Ох…та що ж там таке. Я проснулась від надокучливого телефонного дзвінка. Польща дзвонить, точно ми ж на прогулянку йдемо.
– Ало? -Привіт, ще раз через годину ми будемо виїжджати з готелю, тому збирайся зустрінемось о 18:30 біля штаб-квартири.
– Добре, дякую.
– До зустрічі.
Вимкнула. Що ж в мене є ще ціла година, варто трішки перекусити. Зробивши собі сендвіч з кавою я сіла за стіл та задумалась. Дивно цього разу я спала спокійно і ніяких кошмарів. Останнім часом це рідко буває. Принаймні кошмар не заважає мені виспатись. А можливо його відсутність сьогодні це лише затишшя перед бурею? З такими здогадками в мене точно скоро дах поїде. Гаразд залишу подальші роздуми на потім, в цей вечір я хочу максимально розслабитись.
Я спокійно їла гортаючи стрічку новин в телефоні аж раптом… Ой сьогодні буде повне місячне затемнення, якраз в Північній Півкулі чудово буде видно ввечері… Цікаво я б хотіла на це подивитись. Ооо Канада телефонує по Skype.
– ПривіМмм…та що ж там таке. Я проснулась від надокучливого телефонного дзвінка. Польща дзвонить, точно ми ж на прогулянку йдемо.
– Ало? -Привіт, ще раз через годину ми будемо виїжджати з готелю, тому збирайся зустрінемось о 18:30 біля штаб-квартири.
– Добре, дякую.
– До зустрічі.
Вимкнула. Що ж в мене є ще ціла година, варто трішки перекусити. Зробивши собі сендвіч з кавою я сіла за стіл та задумалась. Дивно цього разу я спала спокійно і ніяких кошмарів. Останнім часом це рідко буває. Принаймні кошмар не заважає мені виспатись. А можливо його відсутність сьогодні це лише затишшя перед бурею? З такими здогадками в мене точно скоро дах поїде. Гаразд залишу подальші роздуми на потім, в цей вечір я хочу максимально розслабитись.
Я спокійно їла гортаючи стрічку новин в телефоні аж раптом… Ой сьогодні буде повне місячне затемнення, якраз в Північній Півкулі чудово буде видно ввечері… Цікаво я б хотіла на це подивитись. О, Канада телефонує по Skype.
– Привіт Юкі!
– Привіт хлопці! США я повинна була здогадатись що ти теж там – з посмішкою відповіла я.
– Ох, вибачте якщо ви хотіли поговорити лише вдвох то мушу вас засмутити зараз не вийде – з награною образою сказав він.
– Та годі вам, Україна чим ти займаєшся, ми хотіли запросити тебе на вечірній Мангетен, астрологи передають чудове видовище.
– Так я тільки но прочитала про затемнення, хм… Польща запросила мене прогулятися по парку, але затемнення буде пізно ввечері тому ми можемо зустрітися, ви тільки подзвоніть.
– Авжеж, до зустрічі .
– Бувайте.
Попрощавшись з хлопцями я пішла одягатись. Я вдягла сірі джинси з вишиванкою, білі кросівки і поверх кардиган. Ну що ж ще 30 хвилин можна ще посидіти в інтернеті.
***
Ось я вже біля місця зустрічі.
– Бачу я трішки запізнилась.
– Ні ти вчасно, це ми вирішили просто на 5 хв раніше вийти – з посмішкою відповіла полячка.
– Ну що ходімо, коли сонце буде заходити там буде прекрасний краєвид – запропонував Герман.
– Так ходімо вже народ, дорогою по-базікаєте – підганяючи нас сказав Чехія.
– Гей, в нас вдосталь часу, я хочу розслабитись і нікуди не спішити! – з невдоволенням відповіла Польща.
– Мені наша компанія нагадує героїв дешевої комедії – сміючись сказала я.
– А мені швидше типи темпераменту, Чехія – сангвінік, Польща – холерик, а ми з тобою флегматики – дивлячись мені у вічі сказав Німеччина.
