Змініть одне ім’я, одного персонажа, і картковий будинок завалиться. Коли Джеймса Поттера викреслять з рівняння, Гараелла Таргарієн займає місце Гаррі. Втомлена війною, самотня, верхи на вагітному Залізнопузі під час грози, Гараелла опиняється у рідноземлі свого таємничого батька. У дракона завжди три голови.
Пролог
Гараелла Таргарієн, або просто Гаррі, як вона була широко відома у чаклунському світі, була… Унікальною особистістю. Враховуючи її близьку дружбу з його молодшим братом Роном Візлі, Чарлі вважав, що знає про дівчину достатньо, щоб мати хоч якесь право констатувати цей факт. Зрештою, завдяки Рону він бачив, як худорлявий одинадцятирічний підліток перетворився у шістнадцятирічну героїню війни, яку їхній світ, чи інший, ніколи раніше не бачив. Героїню, яку, на думку Чарлі, багато хто з них не заслуговували.
Як і у всіх людей, у неї були свої погані сторони. З того, що він особисто помітив, вона могла відверто словесно кусати, коли хотіла, жорстоко кажучи, різала твою душу до кісток одним реченням. Її характер був запальним, і який це був запальний характер, коли він вибухнув. Жорстокий, руйнівний і болісний, як вулкан, що вивергається під час снігової бурі, гаряча лава змішана з крижаною хитрістю. Вона також спершу діяла, ніж думала чи планувала, частіше за все, занурюючись із головою в небезпечну для життя ситуацію.
При цьому темні частини її особистості зменшувалися у світлі її добрих. Ті слова, які можуть перерізати вам горло, можуть також підтримати вас, надихнути пригнічених, згуртувати революцію чи праведний бунт. Зазвичай її гнів був спрямований на тих, хто цього заслуговував, вогняний щит, спрямований на захист тих, хто цього потребує, будь то домашні ельфи чи весь чаклунський світ. І хоча вона спершу діяла, ця дія була спрямована на те щоб закрити твоє тіло своїм і прийняти смертельний удар.
Так. Гаррі справді була складною людиною, але сказати, що Чарлі цікавився будь-яким із цих фактів, особливо в даний момент, було б натяжкою. В цей момент, в Гаррі його цікавило лише одне. Тільки одне. Гараелла була фантастичною, коли мова йшла про драконів. Тому він чекав її приходу, після того як підліток розповіла йому про своє складне становище, у сільському пабі на околиці румунського заповідника, в якому працював, і гіркий ель хлюпотів у його склянкі.
У більшості розповідей про витівки Гаррі з лускатими звірами він не був присутнім, але чув про них. О, скільки він чув про них. Нелегальний Норвезький горбатий Геґріда, линув до Гаррі, як грифон до неба. Коли маленького звіра вилучили у Геґріда через те, що його породу заборонили продавати на чорному ринку, навіть дресирувальникам з багаторічним досвідом. Маленьке створіння влаштувало справжнісіньку бійку, коли вони спробували його забрати. Бійка, яка закінчилася, коли втрутилася Гараелла, і тільки тоді. Звісно, можна було б стверджувати, що Гараелла була при його народженні, і замість того, щоб завсвідчитись на Геґріді, як диктували його інстинкти, дракон першим помітив її і подумав, що вона його мати. Той інцидент Чарлі міг заховати під килимок і досі почуватися комфортно.
Але потім була історія про Турнір трьох чарівників. Казка, в яку, Чарлі не повірив якби не був присутній у той час, щоб стежити за здоров’ям дракона. Гараеллі пощастило, звісно, обрати найлютішого з драконів: Угорського Рогохвоста. Чарлі подумав, що Гаррі трохи потрусить, можливо, трохи обпалить, а потім на дракона буде накладено заклинання сну, щоб відвести його від дівчини. Рогохвости були, як відомо, злими, територіальними та антисоціальними. Навіть такі дресирувальники, як він, трималися подалі від цієї породи. Отже, бачити як юна Гаррі, яка ростом лише п’ять футів три дюйми, більше цікавиться драконом, аніж яйцем, яке вона мала дістати, підійшла до гігантського створіння й нахабно поклала руку на морду, руку, в яку воно вп’ялося носом, ну, так… Це шокувала його абсолютною магією. Неважливо, що Гаррі знехтувала яйцем на користь того, щоб скинути з дракона його пути і покататися навколо замку… Чарлі був здивований, що жоден із вчителів не помер від шоку. Він сам ледь не вмер. У цьому іспиті вона не набрала балів, але її обличчя, коли вона повернулася на арену, обвітрене і червоне від холодного повітря, що світило посмішкою від вуха до вуха, змусило Чарлі подумати, що вона не надто проти.
