Глава перша
– Міс Хайлотта, час прокидатись, – тихо промовила гувернантка, над дитиною.
З-під простирадла висунулась руда маківка:
– Ще дві хвилинки, будь-ласка…
– Якщо не почнете збиратись прямо зараз, то змусите чекати своїх братів.
Нехотя, дівчинка сповзла з теплої постілі і попрямувала до ванної кімнати, після покоївки допомогли обрати і вдягнути новеньку рожеву суконьку з зеленим бантиком ззаду. Випрямивши складки, що не встигли утворитись вибігла і відразу потонула в обіймах брата Райана.
– Ти так довго, в мене вже ноги заболіли стояти, – пробурчав другий – Гейбел, чим викликав посмішку старшого.
– Не сварись, дітям потрібно більше спати, – промовив Райан, потріпавши каштанове волосся хлопчика.
– Я не дитина! – образилась Хайлотта. У свої десять вона вважала себе доволі дорослою дівчиною. Їй вже навіть пропозиція руки і серця приходила від сина графа Кайзена!
Коридор наповнив гуркіт живота, а потім сміх всіх трьох. Вони завжди ходили до їдальні разом, це була їх невеличка традиція.
***
В просторій кімнаті за довгим столом сиділи двоє, очікуючи приходу дітей. Серед високих вікон і стелі вони здавались неймовірно самотніми. Проте, як тільки відчинились дубові двері і в їдальню зайшли, сміючись, діти, кімната наповнилась теплом.
– Як спалося? – тепло посміхнувшись, спитала мати.
– Добре! – В один голос заявили троє.
– А вам тату, матусю? – продовжив розмову старший, в той час, як молодші смиренно чекали закінчення розмови, щоб почати трапезу.
– Дякувати Богині, сон був міцний і здоровий, – твердо відповів батько, він же Герцог ле Лема.
Як тільки Хайлотта уловила рух руки тата, тут же, згадуючи кожен урок етикету, приступила до трапези.
– Лотті! Яка ти молодець! Уроки з леді Грейс не пройшли даром, – заправляючи золотисту пасму волосся, помітила герцогиня.
Як її вчили, дівчинка посміхнулась самими очима, всередині стрибаючи від радості.
– Через чотири дні у нас пройде бал і я хочу щоб ви, – герцог подивився на синів. – Проявили себе якнайкраще.
Лотті чекала настанов від батька і для себе, проте…
– А Хайлотта протягом цього балу залишиться в своїй кімнаті і носа не покаже, – суворим поглядом підкресливши останні слова, промовив батько.
– Слово батька, для мене закон… – слухняно схилила голову дівчинка, не виказуючи свого розчарування такою жахливою несправедливістю.
– Сонечко, це задля тебе ж… На святі буде цей огидний Кайзен, як він тільки заявлятись сміє! Кликати заміж дівчину молодшу на півтора десятиріччя!
Помітивши, як дружина закипає від злості, чоловік склав столове приладдя, тим самим, показуючи, що трапеза завершена.
***
Сьогодні Лотті уроків не мала. Давно такого не було, вона звикла навчатись, їй це подобалось. А тут вона і не знала чим себе зайняти… У Райана зараз був урок фехтування, як майбутній герцог він мав вміти захистити себе.
«Відволікати його недоречно й тим більше не культурно, вчителька Грейс мене так не вчила!»
У бібліотеці зараз проходив урок історії герцогської сім’ї для Гейбела.
«Історія герцогства надважливий урок! Пропускати його не можна, тато казав, що ми маємо знати наше минуле і наших предків, це допоможе нам в майбутньому!»
Другий варіант також відпав… Залишилось одне, прогулянка на одинці в саду троянд. Це була гордість герцогського будинку. Там було так багато різних видів цих квітів всіх кольорів і форм.
«Я впевнена, навіть імператорська родина такого не має!»
Ось так повна гордості вона прогулювалась садом, нікуди не поспішаючи, роздивляючись кожну пелюсточку. Лотті вважала ці квіти граціозними і неймовірно приваблюючими, незалежно від їх виду… Виключенням були лише її улюблені червоні троянди.
Присівши під вербою на пригорку, Лотті спостерігала за незчисленною кількістю слуг і запрошених музикантів, що готувалися до свята.
«Бал… Це так красиво, так романтично… Якби я хотіла там опинитись, танцювати в обіймах принца. Усі б дивились на нас, а ми б бачили лише один одного…» – занурившись в свої мрії, Хайлотта зовсім втратила рахунок часу. Вона уявляла в який сукні вона буде, яка зачіска їй підійде і, звісно, як виглядатиме її принц.
– Міс. Вже обід, Пан Герцог та Пані Герцогиня запрошують вас приєднатись до них в північному саду.
Перевівши погляд на гувернантку, Лотті винирнула зі своїх думок, повернувшись до реальності, в якій на бал вона не піде. А лише слухатиме віддалені звуки музикантів.
Під пригорком на неї вже чекали брати. Опинившись поряд з ними, вона обійняла Гейбела і вклавши свої руки в їх пішла до північного саду.
– Не сумуй, Лотті, ну правда, не треба тобі бачитись з цим покидьком!
– Гейб! Слідкуй за словами! – гримнув Райан на молодшого брата.
Далі йшли вони мовчки, думаючи кожен про своє.
***
Обід пройшов в тиші. Усі були стурбовані своїми обов’язками. Райан мав справити враження достойне наступного герцога, Гейбел мав вивести свою наречену вперше в «світло», а Герцог з Герцогинею влаштувати прийом достойний імені де Лема. Щодо Лотті… У її голові вже назрівав план, як провести вечір, поки всі святкують.
Додати до улюблених