Природа Тейвату, як завжди, оманливо тиха та спокійна. Завжди десь ховається якась потвора. Навіть тут, серед піщаних дерев, гір, де часто зустрічається кор ляпіс, там, де дуже рідко можна зустріти людину або тварину, доволі неспокійно. Але ніщо не завадить Анемо Архонту провести тут своє побачення! Місце було доволі затишне, таке, що ніхто їх не побачить, обране не “на-аби-як”. Ніхто не повинен був побачити цю парочку. Галявина була вітром разчищена від усього зайвого. Венті розстелив простирадло в біло-зелену клітинку. Він поставив вино та дещо до нього. Усе було ідеально, або просто так здавалось. Залишалося тільки промовити його ім’я. Барбатос набрав повітря в легені й навидиху промовив:
— Сяо.
Прозвучало тихо й ніжно та не потребувало нічого зайвого. Слово було почуте. За секунду поряд з’явився молодик, одягнений як шаман або екзорцист. Тільки він може почути будь-яке слово свого коханого, навіть за тисячі кілометрів.(це зумовлювало декілька веселих моментів. Наприклад, Сяо міг з’явитися поряд, коли Венті дрочив на нього)
— Сяо!
Анемо Архонт накинувся з обіймами на одного з Адептів. На зріст парубки були майже однаковими. Уста Венті знаходились у міліметрах від вуха мисливці на демонів. Теплий вітерець, який створив бард, огортав шию, перетворюючи її на подобу томатної шкірки. Трішки відсунувши лице та все ще посміхаючись, Венті вкрив уста Сяо декількома короткими та легкими поцілунками. У відповідь почулося тихе гарчання. Відходячи назад Архонт промовив:
— Знаю, що тобі не подобається така ніжність, але ти обіцяв мені побачення.
— Ґрр… Добре. Я зрозумів.
Повторюючи своє фірмове “ехе”, бард потягнув Сяо за руку до підготовленого місця. А далі все було наче в казці. Парубки сіли, налили вино та почали розмовляти про всіляке безглуздя. Звичайнісіньке миле побачення, де Венті закопував Сяо в купу компліментів. Усе проходило ідеально. І от настав момент, коли обидва перейшли до поціллунків. Це час, коли припиняється розмова та закохані споглядають у очі, стаючи все ближчими один одному. А потім їх уста торкаються в поцілунку. Венті повалив свого партнера, періодично перериваючи поцілунки. Але Сяо був знову насуплений.
— Нас можуть побачити.
Затикаючи поцілунком, Архонт відповів, що це даремне хвилювання. Навколо галявини хутко з’явився повітряний бар’єр. І більше ніхто їх не побачить. Венті штовхнув Сяо та примосвився на його бедрах. Бард почав знімати одну за другою речі з свого коханого, зачіпаючи пальцями всілякі цікаві місця. Спочатку шию, потім, залишаючи багрову квіточку, доторкається губами. А коли відкривається прекрасний вигляд на підтягнуте тіло, що належить найжаданішому з Адептів, Венті вкриває квіточками весь торс. І ось Сяо звільняється від нижньої частини складного костюму. Квіточки займають все більшу площу, розсипаючись по різним цікави місцям. А Сяо весь цей час не лежав колодою. Хоч дихання його не збилось, але декілька стонів вирвалось. Адепт теж торкався руками свого коханого, відривав того від справ, затягуючи в поцілунок, закривався руками під одяг, у волосся. Повітря навколо парочки ставало все теплішим.
Венті відійшов на декілька кроків, приємний вітер огорнув тіло, через пару секунд бард вже стояв повнісінько голий. Він подивився на начане торс Сяо, а потім на свій м’якенький животик. Погляд його був трішки засмучений, а в думках лунало протеріччя:
” У мене занадто потворне тіло. М’які форми зі шрамами виглядають не так мужньо, як вони ж на торсі із кубиками. Але ж Сяо казав, що це мило…”
Ніби відчуваючи ці думки та користуючись нагодою, Якша взяв ініціативу на себе. Він схопив Венті за руку та потягнув на себе. Архонт знову навис над коханим. Їх напівготові прутні торкались один одного, поки уста були зайняті поцілунком. А руки спускалися все нижче: шия, плечі, сосочки… Там була зупинка. Венті відволікся від поцілунку та узяв рожеву бусинку до рота. Спочатку він посмоктав її, потім облизав поколу та вкусив, змушуючи Сяо відчути мурашок. Архонт переключився на другий сосок, провертаючи з ним те саме, що і з першим. З рота Якши виривалися солодкі стогнання, а руки продовжували мандрівку донизу. Нарешті він відчув пуцні (хуї). Сяо вхопився за них обома руками, обережно натискаючи та роблячи поступальні рухи: вгору-вниз-вгору. І тут Якша почув над своїм вухом:
— Зачекай, ми сьогодні підем до кінця.
На кінчиках пальців Венті з’явилася якась в’язка та слизька речовина. Він підніс їх по анального отвору Сяо. Спочатку Архонт провів навколо стиснутих м’язів, потім один палець поліз всередину, то проникаючи глибше, то виходячи назовні, обережно. Через хвилину приєднався другий, тепер додалися рухи “ножиці”. І враз все закінчилось, нічого більше не входило в попку Сяо, але недовго. Венті розтер ту саму речовину, схожу на слиз, по своєму прутню. Архонт обережно ввів його в коханого. Він спочатку рухався повільно, потім темп ставав все швидшим. Рухи закоханих були хаотичними, залишаючи подряпини та всілякі інші сліди. Повітря вже стало гарячим і через декілька штовхів біла рідина розлилася по нутрощами Якши, але сам він ще не кончив, хоча все до того йшло.
Венті вирішив допомогти. Він примостився між ногами та нахилився. Спочатку Архонт провів язиком по всій довжині знизу догори, потім зупинився на голівці, лизнув та почав посмоктувати, але довго йому не прийшлось це робити. Вистачило і кількох секунд. І ось вже така сама біла рідина разливалась ротом, а потім горлом Венті.
Після такого сил ніякого не залишилось. Вони просто впали на простирадло, загортаючись у обійми один одного. Провалюючись у сон Архонт промовив:
— Дякую, що ти в мене є.
Додати до улюблених