Щоденники війни 🇺🇦 Статті 🇺🇦 ВІРШІ

Пролог

FavoriteLoadingДодати до улюблених

Loading

Низкорослим бути важко – це Хіната зрозумів досить швидко. Спорт, спілкування з іншими і навіть побут – це все, були перепони, котрі доводилось долати майже на постійну основу. А якщо додати до цього стереотип того, що він завжди повинен бути у гуморі, посміхатись та балагурити, то й саме життя казалось Сьо не таким вже й привабливим.
Лише одного разу він припустився помилки, коли на останньому року старшої школи, після невдачі у відборі команди з волейболу продемонстрував себе справжнього перед товаришами з команди – без посмішок, хохм, жартів. Серйозного, без емоціонального, не балакучого – це не на жарт налякало їх, що призвело до розладу серед учнів школи, котрі навіть після випуску обходили його стороною.

 

Бути менеджером спортивного клубу у старшій школі справа не складна, але досить копітка — треба стежити не лише за собою, а й натовпом ідіотів, які грають у цьому клубі. Носити з собою інвентар, стежити за успішністю товаришів по команді, вчасно нагадуючи про іспити, бути милою й наполегливою, особливо коли тебе домагаються два недоумки, яких ти не можеш терпіти. Таких моментів було багато, Кіока навіть перерахувати і не могла відразу, вони міцно увійшли в підживлення її свідомості з середини першого року навчання, разом з настановами семпай, що займає посаду до цього.

А вона була звичайною дівчиною, якій хотілося романтики, караоке та веселощів. Зустріч під сакурою та милих тістечок у кафе, відчувати себе коханою та бажаною, а не матір’ю одинадцяти дітей, які хоч і говорили їй спасибі, але це були лише слова, рідко підкріплені якимось діями…

 

-Курити шкідливо – рости не будеш, – голос Кіоко, що пролунав позаду, змусив Хінату ліниво запрокинути голову, дивлячись у яскраві, блакитні очі, а потім знову подивитись в далечінь. Втім, хтось ще міг потурбувати Шойо в цьому місці — пустирі на березі річки, куди навіть транспорт не ходив. Хоча це було цікаво, адже всього за п’ять хвилин ходьби був центр міста з безліччю офісних будівель, магазинів, кафе та клубів. – Не варто так убиватися через чергову невдачу достукатися до розуму Кагеями.

-Ха, буду я ще переживати через цього недоумка, що не бачить далі свого носа, – витягнувши з рота мундштук електронної сигарети, сказав рудий. Відносини Сьо і Сімідзу почалися через місяць знайомства – повертаючись додому, дівчина помітила знайому руду маківку, що повертає на пустир. Вирішивши простежити за хлопцем, вона й помітити не встигла, як виявилася притиснута до стіни, а перед нею виблискуючи серйозним поглядом і тримаючи електронну сигарети, стояв Хіната. Тоді вона зрозуміла, що у їхньому клубі простаків з’явився ще один “обділений” нормальним життям. – Тачібана-сан зізналася Рюсосці, і той відповів “так”.

-Це та, хто так тобі подобається? – Акуратно поклавши голову на живіт хлопця, поцікавилася дівчина. Взагалі-то в пристойному суспільстві вона б такого собі не дозволила, втім рудий би теж не показав свій мозок, який хоч і не був настільки аналітичним, як у Цукушіми, але явно перевершував той, який він так старанно демонстрував на публіку. Як вони потоваришували не міг сказати ніхто, але через три тижні після першої зустрічі на цій пустирі, вони опинялися поблизу один одного із завидною постійністю. – Ти не задоволений?

-Вона мені не подобалася, – невдоволено скрививши обличчя, у таку несхожу на звичайну, гумову усмішку в школі, сказав Хіната. Себе справжнього він показував рідко, частіше маску вічного роздовбня-веселуна, при цьому ніхто поруч і не намагався зрозуміти, як він вступив до старшої школи з вищим балом, а на проміжних за першими класами зайняв третій рядок у списку лідерів. – Просто почувши ці соплі, щодо того який Рюсоска крутий, мою душу почало вивертати… ледве втримався, щоб не втекти із занять.

-Третій прогул за місяць, і тобі довелося б спілкуватися з моїм батьком не в нас вдома, а в його кабінеті, – намагаючись не посміхатися занадто сильно, сказала брюнетка. Утім, ситуація була не особливо комічною, в минулому Рюносці їй подобався, і вона навіть планувала відповісти на його приставання, але зараз… зараз поряд був Хіната. – А на роботі він суворіший, ніж удома, тож міг усунути й участи у змаганнях…

-Ідемо в караоке, я хочу забути цей обід, як страшний сон, – ще одна мила риса їхніх стосунків. Хіната завжди тяг Кіоко в ті місця, де вони були ніби серед людей, але в той же час наодинці, а Сімідза любила притиснути його до ліжка в своїй кімнаті, і просто лежати, спілкуючись на безліч різних тем. Вони були різні, незвичні для своєї команди, але… вони були собою і це їх зближує.

 

 
FavoriteLoadingДодати до улюблених

Залишити відповідь