Потім, ніби цього було недостатньо, був український Залізнопуз, який використовувався для охорони сховищ Грінготтса. Рогохвости у порівнянні з Залізнопузами як кніззли, а той, що охороняв сховища, пройшов життя, пов’язане з знущаннями, страхом та невпинною жорстокістю, що підлило масло у вогонь до природньої агресії та власницьких тенденцій, щоб він виконував роботу, яку бажали гобліни. Роботу він виконував бездоганно, поки Гаррі не зайшла у їхній банк під час війни. За словами Герміони, Гаррі відмовилася залишити звіра, якимось чином нацькувала його на всіх і випустила його і їх на свободу, знищивши дві третини банку на виході.
Гаррі, всупереч загальному знанню, приховувала великого звіра до кінця війни, боячись, що Волан-де-Морт використає його або наверне проти них у битві, або просто щоб захистити, вона ніколи не дала зрозуміти, чому ховає дракона. . Коли Волдеморт став не чим іншим, як попілом на вітрі, Гаррі вимогла послугу у Чарлі, просто попросивши його відвезти Залізнопуза до Румунії на рік чи два, і пізніше вона прийде і забере його. Через те, що Гаррі зробила для них усіх, особливо для його родини, він не наважився відмовити. Насправді, хлопчина навіть не думав про це з самого початку. Сховати дракона протягом кількох місячних циклів було найменшим, що він міг їй запропонувати. І ось, рівно через рік, ми спостерігаємо за Чарлі, який сидить у пабі, топить свої печалі, чекаючи приходу Гараелли.
Вона з’явилася ближче до сутінків, наче фантом, якого заніс вітер крізь хиткі двері. Її не важко було знайти, ніколи не було важко. Вона була одягнена, готова до подорожі в лісистий заповідник драконів. Товсті шкіряні штани обтягували стегна, проста темно-бордова лляна туніка визирала з почорнілого корсета, зробленого з фестралової шкіри, з відповідними чоботями. Рукавички, які вона носила, були нові, блискучі, тісні, як друга шкіра, неначе намальовані. Настільки, що Чарлі байдуже подумав, чи могла би вона відчути крізь них текстуру деревини дубової стільниці.
Тим не менш, не одяг виділяв її з натовпу, ніколи не він. Блиск чисто-білого платинового волосся завжди був помічений першим. Навіть зараз, коли вона зібрала кучеряві пасма у вільний пучок на маківці. Ще до того, як він побачив Гараеллу, він завжди вважав волосся Малфоїв білим, але поряд з нею їхнє волосся здавалося вигорілою на сонці соломою.
Наступне, що завжди привертає увагу глядача – це її очі. Чарлі чув, як його мати говорила, що Гаррі мала очі її матері, але навіть у нього були сумніви, що таку живість можна скопіювати. Можливо, це її безбарвне волосся робило їх такими помітними, можливо, це була бліда шкіра або рум’янець, що сяяв на її щоках і носі, але ця зелень світилася. Вона блищала, як котяче око у темноті, викликаючи неприємне відчуття, ніби за вами в темряві спостерігає хижак, який тільки й чекає, щоб стрибнути і впитися у вашу шию, широко розкривши пащу з гострими іклами. Звісно, шрам завжди був наступним у черзі. Блискавка гордо виднілася на її чолі, майже царствено в тому, як дівчина його носила, ніколи не ховаючи шрам за волоссям, як раніше і під час війни. Тепер це здавалося майже відзнакою виживання, перемоги, честі.
Ще до того, як Чарлі зрозумів це, заплутавшись у власному розумі, вона помітила його скошеними очима і підійшла до кутового столика, а світло свічки з його столу купало її в ніжних жовтих та помаранчевих тонах. Чарлі посміхнувся їй.
— Знаєш, при такому освітленні я мало не подумав що ти Малфой.
Вона відповіла на цей жест тим самим, рожеві губи оголили блискучі білі зуби і потім ковзнула за стіл навпроти нього. Дівчина не потрудилась зняти рукавички, лише щоб покликати офіціантку з кружкою пива. Досить смішно, що офіціантка спробувала фліртувати з нею, нахилившись, щоб продемонструвати декольте, що Гаррі неусвідомлено проігнорувала.
— Ти б не був першим. Я майже впевнена, що єдина причина, чому Нарцисса збрехала Реддлу, полягала в тому, що вона вважала мене якимось далеким родичем.
Її голос змінився відтоді, як він востаннє з нею розмовляв, не враховуючи попередню розмову з нею, хворою на грип. Її голос завжди був глибоким, надто гортанним і різким для такої маленької молодої дівчини. У певному сенсі це було комічно, наче дорослий говорив устами дитини. Проте тепер вона виросла для цього голосу. Це пасувало до її різких рис обличчя, лисячих очей та таємничої посмішки, що завжди розтягувала куточки її губ. Тіні ямочок прикрашали її щоки. Здавалося, що дівчина знає те, чого не знаєш ти і вона знайшла цей факт кумедним.
