки і ні про що не думати, поки я не розберусь в тому що тут відбув… А це що таке?
Вони відчувають як земля здригається під їх ногами. Гаррі знає що це. Він хапає свого нового знайомого і наказує бігти. Він більше не планує сьогодні помирати, тому треба дуже швидко робити ноги.
- Куди ти мене тягнеш? Що це? – Темний лорд завжди був доволі впертим і неслухняним. Він не буде слухатись якесь хлопчисько. За що і платиться секундою після. Величезний хробак проковтнув їх обох разом із землею, на якій вони стояли.
- О ні, знову! Чорт! Сподіваюсь ти прийдеш ще раз. – Гаррі встає і йде до знайомої печери. Там він зможе знайти води і там не має потвор.
- Поттееееееер! Присягаюсь, я знайду тебе і відірву тобі твою кляту голову! – Волдеморт не певен, що то був не сон. В цьому світі жодна інша людина ні про якого Гаррі Поттера не чула. Його пам’ятає тільки він. Але якого біса?
Це питання він ставить собі вже тиждень. З того моменту, як запропонував угоду Міністерству магії і всьому магічному світи Великобританії. Яку спитаєте ви? О, ви будете здивовані! Адже Темний Лорд Волдеморт, Властитель Доль, Майстер Смерті і таке інше запропонував Мир. Консенсус між темною і світлою стороною. Для підтвердження своїх намірів він заборонив своїм послідовникам убивати і нападати на людей, натомість він попросив лише одну, маленьку деталь. Він ладен був заключити договір лише з однією людиною, інші його не цікавили. Думаю ви вже здогадуєтесь, правда?
«Завтра 30 липня о 12:00 на головній площі Косого провулку буде підписаний мир між мною Темним лордом Волдемортом і Гаррі Поттером!» – цитували усі газети, було розклеєно на усіх листівках, люди передавали це із уст в уста, але всі задавались лише одним питанням: «Хто в біса, такий Гаррі Поттер?»
Додати до улюблених