Неймовірне, Багате, Прекрасне і водночас трошки Божевільне Життя Лиса Фореста
Пролог: “Прекрасна Ґалірлатрерванія. Від минулого до сьогодення. Фулиль Хавшпанан”
Космос… Це загадкове місце з нескінченно-масштабними розмірами. Воно холодне. Проте у той самий час заманює своєю неповторною красою. Здається, що ці безкрайні простори, насправді, безжиттєва пустка, якою можна блукати століттями або цілими тисячоліттями. Аж поки, нарешті, коли останні надії покидають забуту свідомість, знаходиш життя.
Неначе оазисом посеред пустелі, була планета *Ґалірлатрерванія. Можливо, вона знаходилася в усім нам відомій та рідній галактиці Чумацький Шлях, у одній з безлічі сонячних систем. Вражала своїми гігантськими розмірами, що дорівнювали приблизно чотирьом Землям, відповідно місцеве сонце – у два рази більше за звичне. Наявність розумних форм життя ще далеко не завершувала список переліку особливостей цієї таємничої планети.
У північній півкулі планети розташовувався гігантський материк. Проте через розміри цього шматка суходолу, місцеві мешканці географічно поділили його на окремі території, кожній з яких дали свою офіційну назву. Наразі ми зупинимося з вами у *Валсхафтері. Це північно-західна територія, де виникли одні з перших цивілізацій, які випереджали за розвитком людство приблизно на тисячу років. Але незважаючи на це, могутня держава утворилася на цій території відносно не так давно. Оскільки, відлік часу від початку Ери Сучасності становить лише 213 років.
Якщо ж повернутися до стародавнього і темного минулого, то раніше, окремо існувало багато зовсім маленьких країн, племен та комун з різними формами правління, порядками, конфліктами, війнами та миром. Однією з таких була *Фухайс або Ма-Лягс по Хаймпер Ма-Фулиль. Своєрідне королівство антропоморфних рудих лисів, де у селі *Галмаляс чи М’які Пагорбці мешкала, на перший погляд, звичайнісінька родина. Проте, за невідомих причин, ні батько, ні мати ніколи не хворіли і не отримували серйозних травм. У всьому цьому можна було звинуватити вдачу.
В сім’ї народилося всього троє лисенят. Найстрашого з них звали Фулиль, а прізвище мав – Хавшпанан. Але спростивши перекладом – Лис Форест. Він був найслухнянішим серед інших і відповідальним, ще з раннього дитинства. Завжди дбайливо ставився до своїх рідних та друзів й ввічливо просто до незнайомців. Проводив час зазвичай на самоті, занурившись у мрії й внутрішній світ – удень милуючись краєвидами на ліси та річки, а вночі розглядаючи зірки на небі. Проте навіть у такі моменти завжди був готовий до дружньої, теплої, приємної серцю розмові.
Повною протилежністю Лиса був його молодший брат – *Тцаруиль Хавшпанан або Блакс Форест. З народження мав чорний колір хутра, який успадкував від одного із родичів по материній лінії, на відміну від свого старшого брата, який мав хутро палітри рудого лиса. У Блакса була заворожуюча врода, але на противагу дуже складний характер. Полюбляв постійно бешкетувати і був хитрющим й підлим, як пацючара. Тому й не дивно, що повсякчасно він потрапляв у різні неприємності, з яких його, майже кожного разу, рятував турботливий брат.
Одного дня, радісний Блакс запропонував Лису піти з ним до старого сараю край села. Він розповів, що наче бачив, як минулої ночі, саме туди, впала зірка з неба, а коли сьогодні зранку зайшов перевірити, то знайшов щось дивовижне й незрозуміле. Звісно, як і очікувало чорне 8-річне лисеня, старший 12-річний брат зацікавився цим і вирішив піти й подивитися на ту знахідку. Не гаючи ні секунди, обидва лиса були вже на місці, сповільнивши темп та неквапливо зайшовши до старого занедбаного хліва. Неначе знову підтершись м’яким, пухким і колючим листком дикого чагарника-реп’яха, Блакс стрімко вибіг назовні. Лис не встиг швидко зреагувати на це, тільки-но він обернувся до вхідних дверей, як ті одразу закрилися заслінкою з протилежної сторони. Руде лисеня спочатку розгубилося, але через мить почувши груповий сміх, де найгучнішим йому здався той, який належав його молодшому братові. Розчарований Лис стукав й усіляко намагався умовити компанію відімкнути дубові двері. Проте друзякам Блакса було начхати, як і самому бешкетнику, що найближче стояв до входу та відповідав гучним перекривлянням слів, додаючи їм більшого суму, нестримного відчаю та несамовитих страждань.