Тим не менш, Чарлі дозволив своїм словам увібратися у повітря, застоюватися навколо них. Про батька Гараелли було відомо мало, зовсім мало. Принаймні, Чарлі не так багато розповідали. Невідомий чоловік не ходив до Гоґвортсу, його не записували в жодному реєстрі міністерства, і жоден інший член його сім’ї ніколи не з’явився, щоб допомогти Гаррі. Сама Гаррі вирішила не згадувати його часто, але вона також не робила цього зі своєю матір’ю чи з кимось іншим, якщо ви не відтягнете це з її вуст під страхом смерті.
— Чи він…
Був Мелфоєм? Це пояснило б секретність. Байстрюк Мелфоя спричинив би скандал, особливо якщо брати до уваги те, що Лілі Еванс була маглонародженою, а Перша чарівна війна була в повному розпалі до моменту зачаття Гаррі. Проте це не пояснювало ні її прізвище, яке вона отримала через шлюб матері з таємничим чоловіком, ні її характерну «малфоївську але не малфоївську» зовнішність. В порівнянні з нею Мелфої були невдалими копіями, відтворення яких пішло не по плану.
Офіціантка поставила кухоль з пивом Гаррі, що та повністю проігнорувала, зануривши свою рукою в свою сумку, дістала гаманець і віддала гроші жінці, з якою не встановлювала зорового контакту, надто зосередивши на погляд на ньому тими очима, що бачили занадто багато.
— Ні. Герміона думала те ж саме. Це був би не перший раз, коли двоюрідний брат зганьбив чистокровноу сім’ю і вирішив змінити своє ім’я і почати життя знову. Мій батько не був Малфоєм, хоча Таргарієн і Мелфой звучять однаково пихато.
Офіціантка пішла, кривлячись від того, що її проігнорували. Якраз коли Гаррі збиралася закрити гаманець, вона, здавалося, передумала, відкрила його, витягла складену фотографію з маленької внутрішньої кишені і підсунула її через стіл до Чарлі. Чарлі, не вагаючись, взяв і розгорнув стару фотографію.
— Це він?
Зрозуміло, що фотографію обережно зберігали, оскільки, коли вона була розгорнута, жодної складки не було видно. Зображення, яке зустріло його, було щасливим. Лілі Еванс у всій своїй вогняній красі й пристрасті стояла біля великого дуба, притискаючи юну Гаррі до свого стегна. Навіть тоді, у такому молодому віці, коли більшість немовлят були лисими, у Гаррі були пучки спіральних сріблясто-білих локонів. У неї справді були мамині очі. Її ніс і рум’яне обличчя теж.
Однак чоловік поряд з ними, по другий бік від Гаррі, що затиснув дитину між люблячими батьками, був для Чарлі незнайомцем. Волосся у нього було довге, пряме, стримане шматком шкіряної стрічки. Його волосся було так само сліпучо білим, як і у Гаррі, але його фіолетові очі були глибокі, лагідні і добрі. Дуже добрі. Гаррі успадкувала від нього пухкі губи, ямочки на щоках та гострі вилиці. Вона справді була ідеальною сумішшю своїх батьків, беручи найкраще з пропонованого.
— Так. Його звали Дейрон Таргарієн.
Він чув, як його батько згадував це ім’я раніше, Дейрон, коли одного разу під час блакитного місяця він забагато випив вогняного віскі. Як тільки це ім’я було вимовлено, ніби прокляте, його мати зупинила батька й вивела його з кімнати. Чарлі не надто замислювався над цим, зазвичай це ім’я з’являлося в поєднанні з першим Орденом фенікса, словом маґл і бурмотінням, якого Чарлі ніколи не розумів. Його мати, втративши тоді своїх братів хотіла, щоб батько не згадував про привидів минулого. Час лягати спати, тобі потрібно протрезвіти від усього цього віскі. Так завжди говорила його мати. Але тепер, зіткнувшись з Гаррі, Чарлі роздумував, чи пов’язано це взагалі з віскі чи його дядьками, а не з таємничим корінням Гаррі.
— Він був частиною першого покоління Ордену фенікса, чи не так? Але хіба він не сквіб?
Він повернув фотографію, і Гаррі навіть не удостоїв її поглядом, склала її, заштовхала в гаманець і сунула назад у сумку.
— Так… Ні… Я не дуже впевнена, якщо бути чесною. Я мало знаю про свого батька чи його частину сім’ї. Мені здається, що він був маґлом. Хто знає? Занадто пізно питати когось, більшість людей хто його знав, мертві, а інші… Ну, вони мовчать.
Вона нагородила його різким поглядом, остаточним, зворушливим. Очевидно, Артур Візлі повідомив Гаррі про свої знання, і коли Гаррі, ймовірно, попросила більше інформації, його батько чи мати припинили розмову. Але чому? Чарлі не знав. Гаррі, швидше за все, теж цього не знала, тому сумніватися в цьому було б безглуздо. Натомість він звернувся до явного кореня ситуації. Зрештою, у Лілі теж була сім’я.
