Яке ж неймовірне місто Київ! Катря переїхала сюди, коли їй було 7 років. В той час її батько отримав підвищення, тому зміг зі своєю сім’єю переїхати до столиці. І хоча більшість би дітей на місці дівчинки зраділи б цій новині, але Катря не хотіла покидати рідне село. Тут були її друзі, родичі, знайомі. Поруч з будинком стояла невеличка церква, яку дівчинка дуже любила. Катерина щонеділі ходила сюди разом з бабусею.
І хоча дівчинка намагалась підтримувати зв’язок з селом, з часом усе зійшло нанівець. ЇЇ друзі все рідше згадували Катрю, а улюблена бабуся через кілька років після переїзду Катрі, відлетіла в кращий світ. На пам’ять про минуле, в дівчинки лишився лише натільний хрестик, який вона ніколи не знімала.
Події минулого перетворились на сумні спогади. Ех, як би вона хотіла повернути все назад! Знову бути маленькою дівчиною, знову гуляти у бабусі в саду та зривати з дерева смачні яблука. Як їй хотілось знову гуляти по галявині зі своїм песиком Ромашкою, якого батьки лишили знайомим, бо хазяйка квартири, яку вони знімали, заборонила тримати в будинку жодних тварин. Усі ці думки зараз кружляли в голові у Катрі, хоча ззовні дівчинка усміхалась. Наступної миті вона набрала повітря і задула свічки. На тортику красувались дві свічки-цифри “1” і “6”.
Додати до улюблених