Знерухомлений

–Еррор! Тобі щось потрібно? – З сусідньої кімнати почувся голос Гено.  Старший із братів збирався кудись.
–Ні… А ти куди до речі?
–Я-я … Я в лікарню!  На нічну зміну.  Мене колега попросила замінити її. – трохи нервово сказав Гено.

Він працював лікарем і іноді його просили залишитись у ніч.  Хлопець був добрим і любив свою роботу, так що не відмовляв.
–В лікарню. Зрозуміло.  Тоді чому так презентабельно одягнений? – і правда.  На старшому були одягнені його “парадні” штани білого кольору та червоний пояс.  Прозора блузка в якій було видно кістки з кривавою раною.

–Я бачу вечір неділі це добрий час для “святкової” роботи.  – Ерор невдоволено глянув у вічі братові.  Хоч він і не може рухатися, але міг осудливо дивитися.
–Я … Еррор!  Ти ж знаєш, що нічого не зможеш зробити.  Я все одно піду з ним на побачення. – Гено схрестив руки на грудях і грізно глянув на брата.

Ну, не міг нічого він зробити.  Той хлопець… Сильно засів у його частинці душі.
–Грр … Ти ж знаєш що він мені не подобаєтся!  Його тупі жарти та робота жахливі!  Я не збираюся його терпіти… Роби що хочеш, але по далі звідси.  – Скелет розумів що любов брата важливіша за його забаганки так вже змирився з цим.  Повернув голову у бік телевізора.
–Увімкни мені Андерновелу і йди.
–Спасибі!  Зараз включу. – скелетик підбіг до полички поруч із ліжком брата і ввімкнув його улюблений серіал.  Чесно кажучи, йому здавалося що “іспанське диво” ніколи не закінчиться так як Еррор дивився його цілодобово.
–Ага, а тепер вали звідси. – хлопець уже не дивився на співрозмовника, оскільки був захоплений телевізором.
–Добре-добре. Шоколад лежить поряд, як завжди. Успіху і не сумуй! – радісний Афтер вибіг із кімнати і зачинив двері.

Облокотився на неї і сповз униз. Гено дуже хвилювався. Ріпер добрий хлопець, але іноді запальний і зухвалий.  Сьогодні день, коли вони познайомилися. П’ять років тому трапилася аварія, в якій постраждала вся сім’я Афтерів.  Особливо постраждала мати, хлопці поховали її щойно самі прийшли до тями.  Жаль що найменшого брата не було там тому що його тіло паралізувало.  Лікарі запевнили їх що Еррор відновитися і так сталося, що через два роки він зміг рухати головою та руками.  Хоч це було дуже боляче і моторошно він йшов на поправку.

Дестрой упевнений, що якби цього не сталося він запобіг зустрічі Гено і Ріпера або хоча б не дав їм продовжити спілкуватися.  Батько Смерті працював власником похоронного бюро, а його син навчався щоб перейняти бізнес батька.  Зараз вони вже дорослі і у кожного своя професія, свої проблеми, але є одна річ, яка відбувається регулярно.  Ріпер щодня приходить побачитися з Гено, щодня намагається заманити його на побачення і в нього виходить!  А сьогодні він покликав його до ресторану.  Жодного разу в житті Гено не звали в таке офіційне місце, так що він хвилювався.
–Вдих видих. Все добре.  Не треба так нервцвати… Ааааа Боже мій! Чому? Навіщо?  Фантазія надто затьмарила мені розум!  Ох… – зібравшись з думками і силами, він піднявся і забравши сумку вийшов із квартири.

–Азгоро ні!  Не вмирай!  – на всю квартиру пролунав крик.  Еррор знав що персонаж не помре, але все ж таки момент видався драматичним.

–Mi amor es todo gracias a ti.(Моє кохання це все через тебе) – після цих слів Азгоро пірнув себе кинджалом.  Ерор у шоці приклав руку до рота.  Раніше такого не було.  Хоча… Десь у першому сезоні може було.

