Вечір. Пітер командує Рею шукати драбину та лізти прикрашати фасад будинку гірляндами. Сам детектив береться за прикрашання будинку зсередини. Він розставив фігурки Санта Клауса, оленів, саней, повісив на шафу мішуру, пустив по стіні гірлянду, яка так затишно світиться жовтим світлом. Потім, на свій страх і ризик, причепив на камін дві різдвяні шкарпетки для подарунків.
Коли Сміт зайшов до будинку, він лише нервово поправив окуляри. Рей ніколи раніше не прикрашав свій дім. Він вважав, що це все нісенітниця і купа сміття. Але якщо йому все ж таки доведеться терпіти Пітера і це свято – нехай вже буде як є.
Наступної хвилини Реймонд разом з Пітером почали ставити ялинку. Рею якимось дивом вдалося вмовити детектива не купувати величезну ялинку, а хоча б середніх розмірів та штучну. Ну, по-перше, це краще, ніж щороку зрубувати живе дерево, по-друге, зі штучного дерева не буде сміття, і, по-третє, після свята розібрав, склав у коробку і відніс у комірчину, а не йти й викидати.
Як тільки ялинка була встановлена, чоловіки почали прикрашати її. До речі, Реймонду цей процес навіть сподобався.
Після всієї виконаної роботи, Рей та Флетчер вирушають йти спати.
— Дорогенький, а можна мені з тобою? – Хоча Пітер і напевно знав відповідь, все ж таки сподівався, що перед Різдвом збуваються всі мрії. Але дива не сталося.
— Ні, але можна присмоктатися до вихлопної труби катафалка. Я дозволив тобі переночувати в моєму домі. Так що, або йди спати у вітальню і відчепися від мене, або пішов геть.
Дуже засмучений Пітер, подумавши, що можливості залишитися з Реймондом на ніч в одному будинку в нього, швидше за все, ніколи більше не буде, сумно зітхнувши вирушив у вказану Смітом кімнату.
Нарешті прийнявши душ, Рей перевдягнувся у свою піжаму і ліг спати. Але заснув ще не скоро. Його мучила одна думка: як він докотився до того, що Пітер Флетчер спить у нього вдома? Цей засранець, через якого у Реймонда було стільки проблем, зараз спокійно спить у вітальні Сміта. Так… Під Різдво всяке трапляється. Краще все-таки замкнути двері на замок, про всяк випадок.
Вранці Реймонд прокинувся раніше Флетчера, тому Сміт встиг зробити всі свої ранкові процедури, трохи розім’ятися і навіть вигадати різдвяний подарунок для Пітера і сховати його в шкарпетку над каміном. Коли Флетчер прокинувся, Рей уже почав готувати сніданок.
— Доброго ранку, моє кохання! А ти давно прокинувся?
— Доброго, якщо він такий. Приводь себе в порядок і сідай снідати.
— Гаразд, любий. А ти що, навіть не спитаєш, як мені спалося?
— Ну, як же тобі спалося в моєму будинку, Флетчере?
— Чудово! Ти мені всю ніч снився!
— Який жах… Сподіваюся я тебе хоча б уві сні прикінчив…
— О ні милий, ми там із тобою зовсім не ворогували, а «дружили».
Флетчер широко посміхнувся. По ньому було зрозуміло, що означала ця «дружба» у його сні. Але на щастя Реймонда, і на превеликий жаль Пітера, це був лише сон, який навряд чи колись стане реальністю.
Після спільного сніданку чоловіки почали планувати день. Головне святкування було заплановано на вечір. Але перед цим треба було ще поставити запікатися качку, овочі, приготувати салати та пудинг, нарізати фрукти, сервірувати стіл. Розділивши обов’язки, кожен взявся виконувати свою роботу.
Флетчер колись оцінив кулінарні здібності Сміта у приготуванні м’яса. Тому на Рея покладалася честь приготувати головну страву сьогоднішнього дня – запечену качку. А сам детектив взявся за приготування пудингу.
Коли всі процеси були зроблені, але до вечора ще далеко, Флетчер запропонував Реймонду не змінювати традиціям і подивитися якесь кіно.
— Отже, що дивитимемося? Пройдемося по класиці чи щось із новенького?
— Я вже давно виріс і переглядати з тобою Гаррі Поттера або ще якісь казки не збираюся.
— Який ти тільки буваєш, Реймондо, нестерпний! Вийди нарешті зі свого гангста-образу і побудь, хоча б один вечір, звичайною людиною. Якщо ти такий зануда і не хочеш дивитися нормальні фільми та мультики – то пропонуй сам.
— Я не часто дивлюся фільми… У мене на це немає часу.
— Ну тоді довірся вибору професіонала.
— Це кого ж? Тебе чи що?
— А крім нас двох тут є ще хтось? Не випендрюйся! А то дивитимешся «Щоденник принцеси».