— Твоя тітка чи дядько тобі ніколи не розповідали?
Чарлі скривився, через те що щойно сказав. Рон поспішав говорити дурниці, задаючи питання, на які він уже знав відповідь, але просто забув у потрібний момент. Він унаслідував це від свого брата Чарлі, а той, у свою чергу, унаслідував це від їхньої матері Моллі. Герміона назвала це відсутністю фільтра між мозком і ротом. Чарлі називав це «словесним поносом».
Ні для кого не було секретом, як до неї ставилися тітка й дядько Гаррі. Шафа під сходами, словесні приниження, випадки, коли вона з’являлася до Нори з зламаними кістками та шкірою у синцях. Його батьки хотіли забрати її звідти, усиновити, але Дамблдор відрізав їм всі шляхи, практично унеможлививши все, окрім випадкових візитів. Тепер вони знали чому. Дамблдор хотів, щоб дитина-солдат була побита, достатньо самотня і зломлена, щоб пожертвувати собою заради тих кількох крихт любові, які були їй запропоновані в своєму голодному до любові житті. Тепер, коли рожеві окуляри зняли, його Сім’я, і Гаррі не були найбільшими шанувальниками старого, який грався із багатьма життями.
Гаррі повернула його до реального світу, неохоче знизуючи тонкими плечима.
— Моя мати познайомилася з ним, коли вона та її сестра вже розлучилися. Наскільки я розумію все це, вона знайшла батька пораненим у якомусь лісі, напівмертвим, який бурмотів про щура, яструба та свиню. Дамблдор зацікавився у ньому, поки батько лікувався. Виявилося, що він блискуче придумував бойові стратегії. За словами Сіріуса, саме його плани змусили Волдеморта опинитися в глухому куті до кінця Першої магічної війни. У той час як він і моя мама зблизилися, одружилися, народили мене.
Її погляд перемістився з його погляду до мерехтливого полум’я свічки, що танула на їх круглому столі. Посмішка, яка осяяла її обличчя, коли вона мандрувала доріжкою спогадів, була яскравішою та красивішою за сонце, що заходило надворі.
— Сіріус говорив, що я маю його стратегічний розум, але не вистачає його терпіння, щоб реалізувати задумане. Очевидно, за словами Ремуса, я також успадкувала від нього свою любов до драконів. Бачиш, мама хотіла назвати мене Гаррієт, а батько Аелла… На його боці теж була сімейна традиція для імен дівчат, тому вони поєднали обидва. Вийшло досить добре, Гараелла — це різновид орхідеї, тому вона добре вписується в сімейну традицію моєї матері називати дівчаток на честь рослин. Він був близький до них, до Сіріуса, Джеймса Ремуса і Пітера. Ось чому Джеймс був їхньому будинку у ту ніч…
Усмішка різко зникла, розбилася, наче скляна тарілка, яку кинули на підлогу. Війна, горе, загибель їхніх близьких все ще були болючою раною, особливо для Гаррі, яка, як думав Чарлі, досі часто звинувачувала себе у всіх смертях та втратах. Невиправдана смерть Джеймса Поттера у Годриковій долині, ймовірно, лягла на її плечі, незважаючи на те, що на той час дівчина була ще немовлям. Занадто багато вини на занадто молоді плечі. Якби він думав, що вона не відштовхне його руку, він би потягнувся до неї щоб продемонструвати підтримку. Замість цього вона замкнулася, згорбилася, склавши руки на грудях, вимовляючи наступні слова крижаним тоном.
— Ну, Джеймс був у гостях, і вони щойно назвали його та Сіріуса моїми хрещеними батьками. Волдемору не сподобалося, коли його перехитрив маґл, який був одружений з маглонародженою, і тому вибрав їх як велику загрозу, яка породила його ворога з того проклятого пророцтва Мерліна. Решта – це історія.
Чарлі розвісив вуха, він просто не міг полишити цю тему. Гаррі не часто відкривалася, але в тих рідкісних випадках коли вона це зробила, він горів бажанням отримати якомога більше інформації, перш ніж дівчина повністю підніме ті стіни, які вона збудувала навколо себе, міцні й безповоротно неприступні .
— Тобі не цікаво? У тебе можуть бути тітки, дядьки, двоюрідні брати. Хіба твоя тітка й дядько чи Ремус і Сіріус ніколи нічого більше не розповідали?
Гаррі стиснула щелепу, і в її палаючих очах він побачив, як ворота, які вона відкрила, почали зачинятися.
— Сіріус… Після того як він вийшов з Азкабану, його розум ніколи не був у порядку. Він кілька разів називав мене Дейроном, розмовляв про «старі добрі часи», але ніколи не розповідав мені нічого конкретного. Дядько Вернон і тітка Петунія , ну, легше гори здвинути мені, ніж дізнатися від них що-небудь про своїх батьків. Ремус сказав лише, що він родом із землі, яка далеко-далеко-далеко звідси. Він пообіцяв розповісти мені більше після війни… Але ну, він уже мертвий, чи не так?
