Іда бігла з усіх ніг, іноді спотикалась і падала, але в ту ж секунду вставала та продовжувала бігти. Вона сповільнилась тільки коли почула мелодію скрипки десь зі сторони поляни, на яку вона і прямувала. Не було жодного сумніву, це були Рейн. Ніхто не грав на цьому інструменті так, як це робили вони.
Коли до поляни залишалось всього кілька метрів, і можна було вже чітко побачити хто саме там сидить, дівчина зробила останній ривок, зупинившись тільки перед самим носом Вісперса
– привіт, Рейнсторм – крикнула відьма і сіла прямо перед ними – що ти тут робиш?
– ой, привіт, Ідо – Рейн трохи почервоніли, але не стали відводити погляду, як зазвичай, а просто заховали скрипку в коло і продовжили розмову – те ж питання і до тебе… що це з тобою?
– хе-хе, то таке, наслідки невеликої бійки. Нічого страшного – рудоволоса трохи нахилила голову, коли Вісперс великим пальцем обережно погладили невеликий синяк
– секунду, я дещо взяли в ковені лікарів – вони дістали з невеликої сумки, що лежала поряд, наклейку зі знаком ковену і ніжно наклеїли на лице дівчини, від чого почервоніла вже сама Ідалін. Щоб приховати це, вона підняла голову догори, ніби роздивляючись хмари
– а все ж таки, що ти тут робиш? Невже вчителі кажуть правду? Погано я впливаю на бідних Вісперса, вже уроки прогулювати почали – відьма розсміялась
– хто так каже?
– тобі усіх перерахувати? – руда знову розсміялась
– гаразд, гаразд, я зрозуміли. Я просто… хотіли підготуватись до дечого дуже… важливого
– дай-но вгадаю, ти хочеш запросити когось на Гром? – грайливо запитала вона
– щось на кшталт цього – вони відвернулись, намагаючись приховати свої червоні щоки
– ого, ну і кого ж? – вона спробувала заглянути їм в очі й посміхнулася
– відьму…
– ну це звичайно дуже звузило коло підозрюваних – і знову сміх
– ну вона дуже сильна відьма. В нашій школі таких не багато
– ну це дивлячись кого ти вважаєш сильною відьмою. Якщо ти про тих, що постійно отримують “відмінно” на уроках, то так, таких заучок у нас не багато, але ж ти не скажеш, що я слаба? А в мене навіть “задовільно” жодного разу не було. Хоча можливо це через поведінку – ніби роздумуючи додала вона і знову засміялась
– ні, в жодному разі, ти одна з найсильніших кого я знаю
– от-от. А з якого вона ковену? – продовжувала випитувати Ідалін
– зіллєваріння
– о, а це вже хороша підказка. Якого кольору в неї волосся? – надихнулась дівчина побачивши шанс вгадати обраницю Рейн
– волосся? – вони посміхнулись і, наче з викликом, подивились Іді прямо в очі – руді
Ідалін на секунду завмерла, дивлячись їм прямо в очі, а потім густо почервоніла
– ти…
Рейн встали, через що Іді знадобилось підняти голову, щоб бачити їх лице. Вони простягнули руку молодій відьмі й сказали
– Ідалін Клаторн, чи погодишся ти піти зі мною на Гром? – вони трохи повернули голову, щоб приховати свою зніяковілість
– з чого б це раптом я могла відмовитись? – дівчині допомогли встати, після чого вона обійняла Рейн. Простоявши так хвильку, Ідалін різко відсахнулась
– я зовсім забула про дещо, теж “дуже важливе” – вона змовницьки підмигнула і швидко побігла з поляни, зупинившись лише метрів через 100, коли їй навздогін крикнули
– я зайду за тобою завтра о 8?
– звичайно, Рейнсторм – відповіла руда і зникла з поля зору
Додати до улюблених