Тіло персонажа знерухомлено впало на підлогу перед купою людей.

–¡Oh, no!  ¡Azgoro!  No me dejes.  Te amo y prometo estar siempre contigo!  (О ні! Азгоро! Не покидай мене. Я люблю тебе і обіцяю бути завжди з тобою!) – До нього підбігла жінка коза і присіла на коліна.
–Не може бути … Він не помер!  Ні!  – Еррор перебував у такому шоці, що й не помітив, як у квартиру хтось зайшов.

Далі Азгоро піднявся і сказав:
–Por ti, mi amor, estoy dispuesto a vencer la muerte!  (Заради тебе, любов моя, я готовий перемогти смерть!) – Він підвівся, просив не викликати швидку, але все ж таки опинився в лікарні.

Еррор заснув ще на момент відмови “Ромео” від медичної допомоги.  Все ж таки три години ночі.

Понеділок.  Гено довго не виходив із кімнати.  Скелет не вірив, що це сталося.  Він думав що Ріпер його покине так як при першому їхньому побаченні він сказав “Якщо розійдемося то красиво!”.  Фантазія Гено говорила йому що якщо піде в той бісів ресторан то отримає тільки слова на кшталт “Знаєш… Я розлюбив тебе і не хочу більше мати стосунки з тобою” або “Ти мені гидкий! Твої рани жахливі! Навіщо ти одягнув цю блузку?”  “Не лякай оточуючих.”.  Але Ріпер був серйозний.  Після їжі він запитав “Ти пам’ятаєш, що я сказав тобі на нашому першому побаченні?”  Гено переказав йому все, що йому запам’яталося.  Смерть не стримався і розсміявся:
–Це все що ти пам’ятаєш, так?  – Він простягнув руки до долонь хлопця і взяв їх.

–Т-так … Це все.  – Гено було дуже страшно.  Цей скелет зміг досягти його довіри, змусив полюбити.  Він не хоче розлучатися з ним.
–Милий, можна я тебе виправлю?  Я сказав “Якщо розійдемося або я покличу тебе заміж то красиво!”  – він переплів їхні пальці і широко посміхнувся.

Далі все як у тумані.  Той шок, що зазнав хлопець, не передати словами.  Дурна звичка забувати хороше і пам’ятати тільки погане!  Гено розглядав гарну обручку на правому безіменному.  Перстень з білого золота з досить великим діамантом.  Він не міг відмовити хлопцеві… Точніше вже майбутньому чоловікові.  Цікаво, як відреагують брати?  Ой!  Еррор!

Гено швидко вискочив із кімнати. Вчасно.

У двері постукали.  Старший швидко відчинив двері.  За нею стояв хлопчик.  Інк погодився сидіти з Еррором як доглядальник.

–Вітання!  Заходь і почувайся як удома.  – як гостинний господар він прийняв гостя і провів у кімнату Помилки.

–Еррор вибач що не сказав тобі раніше.  Це Інк і тепер він буде замість Дріма та Найтмера.  – Афтер глянув на хлопця поряд.  Ще один скелет.  Дивний, чимось він нашому пораненому сподобався.

–Вітання.  – Райдужний помахав рукою Помилці та посміхнувся.

–Він … У нас трохи не балакучий так що просто ввімкни йому Андерновелу і займайся своїми справами.

–Добре.  То навіщо я тут?  – Інк трохи не зрозумів.  Якщо він може займатися своїми справами, то навіщо його взагалі покликали?
–Ну у разі неприємних ситуацій Ерр не повинен залишатися один.  І йому приємна присутність ще когось у квартирі.  – Гено з усмішкою дивитися як обличчя брата спотворилося в невдоволенні.

–Втім, розважайтеся.  – помахавши рукою, він вийшов з кімнати.

–Так по якому каналу Андерновела?  – Інк узяв у руки пульт і почав клацати меню.  Так як не дивився телевізор, він не знав навіть що означає ця “Андерновела” тому і не помітив як пропустив канал.

