Жінка лежала за кілька метрів від нього. Її кістки стирчали назовні, створюючи воістину жахливу картину. Ніл глянув на свої руки. Ось чому він зачинив свою силу під замком.
Ніл боявся, що одного разу він не зможе стриматись. Він боявся, що через нього постраждають оточуючі.
Він спадкоємець двох найсильніших родів Веснінські та Хетворд. Що з цього вийде? Адже з великою силою – приходить велика відповідальність. AU у якому Ніл-відьма.
***
Нехай усі вогні згаснуть вночі
Для нас це знак долі.
Ми будемо веселитися всі,
Сьогодні, бал у Сатани!
Звучання шпор, шурхотіння суконь.
Ба, незвичайні гості тут.
Немає чинів і немає звань!
Присутня тільки погань…
***
Йоркшир, 31 жовтня 1553. Затемнення.
Дванадцять людей у чорних шатах повільно пересувалися, через чорні мантії з капюшонами здавалося, що вони ковзають тихою вулицею, навіть провулком. Старі потерті стіни, в тріщинах яких прорізався місцями мох, купа сміття та неприємний сморід сковували душу. Десь далеко пролунав притишений гавкіт собак. Від цього звуку один із чоловіків, який вів цю дивну процесію, здригнувся, але ненадовго. Він знову випростався і сперся на свою тростину, на узголів’ї якої було вирізано голову кобри. Вони зупинилися лише на секунду і тут же попрямували вперед по страшному провулку.
Ще через кілька хвилин вони зупинилися біля старого будинку, що надто виділявся на тлі нелюдимої вулиці. На вигляд будівля здавалася жахливою і, в якомусь сенсі, покинутою. Чоловік з тростиною мовчки оглядав будинок, коли ще один підійшов прямо до дверей. Громіздкий золотий дверний молоток у вигляді пащі лева, що місцями вицвів, відразу ж кинувся у вічі. Поклавши на нього руку, чоловік стукнув тричі. Відлуння від гучних звуків було сильнішим, ніж молоді люди уявляли. Напевно, вулиця і справді була нелюдимою.
Через хвилини три двері з жахливим, ніби її не змащували маслом років 100, скрипом, відчинилися. На порозі стояла дівчина. Красиве яскраво-руде волосся кидалося у вічі, а ці зелені очі, в одному з яких було чорне забарвлення навколо райдужної оболонки, так і притягували, ніби кажучи «ну ж, подивись сюди…». Чоловіки мимоволі залюбувалися красою дівчинки. «Демониця».
-Ну чого ж ви стоїте? – М’яким голосом, ніби обволікає голову і думки, запитала руда. – Проходьте швидше, матінка чекає на вас.
Дівчина проскочила вглиб будинку і зникла з поля зору. Люди в балахонах теж не затримувалися і зайшли слідом. Довгий коридор зустрів їх холодом та вогкістю. Вони рушили прямо вглиб темного коридору. Намацавши двері, вони опинилися в невеликому приміщенні, серед якого сиділа жінка. Немолода, але й не стара. Вона дбайливо і лагідно розкладала карти таро і щось шепотіла. У кімнаті пахло різними травами та спеціями. Щось ще, що змушувало свідомість розслаблятися.
-Урсула *, – звернувся до неї один з чоловіків, той, який з палицею. – Здрастуй
-Так-так, Гідеоне Веснінські, – привітала Урсула. – З чим завітали? Хоча стривай. Я сама спробую. – Вона перевела погляд на кулю, що стоїть прямо в середині столу. Білий серпанок у кулі почорнів. – Ви прийшли по допомогу… Влада…я відчуваю сильне бажання… Бажання влади і здається… Справедливості. Так-так, справедливості та влади. Але є ще щось… Хм. Щось рідне, може кохання? Ні… Сім’я… Так, сім’я. Бажання захистити сім’ю. Але чим я можу допомогти вам?