Чарлі скривився. Він ніколи не дізнається, як це — не знати своєї сім’ї, не знати, звідки він родом, коли єдині люди, які знали його батьків, іншу його сім’ю, були мертві або зовсім не бажали говорити на цю тему. Він розумів, якби вона відчувала себе втраченою. Якби він був на її місці, його б мучили мислі про те, що могло б бути. Тим не менш, ще рік тому на її плечах був до біса важкий тягар, і він заприсягнувся би якщо її думки на той момент були про те, як вона збирається пережити війну.
— Чорт, вибач, Гараелла. Я не думав…
Цього разу її знизування плечима було швидким і різким. Легкий рух вгору-вниз. Один. Як крапка у діалозі.
— Все добре. Що є, то є.
І ворота зачинилися. Вона швидко втомилася потерла очі, перш ніж відкинутися назад, балансуючи ліктями на столі, і обернулася до нього. Тільки тоді він помітив темні кола під її очима, втомлені розширені зіниці. Як довго вона не спала? Шкіра під очима занадто фіолетова. Нестача сну, ймовірно, була причиною того, чому вона так розкрилася перед ним цієї ночі, і Чарлі відчував себе трохи брудним через те, що скористався цим. Тим не менше, він поговорить з Роном, про те, чи не зможуть вони краще наглядати за Гаррі.
— Ближче до діла. Ти викликав мене сюди, щоб допитати про моє заплутане походження, чи тобі дійсно щось потрібно?
Тепер настала його черга втомлено потерти очі, перш ніж він випив решту елю, витираючи пінисті вуса тильною стороною долоні.
— Так, лайно. Вибачте, сьогодні ввечері я нічого не тямлю.
Можливо, йому теж потрібен був хороший сон. Але ось вони опинилися в суті справжньої проблеми. Дракони. Він злегка відсахнувся, губи стиснулися. Гаррі не збирався сприймати те, що збирався сказати, легковажно чи миролюбно. Сон, для них обох, доведеться відкласти.
— Залізнопуз, якого ти залишила тут після війни…
Дівчина перервала його, не чекаючи жодної секунди, голосом строгим і невблаганним, як сталь, з солоною іржею, що прокрадається по краях.
— Ваенора. Її звуть Ваенора.
Він кліпнув раз, два, три. Лише Гараелла могла дати їм’я бісовому українському Залізопузу. Єдина порода, яку навіть природоохоронні установи відхилили через її характер. Єдина порода, повністю заборонена майже всіма чаклунськими націями. Одна порода, яка, звичайно, була такою ж мінливою, як і сама Гаррі. Проте проблема була не в цьому, тож він похитав головою, намагаючись очистити розум.
Вона попросила його про послугу сховати Залізнопуза… Або Ваенору, незважаючи на те, що це один із заповідників, де цей вид був заборонений, і він зробив це без сумніву. Але все пішло не так. Обличчя Вінсента, його колеги, промайнуло перед очима. Або, точніше, те, що залишилося від обгорілих останків, коли вони знайшли його тіло.
— Так… Ваенора, вона створює проблеми.
Дівчина нахмурилась, її руки зійшлися, щоб міцно стиснутися.
— Як?
Вона повільно вимовила слово, наче це було не питанням, а попередженням. Чарлі нервово ковтнув. Діло було зроблено. Йому потрібно було їй розповісти, він багато чим їй зобов’язаний. Однак хлопець навшпиньки підійшов до проблеми словесно, наче встромив палець у гарячу воду гаряче, щоб провірити, чи обшпарить вода чи ні.
— Вона вбила багато наших драконів, забрала гніздову печеру у сімейства Перуанських змієзубів і не підпускає нікого й нічого в радіусі десяти миль від цього місця.
Гаррі саркастично посміхнулася й відсунулась від столу, граціозно відкинувшись на стару шкіряну лавку. Її бездонний погляд розлетівся по пабу, мов метелик, щоб роздивлятися відвідувачів занедбаного закладу, в якому вони знаходилися.
— Тоді залиш її у спокої. Їй потрібен простір…
— Вчора вона вбила чарівника. Ти знаєш, що відбувається з драконами, які так роблять.
Смерть. Загибель. Кінець. Називайте це як хочете, але все це має однакове значення. Погіршувало положення те, що Ваенора не була тут зареєстрована, незаконно ввезена, і що… Померлий Вінсент був сином власника. Усі додані фактори лише пришвидшувало діло, у кінці якого голова дракона буде відділена від тіла. Погляд Гаррі приклеївся до нього, наче жуйка, палаючі очі кололи і щіпали його шкіру. За всю розмову, не глянувши і не торкнувшись до свого напою, вона встала з-за столу.
— Відведи мене до неї.