Еррор був лютий!  Як на брата, так і цього ідіота.  Як можна не помітити його іспанське диво?  Помилка готовий піднятись з ліжка, вихопити пульт і переключити те, що включив хлопець.  Канал з картиним аукціоном.  Інк захоплено вдивлявся в малюнки і навіть сів у улюблене крісло Еррора!  Як він сміє?

–Вау. Сальвадор Далі “Корабель метеликів, що відпливають”.  Красива картина… – Чорнильниця заворожено дивився на екран, а потім різко почав ритися в сумці.  Він дістав блокнот, олівець і почав щось вимальовувати.  Скелет поряд здивувався.  Що там цей ідіот малює?  Він художник чи аматор?  Цікаво, а чи пише свої картини?  Так!  Андерновела не чекає!

Пересиливши себе Еррор сказав:
–Переключи … На восьмий канал.  – говорив він не дивлячись на сусіда.  Той відволікся, подивився на Дестроя потім ще раз на екран потім на блокнот і все ж таки переключив.  Після цього продовжив малювати.

День пройшов швидко.  Коли Гено повернувся додому побачив, брата, що спокійно спав, і майже до малювавшого Інка.

–Вау … Це ти сам зробив?  – хлопець підійшов до художника і придивився на картину.
–Так, нічого особливого я лише малював її з… А про що ми?  – Чорнильниця раптом завмер.  Він не міг згадати, що він хотів сказати.

Гено дивився на нього очима розміром із тарілку.  Як можна забути, що ти говориш на ходу?!
–Ми про картину яку ти намалював…
–А! Про це! Тоді зрозуміло.  – він закрив блокнот і піднявся з крісла.
–Воу!  Я здивований.  – Афтер дивився на місце де щойно сидів гість.
–Чим?  Якщо ви про пам’ять, то вона завжди такою була!  Все важливе я записую.

Але погляд скелета був спрямований на крісло.
–Ні ні. Просто Еррор нікому не дозволяв сидіти на його улюбленому кріслі. А ти на ньому малював. Це гарний знак! – Гено повернувся обличчям до Інка та щиро посміхнувся.
–Ой та годі вам. У цьому немає нічого такого.  Може, він просто не хотів мене турбувати під час малювання… – художник зам’явся.  Він був радий честі бути тим, хто сидів на “троні” Глючного, але те як на нього дивився співрозмовник його трохи лякало.
–Ой ну і добре!  Пішли чаю поп’ємо?  Чи тобі вже час?
–Думаю я піду якщо ви не проти. – Інк зібрав усі його розкидані речі та попрямував до виходу.

–От твоя оплата і ще давай на “ти” а то мені якось незручно.  – Гено простяг кілька купюр хлопцю.
–Добре.  Спасибі.  Тоді побачимось завтра?  – Він прийняв гроші і запхав у кишеню.  Мабуть, у когось сьогодні буде вечеря.  Він бідний студент взагалі то.
–Так звичайно!

Гено зачинив двері за новим наглядачем і пройшов на кухню готувати вечерю.

Еррор довго дивився в одну точку на стелі.  Цей хлопець… Інк.  Зацікавив його. Не часто хлопець бачить інших монстрів. Але Помилка знає, що не може мати пару через його стан.  Та й кому сподобаєтся купка сміття у ліжку.  Він навіть рухатись не може, бо боїться!  Плюс гаптофобія.  За що йому таке життя?  Краще б замість матері помер він.  А вона залишилася б живою.  Еррор тихо плакав у ліжку.  Щоночі він звинувачує себе за те, що сталося з його сім’єю.  Адже йому захотілося з’їздити на пікнік в день свого народження.  Якби вони залишилися вдома, нічого б не було!  Гено не був би при смерті.  Фреш був би таким же веселунчиком як раніше.  А мама… Скелет схлипнув.  Найгірший день у житті.  І все через нього.

Додати до улюблених