– Інколи я відчуваю себе всіма чотирма типами.
– Це в більшості так, не має істот в яких наявний лише один тип – з впевненістю відповів він.
– Ну у вас і теми. Пропоную зайти купити поп-корну.
Всі погодились. Так ми помаленьку йшли по парку розмовляючи на різні теми, ми з Польщею годували лебедів, а хлопці нас фотографували. Ось уже наближався захід сонця. Ми сиділи біля ставка та спостерігали як промінчики травневого тепла огортають нас своїм світлом. Ми зробили ще декілька кадрів разом та вже збирались повертатись до готелю, але мені зателефонували хлопці.
– Привіт хлопці, але я ще з європейцями.
– Це американці? Привіт, а що відбувається?
Хлопці неоднозначно переглянулись між собою
– Народ хочете з нами подивитись на місячне затемнення через 1 годину? – запитав Канада з легкою посмішкою.
Ми переглянулись всі і посміхнулись.
– Куди потрібно їхати? – твердо запитав Герман.
Готель “Grand Lux” ми будемо чекати вас там – відповів США.
***
Як і казали хлопці вони чекали нас біля входу в готель. Мене це місце вже вражає. Але виявляється спостерігати за космічним явищем ми будемо на даху готелю. Коли ми піднялися на на дах в мене перехопило подих.
– Неймовірне місце – заворожено дивлячись на нічний Нью-Йорк з висоти 50 поверху відповіла я.
-Тут дивовижно – теж заворожено відповіла Польща.
-Ми знали що вам сподобається- задоволено сказав США.
– Подивіться на небо – вигукнув Чехія.
– Місяць стає червоним- заворожено дивлячись сказала Польща.
– Я б сказав кривавим – додав Німеччина.
– Так і є це повний кривавий місяць, який можна буде спостерігати всю ніч до 4 ранку – відповів Канада.
– Вау…яка краса, це заворожує, але в той же час лякає – відповіла я.
– Чудова пора щоб розповісти страшні історії – весело сказав США.
– Ми не в дитячому таборі щоб таким займатись – сердито відповів Німеччина.
Неймовірне видовище. Я із захопленням спостерігала як звичайний місяць поступово набуває червоного кольору. Але коли криваво- червоне сяйво освітило наші обличчя мене наче струмом вдарило і….я поринула у темряву.
“Flashback”
– Нііі…ні-ні-ні-ні-ні! Благаю відпусти його. Прошу він єдиний хто залишився в мене – з благанням в очах просила молода дівчина – будь-ласка…благаю не вбивай його.
– Він мій ворог, а з ворогами я не граюсь – відповів чийсь грубий голос.
– Але…але ж ти сам казав, що це малявка який не посміє стати на твоєму шляху – з сльозами в очах сказала дівчина – він не заслуговує смерті. Невже зараз немає більших проблем?
– Є. І він одна із них – чоловік, якому належав цей грубив та водночас глибокий басистий голос підійшов до краю обрію та підняв до рівня очей свого револьвера, якого весь цей час тримав у руці.
Місячне сяйво освітило високу та міцну статуру чоловіка у зимовій військовій формі. Але що більш вражало що простягнута до прірви рука у чорній рукавичці тримала за шию молодого хлопця. На вигляд хлопець та дівчина були однолітками відрізняло їх те що, обличчя хлопця було в синцях та подряпинах і він був ледве притомний. Хлопець з останніх сил тримався за простягнуту руку ворога та намагався вирватись з пастки. Дівчина дивлячись як дуло револьвера торкнулось чола хлопця несамовито закричала та підбігла до чоловіка аби його зупинити. Хлопець подивився на дівчину закоханим та сумним поглядом і сказав пошепки лише три заповітні слова. Її обличчя було в сльозах поки вона спостерігала за цим, а далі…постріл. В ту ніч на небі сяяв криваво- червоний місяць, як і кров юнака що пролилась на землі цього краю.
“The End Flashback”
Додати до улюблених