Через годину суперечок та обурень ці двоє нарешті обрали фільм. Оскільки тема криміналу близька їм обом, вибір ліг на «Вбивство у східному експресі». Так, абсолютно не різдвяний фільм, але сидіти біля свого об’єкта зітхання і попивати при цьому глінтвейн куди краще, ніж нічого. Тому Флетчер просто здався і зручно вмостившись досить близько до коханого Реймундо, почав дивитися кіно і насолоджуватися моментом.
За переглядом фільмів непомітно настає вечір. Накривши стіл, як справжні British men, наші головні герої включають новини та чекають щорічну промову Її Величності. Спустошивши по келиху ігристого, Рей і Флетчер вирішують обмінятися подарунками.
— Дорогий, якщо ти не проти, я вручу перший подарунок.
— Як побажаєш.
— Отже, до вибору подарунка я підійшов дуже ретельно. Я знаю, що ти терпіти не можеш безглуздих речей. Тому намагався обрати для тебе те, що б тобі справді знадобилося.
— Вмієш же ти зацікавити, Флетчере.
Рей почав розглядати наповнення своєї досить щільно набитої різдвяної шкарпетки. І на його величезний подив, Пітер справді вручив потрібні для Сміта речі, але при цьому вклавши в подарунок частинку своєї душі. Або ж, як сказав би Флетчер – зроблено із любов’ю.
Перше, що витягнув Рей – товстий щоденник, з обкладинкою із коркового дерева та гравіюванням у нижньому кутку.
— Ти особистість діловита та вічно зайнята. Тому щоб не пропустити важливі зустрічі з постачальниками та іншими злочинними елементами твоєї роботи, а також знайти у своєму щільному графіку день і для мене, я вирішив, що планер тобі знадобиться.
— Так, ти маєш рацію Флетчер. Ця річ мені багато в чому знадобиться. Маю визнати, мені навіть подобається оформлення. Спасибі тобі.
— Це ще не все. Дивись далі.
На дні шкарпетки лежала ще якась коробка. Відкривши її, Сміт трохи здивувався. Але це теж був гарний подарунок.
— Я правильно розумію? Це…
— Так-так, це кобура. Я подумав, що ти в ній виглядатимеш ще привабливіше і сексуальніше… кхм-кхм… Точніше небезпечніше і брутальніше.
— Ти ніколи не змінишся, старий пройдисвіт. Але дякую, мені справді дуже подобається. Це натуральна шкіра?
— Для тебе все найкраще, рідний.
— І що, ось так на честь свята ти справді обійдешся своїми звичайними словесними вульгарностями в мій бік і нічого такого не подаруєш?
— Якої ти про мене думки! Я ж мало не забув! Головний подаруночок … Це моє фото, де я стою з кулькою у вигляді серця, щоб ти завжди пам’ятав, як сильно я тебе люблю.
— Навіть у рамці… Як продумано…
— Поставиш у себе на робочому столі.
— Ага, неодмінно. Гаразд, тепер ти дивися, що тобі Санта приніс.
— Треба ж, для мене теж щось є!
— Ти, звичайно, весь рік поводився як засранець, але ж має бути в тобі щось і хороше.
— Як ти “милий”, Реймундо. Ну та гаразд. Що тут у нас?
Оскільки подарунок від Рея був досить об’ємним, у шкарпетку він не помістився. Тому Сміт поклав у різдвяну шкарпетку пару теплих сірих шкарпеток, пачку спецій для глінтвейну та записку «дивися під ялинкою».
— Ух ти! Який ти дбайливий! А що ж там під ялинкою? Та невже! Реймонде, ти зараз серйозно? Це ж… Це ж…
Що ж привело детектива в таке захоплення? На полу, під розлогими гілками штучної ялинки лежала коробка. А в ній…
— Це ж нова фотокамера!
— Так, Флетчер. Я колись захоплювався фотографією і навіть камеру купив. Але, як ти знаєш, з моєю роботою, у мене ні на що немає часу. Тому навіть це хобі відійшло на другий план, а камерою я так і ніколи не скористався.
— Повірити не можу!
— Мда… Було діло. Ти вже вибач, що я не підійшов до вибору подарунка так відповідально, як ти. Та й у тебе напевно власна камера набагато краща, ніж ця…
— Любий, ну що ти. Найкращий мій подаруночок – це ти! І я був би дуже радий, якби ми зробили хоча б одне «сімейне фото» на мою нову камеру.
— Бач, ти! Розмріявся. Ми не сім’я.
— Ну кохання моє, всього одне фото. Зрештою, я тобі фото на згадку подарував. А це буде подаруночок від тебе.
— Ти старий пройдисвіт, Флетчере. Але лише одне!
Гадаю, вони чудово провели Різдво. І, можливо, навіть Реймонду сподобався такий варіант проведеного вихідного.
Ці двоє ще довго сиділи за різдвяним столом. Ну а що було далі – залишилося за зачиненими дверима містера Сміта.
Happy End.
Додати до улюблених