У планах розбишак на першому місці було – познущатися над Лисом, налякати його до смерті. Тому не барившись гультіпаки похапали палки й каміння, розпочалося шаленство: кидали, горлали, стрибали, ричали, шипіли і вили довкола сараю, хто був більш сміливішим, то позалазили прямо на дах трухлявого хліву й “танцювали” там. Можете тільки уявити, як відчувало себе лисенятко всередині. Але, на превеликий жаль, витівка на цьому не завершилася.
Коли Блаксу набридло це, він потягнувся лівою рукою у кишеню в своїх з дірками на колінах штанях і надибав на запальничку, яку він вкрав з оселі раніше. Після цього, зрадівши, чорне лисеня скликало шановне хуліганство негайно до себе. Він запропонував підпалити сарай, тим самим налякавши Лиса ще більше, а потім у момент, коли вогонь охопить половину споруди, випустити бідолаху на волю. Нікого, напевно, й не здивувало б, що вся присутня тут дітвора одразу з ентузіазмом згодилася на таке. Із широкою злодійкуватою посмішкою Блакс демонстративно чиркнув запальничкою, випустивши такий струмінь полум’я, ніби визволив на волю справжній подих дракона. Повільно йдучи, недолуго копіюючи поважну ходу свого батька, чорне лисеня піднесло “маленького вогника” до лівого боку хліва. Проте старенький сарайчик, щось не хотів загоратися. Тому вся група бешкетунів тут-як-тут понабігала, гайда, допомагати Блаксу роздмухувати полум’я: руками, гілками, лахміттям, хвостами. Вони досягли своєї мети! Проклятуща споруда, нарешті, палає, як сонце під час заходу на небокраї! На превелике диво, ніхто з них нічого собі не підсмажив.
Але… Щось пішло не так – обпікаючий ненажера настільки прискорився, що вийшов з-під будь-якого контролю, проковтнувши всю дерев’яну труху. Побачивши це, гультіпаки піддалися паніці й розбіглася. Блакс, як належить справжньому ватажкові, біг попереду своєї ватаги. А всередині сараю Лис відчайдушно благав про допомогу, проте нікого вже поряд не було. Зневірившись у бою з дверима, руде лисеня лягло додолу, згорнувшись калачем. Заплющило міцно очі й не знало… Що ж буде далі? Невже… Це і є його останній день життя. З такими думками бідолашний увесь трусився від страху, згадуючи при цьому останні щасливі миті з ріднею удома. Проте усе то різко обірвалося, як тільки на нього звалилася палаюча дерев’яна балка, а за нею й увесь дах.
Трагічна звістка прокотилася усім Галмалясом про дурнувату витівку Блакса, унаслідок якої сталася пожежа й нитка життя зовсім ще молодого Лиса Фореста була обірвана. Це горе зайшло у кожну небайдужу хату. Тому з вечора до ночі усі оплакували інцидент, особливо, нещасні, глибоко-вражені в душу батьки.
Коли, раптом, наступного ранку з-під попелу прокидається неушкоджений Лис, неначе фенікс після переродження. Оглянувши спочатку себе, а потім усе довкола. Він сам цілий та й все навкруги було на своїх місцях. Хоча точно пам’ятав, що по-справжньому горів, відчуваючи нестерпний біль. Здивований і одночасно заплаканий від щастя, лисеня чимдуж побігло додому. Дійшовши до знайомих змалку головних дверей, він обережно постукав, бо не міг чомусь кожного разу знайти малу кнопку-дзвіночка. Якраз у цей момент мати сиділа на ослінчику й гірко плакала, батько ж погладжував її жаліючи по голові та скоса поглядав з іскрами в зіницях на Блакса, який, проклинаючи в подумках батька за неспроможність сісти хоч куди-небудь, озирався злісно у відповідь, невдоволено підмітаючи в хаті. Раптом… Хтось стукає у вхідні двері. Батько знову зиркнув на свого сина. Чорне лисеня, зітхнувши й показово закотивши очі, підійшло і відкрило масивні з рукотворною різьбою двері. Він був готовий побачити кого-завгодно, але тільки не… Привида свого покійного старшого брата, що прийшов за помстою?! Безстрашний Блакс, закричав та завижчав, неначе то була маленька лисичка, й дременув стрілою на другий поверх у свою кімнату ховатися. Ба, навіть, чути було, як він звідти погрозливо шипів. Батько побачивши Лиса зблід від несподіванки, підійшови та обмацуючи його руками. У старшого сина, все так само: пухке руде хутро, жодної подряпини, сяюче від оптимізму лице. От тільки, він був трохи припорошений і без одягу. Але це не було проблемою! Мати, не дочекавшись, майже одразу влетіла до сина відштовхнувши батька й міцно-міцно обійняла своє лисеня. Тепер, сім’я Форестів плакала вже не від горя, а від невимовного щастя, окрім Блакса, в якого зароджувалася страшна ревність усередині.