-Урсула, ти ж знаєш ситуацію з престолонаслідуванням у Британії? -Подав голос ще один чоловік – Антіох Певерелл. – Король Едуард 6 посварився зі своєю старшою сестрою Марією. Вони хочуть усунути Марію від престолонаслідування, замінивши її на спадкоємця-протестанта з молодшої гілки Тюдорів. Едуард смертельно хворий і здається він під впливом регента Джона Дадлі, призначив своєю спадкоємицею Джейн Грей, невістку цього самого Джона. Шостого липня Едуард помер. Не знаю чи можна тобі розповідати, адже ми політики, а це таємниця, але якщо ми прийшли по допомогу, то думаю замовчати буде неправильно. На таємній раді Грей вирішили зробити королевою. Раду підкупили, а нас було замало. Дванадцять чоловік проти вісімнадцяти, сама розумієш. Марія втекла і, швидше за все, готує військовий заколот, а ми не хочемо цього допустити, тому й звернулися за допомогою до тебе.
-Ну і що ж ви хочете від мене? – Запитала жінка. – Мене не цікавить політика, мене все одно не торкнеться війна.
-Ти повинна зрозуміти нас! Ти єдина можеш допомогти. – благав уже жіночий голос Вів’єн Блеквуд. – Ми лише хочемо захистити свої сім’ї і нарешті справедливості. Ти ж маєш зрозуміти… У тебе самої є поплічниця, якій ти передала частину своєї сили… Зроби і нас такими!
-Вів’єн хоче сказати, – спокійно почав пояснювати Гідеон. – Ти ж відьма, кажуть, ти дружина самого Сатани! Зроби нас відьмаками, прокляни нас і наш рід!
-Але яка ж вигода мені та моєму чоловікові? – Все ж таки зацікавлено запитала жінка.-Ви думаєте він дозволить вам взяти силу?
– Ми створимо ковен, – впевнено відповів один з людей-балахонів, Майкл Хетворд. – Будемо вічно служити великому Люциферу. Будемо вірними слугами темного володаря. Йому також буде з цього вигода. Створимо нову церкву. Темну церкву.
– Так що, Урсуло, ти допоможеш? – так само впевнено спитав Гідеон. Відьма замислилася, але все ж таки вимовила.
– Мені треба порадитися з королем, – сказала вона і тут же зникла в кільцях вогню, що огорнули її тендітне тільце.
Людям залишалося лише чекати. Дванадцять представників різних родів, серед яких Блеквуди, Сойєри, Певерелли, Майклсони, Калперери, Мракси, Джексони, Беннети, Берроузи, Спеллмани, Веснінські та Хетворди. Їх усіх поєднувала спільна мета. Вони окрилені думкою про можливість правити цим світом. Але вони надто збожеволіли цією думкою, щоб усвідомлювати наслідки.
-Чи точно ми впевнені, що просити допомоги у Сатани є гарною ідеєю? – подала голос ще одна жінка, Естер Майклсон.
-Ми повинні усвідомлювати, що буквально продаємо свої душі Дияволу, – підтримав питання Марвол Мракс.
-Ви тільки уявіть, – Фабіан Спеллман мрійливо розвів руками. – У нас буде все. Влада… Ми будемо наймогутнішими і досягнемо влади та справедливості чого б нам це не коштувало.
-Навіть, якщо доведеться йти по головах? – Запитала Моргана Сойєр.
-Так, – упевнено, без затримки, відповів Спеллман.
-Послухайте, – перевів на себе увагу Персі Джексон. – Адже ми вже все вирішили і обговорили. Уже пізно щось змінювати.
Слова врізалися в голови послідовників. Пізно щось міняти.
Кімната наповнилася чорним густим димом. Через пару секунд стали виднітися два силуети. Люди одразу впізнали Урсулу. А ось другий силует навряд чи нагадував людину. Тіло було людське, крім крил, що стирчали зі спини, але голова… Замість людської голови була козляча, з двома, злегка закрученими рогами. На ньому практично не було жодного одягу, лише шматок тканини, що прикриває пах і стегна. У його руках була довга гранована патериця. Люди одразу вклонилися.
-Володарю, – шанобливо, з ноткою страху, привітав Ігнотус Беннет, все ще стоячи в поклоні. – Для нас честь бачити вас сьогодні.
-Чув, ви хочете отримати частину моєї сили? – басистий і важкий, трохи спотворений голос лунув в кімнаті.
-Так, Пане, – відповіла Майклсон.
