— не стримуйся, а-цяо, — янь вуши низько каже, коли покриває вологими дотиками губ його довгу шию.
шень цяо не стримується, він не хоче. сильні руки так звично стискають його талію, змушують розслабитися й тонути в комфорті разом із п’янким відчуттям аромату давлячого на нього тіла, ніби найміцніше вино. це вперше, коли шень цяо відчуває стомлюваність стомлення і слабкість через дії іншої людини.
янь вуши розуміє. він не хоче забувати цей момент, як шень цяо вигинається й залишає на його плечах подряпини, бо язик янь вуши на пробу проходить по його члену. як перший хрипкий стогін насолоди виривається з його рота. янь вуши вже може уявити, як далі, цей солодкий, мов мед, голос, у безладді думок, затуманений пожадливістю, просить бути ближче, торкатися сильніше, благає про більше.
— а-цяо, — каже він, коли покриває укусами вологі від текучого члена сліди на стегнах.
— а-цяо, — каже він, коли розтягує шень цяо своїми довгими пальцями, допомагаючи язиком, та заходить далі за другу фалангу. і шень цяо відчуває. цей протверезний холод кільця, одягненого на вказівний палець янь вуши.
— шень-лан. — від ніжності охриплого голоса шень цяо тремтить і стискає у відчайдушній хватці розпущене волосся янь вуши, котрий розташувався між його ніг.
поцілунки такі гарячі, і не те, щоби янь вуши був до нього стриманий. янь вуши хоче насититися цим тілом сьогодні повністю, трахаючи його грубо, глибокими поштовхами, ніжність можна залишити на потім.
янь вуши насолоджується тим, як його коханий тягне його до себе для поцілунку, невмілого, більше схожого на спонтанний порив чи сплеск почуттів. рука шень цяо натискає на потилицю янь вуши, ніби намагаючись злитися з цим нестерпним жаром, пробравшись ним до самих кісток, і розчинитися без залишку.
янь вуши розсміявся б від такого ентузіазму й наполегливості, але не зараз. прямо зараз шень цяо цілує його так сміливо, відверто, чуттєво, до мурашок. слина стікає з їхніх куточків губ, але шень цяо навіть не шкодує.
перший поштовх супроводжується болючим постовгуванням шень цяо. денне світло змушує його мружитися. розуміння того, що зараз вони бачать один одного повністю, коли за вікном сяюче сонце, без можливості прикритися рятуючою темрявою, змушує його щоки спалахнути персиковим відтінком.
— а-цяо.
шень цяо чує його прискорене дихання й охриплість у голосі.
з другим поштовхом шень цяо проковтує крик. його шень цяо лине до нього. тягнеться. ближче. щільніше. серце янь вуши горить, коли шень цяо обвиває руками його шию. гаряче тіло не рятує навіть прохолодне простирадло.
янь вуши звучить зголодніло, через такий довгий час він дозволяє собі вбирати кожен звук із рота шень цяо, зрідка заглушаючи його своїм язиком і губами. бентежно мокро, довго, аж до печіння в легенях.
шень цяо. глава гори сюаньду. настільки поважний і шанований усіма. він задихається під ним. відкриває до ненормальності почервонілі губи в спробі зробити найменший судомний вдих. янь вуши нахиляється, знову накриваючи його губи своїми.
шень цяо тремтить, коли янь вуши перевертає і трахає його ззаду, тепер повільно, його міцні руки стискаються навколо вузької талії. янь вуши не відриває погляду від його спини, покритої червонуватими слідами поцілунків.
янь вуши чує перше «янь-лан», коли кусає та облизує його чутливу потилицю. пальці шень цяо стискають простирадла майже безпорадно і слабо.
хрипкі стогнання шень цяо заглушаються подушкою. янь вуши не відмовляє собі в забаганні розкрити його рота своїми пальцями, натискаючи пальцем на язик. шень цяо не може стримати хникання.
янь вуши дозволяє йому осідлати себе, допомагає піднімати тремтячі ноги. глава янь тоне в небувалому до шень цяо екстазі, коли ініціативні поцілунки шень цяо стають лінивими, протяжними, його бедра горять від напруження, але шень цяо піднімає їх раз за разом, прагнучи того, чого не відчував раніше.
янь вуши утримує зап’ястя шень цяо однією рукою, і, дражнячи, не поспішаючи, проводить по стегні, низу живота, легенько дряпає нігтями. у відповідь гучний стогін шень цяо благословляє його вуха, а відчайдушні підштовхування бедер розпалюють намір подражнити.
— янь-лан, — коли янь вуши не припиняє повільних рухів своїх рук.
— янь-лан, — благаюче, коли янь вуши нарешті торкається його.
янь вуши тоне в його сиплому шепоті.
шень цяо дозволяє йому залишати поцілунки по всій довжині своєї шиї, цілувати й покусувати вуха, злизувати сльози з почервонілих куточків очей.
та обіймати, міцно притискаючи до своїх грудей. він мокрий, спітнілий, важко дихаючий, намагається вирівняти дихання, і єдина думка, що залишилася
це спокій і тепло в цих обіймах.
Додати до улюблених