Щоденники війни 🇺🇦 Статті 🇺🇦 ВІРШІ

Музика його сміху

FavoriteLoadingДодати до улюблених

Loading

Сонце вже частково сховалось за обрієм, а повітря, у якому витав запах моря, вже не опалювало легені, як це було вдень. Тихий плескіт води, та крики чайок десь високо у небі.

— Тут так файно ввечері, — Зеленоволосий хлопець насолоджувався атмосферою безтурботності, якою було наповнено це чарівне місце, — Так, Шо?

Ізуку підходить ближче до свого хлопця, залишивши їх речі на піску. Тодорокі виглядав умиротвореним, зайшовши до води зовсім на трошки, десь по щиколотку, не більше, він і не збирався йти далі. Шото позбавився резинки, що збирала довге різнокольорове волосся у хвіст, дозволивши червоним та білим пасмам свободно коливатись на вітрі. Гетерохромні очі були спрямовані на сонце, що повільно опускалося вниз.

— Тут так гарно.. — Вимовляє він, змусивши Мідорію усміхнутись.

— Мені теж подобається, — Каже Ізуку, переплітаючи їх пальці, — Твоє ліве око так нагадує мені море.. — Зізнається він, вронивши голову на плече хлопця.

— Справді? Ніколи не замислювався про таке порівняння.. — Тодорокі сором’язливо заправляє пасмо волосся за вухо.

— Ця твоя звичка така мила — Ще ширше усміхається Мідорія, змушуючи партнера почервоніти, — Ти завжди робиш так, коли збентежений — Констатує зеленоокий, а Шото і не заперечує що це дійсно так, хоча, той факт що хлопець вважає це милим та привабливим, був для нього несподіванкою.

Ізуку схиляється до води, і звісно, користується можливістю оббризкати гетерохрома, поки той намагається оговтатися після компліменту.

— Дурник, ти що таке робиш? — У його тоні з’являється трошечки обурення, хоча, Тодорокі з посмішкою приймає виклик хлопця.

— Ні-і, мій одяг! — Сміючись, зеленоокий втікає від нього впродовж пляжу.

— Ти перший почав, сам винен! — Відкликається Шото, що біжить слідом за ним.

Небо було помаранчевого кольору, по ньому ліниво пливли напівпрозорі хмаринки, а останні яскраві сонячні промені блищали на воді. Тільки двоє, жодної душі, тільки вони і їх кохання, що кожної секунди все більше захоплювало їх юні серця.

Ізуку обертається, щоб подивитися на хлопця, але не втримується на ногах, та падає у воду. Він сміється гучно та дзвінко, без тіні сорому або жалю.

З широкою усмішкою на обличчі, гетерохром подає хлопцю руку, щоб допомогти піднятися.

— Дякую — Мідорія приймає допомогу партнера, трохи примруживши очі, — Дуже турботливо з твого боку — Зеленоволосий смикає його руку, і досить сильно, тому що змушує Шото теж впасти у воду, точніше, на себе зверху.

— Гей! Телепень, тепер у нас обох мокрий одяг — Пирхає Тодорокі, навіть не намагаючись піднятися.

— Тепер все справедливо — Самовдоволено посміхається зеленоокий, упираючись руками у піщане дно.

— Я тебе люблю — Зітхає гетерохром, дивлячись на свого хлопця, і в черговий раз дивуючись його неймовірній красі.

Очі кольору трави, такі живі, наповнені щирими почуттями, які можна було зрозуміти без всіляких слів. Широка усмішка, яка рідко зникала з обличчя хлопця. Щоки, усипані веснянками, які Шото бажав цілувати не набагато менше ніж вуста Ізуку, на які цієї миті був спрямований його погляд.

— Я тебе теж — Мідорія змахує різнокольорове волосся, що заважало зазирнути у сіре ніби дощова хмара, та блактине ніби морські води, вікна світлої душі.

Зрозуміти було нескладно, чого вони обоє так сильно хочуть. Губи гетерохрома припали до чужих, а рука знайшла своє місце на потилиці хлопця, коли інша була все ще занурена у воду, десь по зап’ястя.

Це не схоже на романтичну сцену з якогось серіалу або книги, взагалі, можливо, таке і язик не повернеться назвати чимось романтичним, але хіба хоч одного з хлопців це зараз турбує? Їм не потрібно свічок та пелюсток троянд, дорогих ресторанів чи наповнених вином бокалів.

Цінувати варто кожен момент, проведений разом, тому що у нас лише одне життя.

— Я щасливий — Каже Тодорокі, коли відстороняється від вуст коханого.

Але його смарагдові очі відповідають швидше ніж слова.

 
FavoriteLoadingДодати до улюблених

Залишити відповідь

Коментарі на “Музика його сміху