-І що ж сприяло вашому рішенню? – Все таким самим, але цього разу виразніше чулася насмішка, голосом запитав Диявол. -Як посміли ви викликати мене з самого пекла?
-Володарю, -голос Клауса Калперера зрадливо здригнувся, але він миттю взяв себе в руки. – Володарю, ми готові до будь-якого вашого покарання. Ми прийшли із пропозицією. Думаю, Урсула вже розповіла вам.
– О так, – безпристрасно промовив Люцифер, але в його очах промайнув інтерес. – Що ж, думаю нові відьми-прислужники мені не завадять. Гаразд, воля ваша, – він стукнув тростиною і перед людьми з’явилася висока трибуна, на якій лежала чорна книга, перо і срібний кинджал з червоним камінням. На книзі начебто була видряпана назва. «Книга Звіра». – Для початку, ви впишите свої імена в цю книгу. Кожен ваш нащадок у віці 16-ти років також вписуватиме своє ім’я сюди. Розписуватиметеся ви своєю кров’ю.
Першим зробив крок Спеллман. Він узяв кинджал і швидко розрізав шкіру долоні. Фабіан стиснув долоню та підняв над книгою. Пунсова крапля окропила білу сторінку і чоловік негайно став виводити власне ім’я. Коли чоловік закінчив, він зробив крок назад, назад до строю. Інші ж явно надихнулися його сміливістю і один за одним почали розписуватись. Коли з книгою було покінчено, Люцифер знову заговорив.
-Отже, перша частина завершена, – він ступив до трибуни і взяв у руки кинджал. – Перейдемо до другої.
Він знову стукнув патерицею і тепер перед поглядом з’явився стіл із дванадцятьма келихами, наповненими вином лише до половини. Люцифер плавно провів кинджалом по долоні і по черзі став наповнювати другу половину в келихах. Коли з цим було покінчено, він запросив майбутніх відьом до столу.
-Ви маєте випити все до останньої краплі, – повідомив Сатана.
Знявши нарешті каптури, вони випили залпом усю рідину з чаш. Гіркувато-солодкий смак вдарив у голову, а свідомість повільно затьмарилася.
– І нарешті, заключна, третя частина перетворення, – стукнувши востаннє перед Люцифером з’явився довгий і красивий меч.
Він швидко опинився біля Блеквуда і одним ривком пронизав його серце мечем. Блеквуд упав і несамовито закричав. Він звивався на підлозі. Люцифер зробив так з кожним із дванадцяти. Люди падали в конвульсіях, звивалися та билися від болю.
-Далі справа за тобою, Шиптон, – сказав Диявол і зник у клубах диму.
Урсула хвилину шепотіла якесь заклинання латинською і раптом люди, що билися в конвульсіях, завмерли. Їхні тіла остаточно розслабилися. Першим на ноги піднявся Хетворд. За ним пішли інші.
-Ви успішно пройшли випробування, – промовила Шиптон. – Тепер на весь ваш рід поставлено друк. Ви можете розширювати ковен. Раджу заводити сім’ї виключно з простолюдинами. Якщо вже вирішите змішати свою кров із такою ж відьмою, будьте готові до наслідків.
– Прошу, навчи нас, Урсуло, – благав Едвард Берроуз. Жінка задумалася лише на секунду.
-Добре. Але за однієї умови, – відповіла Шіптон.
-Проси все, що хочеш, – відчайдушно промовив Веснінський.
-Ви принесете ваших первістків мені в жертву.
Люди глянули лише на секунду і впевнено кивнули на знак згоди.
Так і створився перший в історії відьмів ковен. Пізніше була створена ціла Темна церква, в якій Урсула навчила дванадцятьох прихильних відьом і відьмаків. З роками ковен розширювався, вигадували різні язичницькі свята, шабаші.
Тієї ж ночі, Урсула закликала до сонця і місяця для життя і стародавнього білого дуба для безсмертя.
Тієї ж ночі Люцифер дав їм вина з диявольською кров’ю, а потім пронизав мечем їх серця.
Тієї самої чарівної ночі, з 31 жовтня на 1 листопада, дванадцять родоначальників сплелися воєдино і схилили голову перед Сатаною.
Також у нас є телеграм канал з новинами наших фанфиків українською мовою тут
Додати до улюблених