Незважаючи на всі упередження та схожість із совою Бокуто був жайворонком. Тим самим який встає раніше за всіх і галасливо починає ранок. Гучно говорить, ненавмисно звичайно, голосно пересувається зачіпаючи предмети, що неправильно стоять, але ніколи не лягає назад.
Іноді Бокуто навіть пропускав свою ранкову пробіжку аби змусити Акааші прокинутися. Адже саме той був справжньою совою. Він ходив поруч із ліжком, говорив про всяку нісенітницю, створюючи фоновий шум. Віднімав ковдру і прикладав гарячі руки до попереку. Не те щоб Акааші це заважало, але по совісті він вставав раніше.
Хоча були випадки, коли Бокуто просто лягав поруч і перебирав у своїх пальцях чорне волосся Акааші. І це було щось настільки прекрасне та приємне, що вставати після такого взагалі не хотілося. Але коли час приходив, вони обидва не хотіли розлучатися один з одним.
Акааші ластився під руки Бокуто. Спочатку, звичайно, між ними була незручність і невпевненість, але зараз все було так, як потрібно. А Бокуто у свою чергу любив торкатися ніжної шкіри Акааші, його волосся, тіла, душі.
Всі знали, що коли Бокуто сумно він ховається в маленьких і затишних куточках. Але з появою Акааші в його житті ця звичка перестала бути такою, як раніше. Ні, він, як і до цього, знаходив тихе містечко, але тепер поряд з ним був Акааші. І його присутність одразу дарувала умиротворення та приносила радість.
І коли на Бокуто знаходила нудьга він просто спокійно підходив до Акааші і стискав у ведмежі обійми, висловлюючи все своє кохання та довіру цим жестом. І в цьому було щось настільки душевне, що Акааші обіймав його у відповідь.
Одного разу, коли вони всією командою їздили до тренерського табору, Бокуто та Акааші випала одна кімната. Це було одночасно удачею та невдачею для них обох. Точніше для Бокуто все було ідеально, а ось Акаші через свій режим сну був трохи роздратований. Зовні це звичайно ніяк не виявлялося, тільки Бокуто відчував емоції свого друга і теж засмучувався.
Але весь їхній смуток пішов коли увечері, прямо перед сном, до Акааші, що лежав спокійно, заліз Бокуто. Обійняв позаду і тикнувся носом кудись у потилицю. І тоді мурахи по шкірі пройшли в обох.
Взагалі, те що вони прокидаються в різний час їм не заважає. Це швидше щоденний ритуал, який приносить задоволення. Бокуто будить Акааші всіма можливими способами. А Акааші мляво чинить опір і досить швидко піддається натиску. І лише з упертості продовжує створювати сонний вигляд. Хоча Бокуто і знає, що той лише прикидається.
І це їхня гармонія.
Додати до улюблених