Чарлі заспокійливо потер скроні, але це анітрохи не зменшило гостроти її слів, її тону, цієї ситуації чи наслідків того, що станеться, якщо з’ясується, що це він провіз Залізнопуза контрабандою, ще і привів до нього іншу людину після того, як одна смерть уже сталася.
— Гараелла, я не думаю, що це гарна ідея. Вони помістили територію на карантин…»
Для дівчини вищесказані слова не мали значення, коли та відвернулася від нього, відштовхнулась і відійшла від столу, розмовляючи з ним через плече.
— Я йду, з тобою чи без.
Потім вона вийшла з приміщення, і виснаженому Чарлі не залишалося іншого вибору, окрім як відмовитися від замовленого напою, щоб наздогнати її.
Дві години потому
Навіть у чорнильній затхлій печері Український Залізнопуз альбінос сяяв у темряві, як північна зірка, ведучи матросів додому. Або, що більш доречно, зірка, яка вела на смерть бідних дресирувальників, драконів і охоронців природи. Незважаючи на те, що він був ще молодим з точки зору своєї породи, ще в підлітковому віці в порівнянні з тривалістю життя людини, звір був величезним і все ще ріс. Його захисні задні шипи торкалися стелі печери, його складені крила могли б зруйнувати будівлі, якщо б він пролетів занадто близько, а щоб пройти від кінчика його морди до маленького кістяного наросту на кінці його хвоста знадобиться ціла хвилина. І звір мав ще двадцять років для того щоб рости.
Якщо бути справедливим до Гаррі, вона добре попрацювала з драконом. Вона часто відвідувала, ще до того, як стався інцидент із охоронцем природи, коли могла знайти вільний час, і можна було помітити її причетність до покращення стану створіння. Коли Чарлі вперше побачив бідолаху, Ваенора була недогодована, ребра виступали з під шкіри, крила частково прозорі, що не є ознакою здоров’я у дракона. Її шкура була примарно білою, брудною від нестачі сонячного світла, а на очах була тонка молочна плівка, що натякало на сліпоту. Навіть на думку Чарлі, бідоласі можна було допомогти тільки тим, що створити гарні умови для останніх днів життя. Він ніколи не помилявся так. Тепер ці колись слабкі кістки були покриті товстими м’язами, а живіт уже не був увігнутим, а здорово виступав, можливо, трохи занадто. Її крила знову стали сильними, а шкіра вже була не такою запиленою сіро-білою, а блискуче срібною.
Протягом довгого, важкого шляху до зовнішньої печери в заповіднику Чарлі був упевнений, що звір налетить у будь-який момент, спопелить їх вогнем дракона, поріже їх гострими кігтями або зірве з землі, щоб зжерти в небі. Так трапилося з усім іншим, що підійшло занадто близько.
Але, знову ж таки, для Гараелли Таргарієн не було нічого неможливого і вона, з упевненістю, яку на гадку Чарлі, не вистачає в усіх інших дресирувальникам драконами, включно з ним, промарширувала заповідником прямо до входу в печери і ввійшла не задумуючись про її здоров’я чи можливу смерть. Коли ви мали справу зі звірами, які керувалися інстинктом, які були легендарно злісними, то доречний страх і обережність були важливим інструментом у роботі. У Гаррі не було жодного з них, і він гадав чи у цьому полягаю її секрет настільки чудової взаємодії з драконами. Можливо, вони відчували запах страху, що тліє на їхній шкірі, і через впевненість Гаррі здавалася більшою і злішою, ніж дракон міг би впоратися.
Проте він дивувався, чому чудовисько не напало. Можливо, воно було ситим, можливо, воно отримало поранення і померло, можливо, воно спало занадто міцно. Проте, побачивши жовто-помаранчеві очі, які дивляться прямо на них, а ніздрі роздулися від тремтливого дихання, хлопець зрозумів, що створіння відчувало їх запах, який доносився за багато миль. Більше того, лише присутність Гаррі зупинила можливий напад на Чарлі. Воно піднялося у печері на скільки дозволяли розміри і ковзнуло вперед, як гігантська змія. Чарлі інстинктивно відскочив назад. Гаррі, однак, зустрів його крок за кроком біля входу в печеру.
Вона опинилася біля морди, коли дракон лагідно штовхнув її, ніжна рука з довгими пальцями піднялася, щоб погладити нерівну луску, що вистилає його розрізаний рот. У відповідь звір знову штовхнув її, нахиливши голову, а губи вигнулась назад щоб продемонструвати гострі як меч, зуби, розміром в людську руку.
— Я знаю дівчинка… Я знаю. Мені не слід було йти так надовго.
У відповідь тремтливий гуркіт лунав від лускатих грудей створіння, коли Гаррі пестила його обличчю і нахилилася, щоб притиснути власну щоку до початку довгої шиї, прямо перед тим місцем, де стирчали шипи. Чарлі знав, що вона не з ним розмовляє, і її м’який, привітний голос, з відтінком занепокоєння й меланхолії, змусив його почувати себе, ніби чужинець, який вторгається у винятково особистий момент. Однак він просто не міг відвернутися. Ніхто ніколи раніше не підходив так близько до Залізнопуза. Ніхто.