Відтоді про свою особливість, дізналися усі члени родини. Вони були безсмертними, а точніше, мали якусь настільки потужну регенерацію організму, позбувшись тим самим процесу старіння та можливості захворіти.
Лис пробачив молодшому братові, але між ними вже не було таких самих люблячих стосунків, як до цього. У подальшому дитинстві постійно в них виникали непорозуміння, які зазвичай спричиняв спеціально Блакс. Але врешті-решт їхні шляхи розійшлися і вони повністю припинили спілкування, після завершення навчання в школі.
Лису Форесту довелося пройти слизький й звивистий шлях, балансуючи над прірвою. Він познайомився з найрізноманітнішими представниками інших рас, навчися багатьом навичкам, деякі з них навіть довів до ідеалу. Ви можете запитати, а що саме? І я можу дати на це одну коротеньку відповідь: “Будьте терплячими, про все що ви не дізнаєтеся зараз, ви отримаєте відповіді у майбутніх епізодах”. А далі… Після отримання вищої освіти, наш рудий лис згодом став одним із найкращих вчених усього Фухайсу, а потім й серед *Сполучених Сучасних Держав (ССД). Він зробив багато технологічних і наукових відкриттів, що змінили світ на краще.
Станом на 213 рік Ери Сучасності, Лису Форесту було вже 256 років. Але незважаючи на це, його фізичний стан залишався таким, наче йому було від 18 до 24 років. Довгий час пропрацювавши у Центральному науковому інституті майже 192 роки. Він тепер вирішив залишити життя у місті-мегаполісі *Ларцента та переїхати до незвіданих північно-західних територій Валсхафтера. Тим паче, конкуренції за проживання чи дослідження тих місць, поки що не було. Оскільки, більшість вчені сконцентровані на ретельному огляді південного безіменного материка, на який неможливо поки що забратися, через височенні круті скелясті гори висотою приблизно 900-1200 метрів вздовж усієї берегової лінії.
Тому, Лис повідомив Центральний науковий інститут про свої плани. Його рішення без проблем схвалило 98% вчених. Тепер він міг спокійно собі робити там те, що йому забажається: будувати власні споруди, досліджувати навколишні території, користуватися наявними природними ресурсами, проводити власні експерименти і багато іншого.
Наступного ранку він вже з’їздив туди подивитися на доступні ділянки та й на місцевість загалом. І все-таки походивши й поспостерігавши цілу добу, як кожне побачене ним місце виглядалє у різний час доби, він нарешті обрав собі “райський куточок”: галявина розкинута на два пагорби, що зливалися між собою; краєвид на озеро з кришталево-чистою водою та гаєм з мальовничими горами далеко за ним; на півночі розкинувся таємничий і приємний ліс. І почалося будівництво житла із усіма сучасними зручностями, включаючи асфальтовану дорогу через південну малу лісосмугу. За 3 дні було збудовано прекрасний широкий двоповерховий маєток, оснащений з верху до низу різноманітною технікою.
Після заселення на четвертий день та розпакування усіх речей, Лис вирішив вечором відпочити у своєму новому домі. І як зазвичай у вільний час, вчений пив улюблений чорний чай з лимоном та мандрував інтернетом. Раптом, на одному з відомих веб-сайтів з продажу різних товарів він помітив дуже підозрілу рекламу. Перейшовши за посиланням Лис потрапив на сторінку не дуже легальної компанії, що виставила на продаж раба. Насправді, дуже гарного чорного кота з жовтогарячими очима. Лису стало дуже шкода цього молодого, 19-річного, милого котика. Проте найбільшу увагу вченого чомусь привернули його очі, не тільки через колір… В них неначе відображався прихований потенціал. Насправді, Лис Форест, як добряк зі значним прибутком, що тільки наснитися може, вже не вперше викуповував з рабства різних осіб. Але ж цей погляд… Це вперше, коли хтось так прострілював наскрізь його душу. Лису стало ніяково, а це відбувалося доволі рідко.
