Пошук нової роботи або як Луї опинився в домі Гаррі

Життя Луї ніколи не було сповнене вдачею, як мінімум сам Луї так думав.

За останні три місяці він змінив декілька місць роботи.

Перше – невеличке кафе,де хлопець старанно розносив страви відвідувачам, але через тижні зо три на кафе “налетіла” податкова і виписала директору кафе чималий штраф за несплату податків. Тому штаб робітників знатно зменшився.

Після кафе була каса кінотеатру, проте й тут біда: один з відвідувачів захотів повернути квитки за пів години до початку сеансу, а Луї, керуючись чинним законом про обмін та повернення товару, відмовив йому в цьому. Хто ж знав, що той клятий чоловік – кращий друг господаря торгового центру?

Останнім став стриптиз клуб. Не подумайте нічого розпусного, Луї хлопчик чемний, тому він стояв на вході і перевіряв паспорти юних та не дуже любителів еротики. Місяць відповідально виконаної праці закінчився тим, що його звільнили. За що, хлопцеві досі невідомо.

Але маємо,що маємо. Зараз у нього гордий статус безробітного, що сидить на шиї у своєї подруги. Хвала небесам, що Кендал є в його житті, адже якби не вона – хлопець давно вже жив на смітнику і харчувався недоїдками.

-Я знайшла тобі роботу,- кричить з іншого кінця квартири дівчина і біжить зі своїм смартфоном до Луї,який саме наливає собі каву в маленьку фарфорову філіжанку.

-Кенні, я не маю бажання зараз про це говорити,- буркоче хлопець і сідає за стіл, щоб поснідати.

-Луї, ти живеш в моєму домі та їси мої харчі, в тебе не може “не бути бажання ” говорити про роботу, тим більше вона тобі сподобається.

Гримаса хлопця так і каже:”Ну-ну, здивуй мене”, і Кендал розповідає про те,що її бос- головний режисер і продюсер кіностудії, в якій вона працює, шукає своїм дітям няню.

Луї давиться кавою і зиркає на дівчину, як на божевільну.

-Ти з глузду з’їхала, я один раз в своєму житті залишився з дрібною версією людини, і вона ледь не втопилася в туалеті, після того, як я сказав їй, що вода в ньому чарівна, і після купання в ній, люди можуть перетворюватися на русалок. Це ж був звичайний жарт, а те створіння залізло однією ногою в унітаз і застряло в ньому.

Кендал кидає лежачий на столі банан хлопцеві в голову, той закриває рота і всім своїм виглядом показує подрузі, що він готовий слухати її далі.

-По-перше, як ти міг таке сказати дитині? А по-друге, мій начальник – тип не молодий, і діти в нього вже достатньо дорослі та розумні, щоб не пхатися кінцівками в туалет. Тому ти прямо зараз викликаєш собі таксі на адресу, яку я скинула тобі повідомленням, і їдеш підкорювати шефа та його дітей.

Хлопець закочує очі, дістає телефон і звонить в службу таксі.

Дорога до дому його,можливо, майбутнього роботодавця виявляється коротшою,ніж хлопець собі уявляв.

Машина зупиняється коло потрібного номеру, Луї дає водієві сім доларів і ,з пафосним:” Решти не треба”, виходить.

Виходить, дивиться на будівлю, і його щелепа опиняється десь в районі колін.

Дім не те щоб немаленький, він величезний. Білий, сучасний, з вікнами від стелі й до підлоги, лаунж зоною на даху та декількома балконами.

Це в принципі все,що бачить хлопець, стоячи по той бік, на диво, невисокого паркану.

Проходить хвилина, друга, третя, і Луї нарешті наважується натиснути на кнопку дзвінка. Мить, і перед ним стоїть маленький на зріст і досить немолодий чоловік.

-Доброго ранку, ви на співбесіду, сер?- Томлінсон киває головою, і мужчина пускає його на територію дому, а потім і в сам дім.

-Містер Стайлс зараз трохи зайнятий, вы можете почекати його тут,- чоловік вказує рукою на чорний шкіряний диван, і Луї невпевнено сідає на нього,- якщо щось потрібно буде, кличте мене, я- Коул.

Хлопець знову кива, і чоловік йде геть з вітальні.

-Я тобі ще раз кажу, недалека ти дупа, я не стану знімати в своєму новому фільмі Лілі тільки тому, що вона твоя коханка. Навіть не намагайся підкупити мене, двісті тисяч це не та сума, заради якої я стану ризикувати. Все, я не хочу з тобою говорити.

Голосний,трохи грубий чоловічий голос лякає Луї, і він почувається же більш незручно ніж до цього.

-Мені сказали, що ви чекаєте на мене,- той голос, що тільки но звучав десь там, поверхом вище, опиняється прямо позаду Луї. Він різко встає, вирівнює спину й трохи посміхається.-Вибачте, я змусив вас чекати, моя робота потребує постійного занурення в неї.

Чоловік, що стоїть навпроти, зовсім не старий, як казала Кендал, йому на вигляд не більше тридцяти років. Його каштанове волосся з пофарбованими в чорний кінчиками було зачесане назад, і тільки одне єдине кучеряве неслухняне пасмо так і норовило потрапити в зелені, трохи болотні, очі. На чоловікові білосніжна напівпрозора сорочка з рукавами в три чверті та темно сині класичні брюки. Зростом він був сантиметрів на десять вищий за Луї, та й в цілому його тіло виглядає так, наче він не виходить днями зі спортзалу і тату-салону.

Томлінсон прочищає горло і трохи боязко говорить:

-Я все розумію, нічого страшного. Мене цікавить робота нянею.

-Оу, я чомусь думав, що ви актор, ви не виглядаєте як дитячий наглядач,- голос чоловіка звучить по-справжньому здивовано.

-Мені це не вперше кажуть, але можете вірити, я маю гарний досвід в роботі з дітьми,-Луї трохи нахиляє голову вбік і посміхається ще більше, згадуючи ту саму ситуацію з дівчинкою і туалетом.

-Що ж,- містер Стайлс тре долонями одна об одну,- ходімо до мого кабінету, обговоримо всі деталі. Як я, до речі, можу вас називати?

-Луї,- коротко відповідає хлопець і рушає за хазяїном будинку в сторону його робочої кімнати.

********

українською пишу вперше, та й в принципі досвід в написанні, такий, як у Луї в нагляді за дітьми, але сподіваюсь,що це не зовсім крінж,і що я не закину його через тиждень.

Додати до улюблених