— Мені довелося. Я будувала нам будинок на монгольських рівнинах. Великі відкриті простори. Синє небо і зелені і жовті поля. Уяви усіх кіз, яких ти могла б з’їсти … Тобі б це сподобалося, чи не так? Тільки ти, я і небо.
Якимось чином чудовисько, здавалося, зрозуміло, що вона говорила, тому що знову загуркотіло, цього разу тихіше, майже як кіт замуркотів, коли воно вискочило з входу в печеру, захисно обвившись навколо Гаррі. Мова Гаррі перетворилася на щось блискуче, слизьке, наче луска. Парсельмова. Чарлі здогадався, хоча ніколи раніше не чув. Звірові це подобалося більше, ніж Чарлі, більше, ніж людська мова, коли воно мурчало і хрипіло, великі крила тремтіли від задоволення і довга шия витягувалася, а шипи на ній блищали.
Усе, що міг зробити Чарлі це дивився, приголомшений такою дивною картиною, коли Гаррі гладила черево жахливого дракона, повністю притулившись до нього, притиснувши вухо до луски, руки розкладені на круглій поверхні і бурмочучи Бог зна що дракону тією проклятою мовою, яка змусила волосся на потилиці вставати дибки. Щоразу, коли велике небесний змій дигав, його черево розширялося, гойдаючи Гаррі туди-сюди. На сьомому вдиху Гаррі посміхнулася, майже так же яскраво, як і луска дракона, за яку вона чіплялася, майже так же блискуче, як її біле волосся. Нарешті, ніби згадавши, що він там, дівчина перевила на нього свій погляд, не прибираючи усмішку.
— Вона вагітна.
Чарлі подумки здригнувся.
— Що?
Залізнопузів було нелегко розводити, самка зазвичай вбивала самця після того, як робота була виконана, або будь-яких залицяльників, які не подобалися їй. Вони також були однією з двох порід, які народили живих дитинчат… Живі, хижі дитинчата, які зірвалися б у небо, намагаючись зжерти все що рухається, разом з своєю колосальною матір’ю , що вела їх у місячному шаленстві руйнування. Про період вагітності Залізнопузів було мало відомо, його майже не спостерігали, але Чарлі був впевнений, що він триває десь два-три роки. Два роки територіальної, власницької та нещадної поведінки від вагітного дракона. Розведення Залізнопузів було суворо заборонено законом, їхні виводок був занадто великим, надто голодним та надто складним для дресирування.
Здавалося, Гаррі не хвилював жоден із цих факторів, коли вона знову підскочила до голови дракона, проводячи рукою під його щелепою, щоб погладити його. Знову звір, який тероризував територію навколо них, спалив його друга до попелу і вбив більшість інших драконів, які перетнули його шлях, линув до Гаррі, як домашній кіт.
— Вона вагітна. Тому вона більш територіальна. Тому вона знайшла печеру. Вона хоче темне, відокремлене місце для народження, і ця печера ідеально підходить для цього. Тож відклич катів. Це була не її вина. Вони поруши…
З Чарлі досить. Дивна поведінка Залізнопуза навколо Гаррі, хвилювання Гаррі від новини, смерть його колеги, відсутність сну. Більше він не міг витримати.
— Ти знаєш, що для цього вже занадто пізно! Вона вбила людину! Мало того, вона вже вбила п’яту частину драконів у цьому місці. Розведення її виду заборонено, їх зазвичай стерилізують. Цей заповідник не є ігровим майданчиком для…
Гаррі відірвала руки від дракона, його обличчя покрилося дикою тінню, коли вона підійшла до хлопця. З навісного входу в печеру та на невеликому полі перед нею дракон мав достатньо місця, щоб стояти у повний зріст, що він і зробив, все ще обвиваючись навколо Гаррі, обороняючись, дивлячись владними очима. Серце Чарлі забилося сильніше від образу, створеного парою.
— Отже, ти збираєшся вбити її? Вона дракон, а не людина! Не можна натягувати свою мораль і почуття справедливості на неї чи їй подібних. Ти не можеш цього робити, вона вагітна. Залізнопузи вже під загрозою зникнення , це народження може означати…
— Занадто пізно, Гаррі! Голова заповіднику уже підписав документи і поставив свою печатку. Команда винесення вироку і кат будуть тут до сходу сонця. Ти не думаєш, що я не мав з ним такої ж суперечки навіть до того, як я знав, що вона вагітна? Я нічого не зміг вдіяти.
Гаррі стала мармуровою, важкою наче витесаною з каменю, коли вона усвідомлювала те, що він сказав. Потім він кліпнув, і чари скам’янілості зникли. Дракон мовчки, притиснувся черевом до землі і використав свій витягнутий шипастий хвіст, як сходинки до шиї. Гаррі встала на нього і була піднята на його спину, влаштувавшись між двома передніми хребтами. Вона кинула на нього непохитний, холодний погляд, коли нахилилася в талії, щоб схопитися за виступи на шиї, наче вони були повіддям.