Він ніколи не відчував нічого подібного за всі роки, скліьки себе пам’ятає. Вчений вирішив, що звільнить цього раба прямо зараз та проводити його реабілітацію у власному маєтку, одночасно з’явиться можливість знайти відповіді на ті запитання, які все продовжували виникати бурхливою течією в лисовій голові. Лис, заспокоїв себе, що це б не було – усе з’ясується тут. Переглянувши контактні дані, він швидко подзвонив за потрібним номером, про все домовився. Ще раз подивившись на чорного кота, у вченого непомітно під шерстю, трохи почервоніло обличчя. Тепер він мав готуватися до зустрічі з гостем наступного дня. Не барившись прийняв довгий душ і пішов спати… Що ж на Фулиля Хавшпанана буде чекати далі?
*Ґалірлатрерванія (Загальноприйнята офіційна назва) – це планета, де зародилося життя багатьох цивілізацій і є основним місцем подій у цій історії. Назва походить від слів міжнародної мови: “Ґалір” – це сяйво, об’єкт, який сяє або те, що освітлюється; “Латес” – це площа, місце, певна визначена ділянка; “Трерва” – це придатна для життя земля, де можуть рости рослини.; “Анія” – це життя, або щось живе.
*Валсхафтер – це північно-західна територія материка в північній півкулі Ґалірлатрерванії, яка була географічно-виокремлена на мапах і отримала свою назву у вже сучасний час. Назва походить від слів міжнародної мови: “Валар” – північ, “Ла” – це приємний помірний теплий клімат/приємна тепла температура і подібне, “Схафальт” – захід, “Ер” – місцевість.
*Фухайс або Ма-Лягс па Хаймпер Ма-Фулиль – це давнє королівство рудих лисів, що існувало з 629 до Ери Сучасності по 21 рік Ери Сучасності. Назва країни походить від слів лисиної мови говору рудих лисів: “Ма” – це слово-приставка, що означає загалом якусь кількість, яка більше одного, тобто множину; “Лягс” – це пагорб чи нерівність у перекладі з говору рудих лисів, але, попри його неофіційність, часто вживають у міжвидовій лисиній мові; “Па” – це слово-приставка, яке означає певне місце чи територію, тобто площу; “Хаймпер” – означає червоний, багряний, вогняний колір у говорі рудих лисів, є загальноприйнятим словом у міжвидовій лисиній мові, походить від слів “Хайг” (“Теплий”) і “Омпер” (“Яскравий”). “Фулиль” – це звичайний лис, тобто так називають усіх представників різних видів лисів (Прийнято використовувати на міжвидовій лисиній мові), або ж раніше використовувалося тільки для собі подібних – рудих лисів. У детальному перекладі означає: “Пагорби Рудих Лисів”.
*Галмаляс – це назва одного із селищ у Фухайсі, походить від слів із лисиної мови говору рудих лисів: “Гала” – м’який; “Ма”; “Лягс”. У детальному перекладі означає: “М’які Пагорбці”.
*Фулиль Хавшпанан або Лис Форест – оригінальне ім’я походить з лисиної мови говору рудих лисів, де: “Фулиль”; “Хавшпанан” – це ліс у говорі рудих лисів (Прийнято використовувати на офіційній лисиній мові), походящий від слів “Хавша” (“Зручний”), “Па” (“Місце”), “Нансщ” (“Схованка”), тобто у детальному перекладі: “Зручне місце для схованки”.
*Тцаруиль Хавшпанан або Блакс Форест – оригінальне ім’я походить з лисиної мови говору рудих лисів, де: «Тцарз» – це слово означає чорний колір, як темінь уночі в перекладі з лисиної мови говору рудих лисів, що не використовується у загальновживаній мові; “Фулиль”.
*Сполучені Сучасні Держави або ССД – об’єднання країн в одну державу, проте з демократичними правами й суверенітету федерацій, які входять до складу. Утворилося це об’єднання на початку Ери Сучасності ( з 0 року Ери Сучасності і по сьогоднішній день ). Продовжує розширюватися – приєднуються все нові й нові держави. Об’єднання було започатковано трьома державами: Астольфт Ангольс ( Князівство Мішаних Котячих ), Астольфт Нарванльос ( Князівство Мішаних Собачих ) та Ларапія Охт-Ангомарнола ( Імперія Великих Котячих ).
*Ларцента – це сучасне місто-мегаполіс, яке складається з багатьох агломерацій та міст й деяких столиць. Офіційно задокументована назва для вжитку на міжнародній мові з 111-115 років Ери Сучасності. Назва походить від слів з загальновживаної мови: “Ларцес” – світле або яскраве; “Ценоттс” – те що споріднено між собою, у даному випадку агломерація; “Анта” – місто.
Додати до улюблених