— Тоді я зможу.
Вона сказала щось парселмовою, що звучало як одне подовжене слово з різким шипінням наприкінці. Дракон прийняв стійку, задніми лапами впиваючись у підлогу, кігтями малюючи лінії на м’якому ґрунті, якраз тоді, коли його передні лапи-крила відірвалися від землі, розкинувшись настільки широко, що Чарлі довелося присісти. Він нарешті зрозумів те, що Гаррі мала на увазі.
— Гаррі… Що ти… Гаррі, ні! Ти не можеш просто…
— Я можу і зроблю. Вона не просто дракон, Чарлі! Вона…
Вона збиралася втекти з цим бісовим створінням! Про що вона думала? Дракони не були домашніми тваринками. Якби воно зголодніло, незважаючи на їхній дивний зв’язок, Чарлі не сумнівався, що воно її з’їсть. Тим не менш, будь-який ступор, який відчував Чарлі під час цього раптового повороту подій, перекривалось жалістю, змішаною із глибоким співчуттям, яке боліло в грудині. Обличчя її витягнулося, губи стиснуті, очі широко розкриті й ясні, ніби вона знала, що все це кінець. Вони обоє знали, що станеться, якщо вона втече. Вона порушила б закон міністерства. Крадіжка дракона, тварини, яка вважалася зброєю масового знищення, привела б її до тюремної камери, якби її спіймали, а дракон до смерті. Цього разу у неї не було виправдання у вигляді війни, і Візенгамот завжди був готовий вчепитися їй у горло. Роблячи це, вона давала їм ідеальний привід накинутися на неї.
— Ти знаєш, чому я добре ладнаю з драконами? Це не тому, що я парсельмовець, а тому, що я можу їх відчувати. Розуміти їх. Усередині, прямо в моїх грудях, у моїй свідомості, у моєму серці. У нас одне серцебиття. Я розумію їх, я можу відчувати їх, бачити їхніми очима, а вони бачать моїми. Я і Ваенора — не дві різні істоти, насправді. Вона — це я, а я — вона.
Вона випросталася, несамовитий погляд в її очах згас, вона глибоко вдихнула, і Чарлі побачив, як рішучість і відвага затверділи навколо неї, наче її вмочили у чавун. Він знав це зараз. Проте йому потрібно було знати, чому вона кине все, життя у Британії, заради зламаного дракона. Вона ніби читала його думки.
— Ваенора одна, їй боляче, їй страшно, їй завжди було… Так само, як і мені. Ось чому я не могла залишити її в Грінготсі, чому я ризикнула результатом війни, щоб вкрасти дракона, тому що, дивлячись у її очі, я бачу себе, і я не можу дозволити тобі або охороні зробити їй боляче. Не їй. Я не дозволю їй померти заради блага для інших, як дозволив мені померти чаклунський світ. Вона мій дракон. Мій. І я не дозволю комусь завдати шкоди ні їй ні її дітям.
Це сталося тому, що вона бачила себе, себе, на порозі війни, яку вона не починала. Поетично кажучи, вона намагалася дати дракону життя, на яке їй ніколи не було дано, звільняючи його, коли інші намагались вбити його чи поневолити. Вона робила те, чого ніколи не робили для неї. Можливо, якби вона досягла успіху, навіть якщо протистояла їм, вона б також звільнилася. Чарлі не міг змусити себе більше сперечатися з нею, не знаючи її мотивації, але все ж міг спробувати переконати її . Справа полягала в тому, що сьогодні ввечері було небезпечно літати чи їздити.
— Гаррі, не треба! Настає шторм і…
Але було надто пізно, його застереження було приглушено шиплячою мовою Гараелли та стукотом драконових крил об повітря. Дерева довкола тріскалися й скрипіли, трава притиснулася до землі, а сам Чарлі відлетів назад від сили вітру, створеного драконом. Він підняв руку, щоб захистити своє обличчя від бруду, який піднявся в повітря, зазирнув кріс пальці, щоб помітити, як Гаррі та дракон піднімаються все вище й вище, перш ніж злетіти у небо. Густі хмари, що утворилися в ніч, топили й поглинали місяць і зірки, пожирали їх цілком. Його рука плюхнулася на бік, як мокра локшина.
Там, у чорному небі, злісно спалахнула перша блискавка, забарвивши небо в електричні відтінки синього й ніжно-фіолетового. Світла було достатньо, щоб Чарлі помітив силуети Гараелли та дракона, перш ніж темний морок знову поглинув їх.
Ця робота – переклад з англійської мови.
Оригінал: https://m.fanfiction.net/s/12942457/1/
Автор: AlwaysEatTheRude21
Додати до улюблених