Щоденники війни 🇺🇦 Статті 🇺🇦 ВІРШІ

майбутнє

FavoriteLoadingДодати до улюблених

Loading

Старий док Еммет Браун продовжував свої експерименти та наукову діяльність, займався творчістю: навчився малювати, пробував в’язати шарфи,

відкрив для себе гурт Стрей Кідс та вечорами, особливо теплими, з задоволенням слухав, сидячі в кріслі-гойдалці.

Старий док Еммет Браун закінчив педагогічний коледж в місті Жовті Води, багато мандрував, та не чужим часом, а своїм:

подивився на пам’ятник Бандері, відвідав Львівські круасани, подихав свіжим повітрям у Карпатах, але ближче всього йому стала Черкаська область,

місто Умань.

Старий док Еммет Браун каже, що в Умані найсмачніше в Україні пиво і сміється, сміється, так по-доброму, так щиро.

Він перевіз сюди свою лабораторію, свою творчу майстерню, бо більше приходив сюди малювати, ніж займатись наукою, хоча тягнуло,

не приховує,

тягнуло знов до чогось такого, але ні, це небезпечно, до того ж дивовижний час, просто дивовижний час, аби жити, аби жити і не тікати.

Старий док Еммет Браун працює вчителем і веде спокійне життя в своїй улюбленій країні, яка рідною та улюбленою стала так раптово йому,

з якою він стільки всього бачив

стільки всього бачив.

Старий док Еммет Браун, старий мандрівник без дому та батьківщини раптом знайшов це тут. Він іноді думає, що варто б було одразу стрибнути в цей час, у майбутнє,

але швидко розуміє: ні, не треба.

Старий док Еммет Браун після того, як пішов у свою хтозна-яку вже літню відпустку, раптом вирішив того червневого дня,

того червневого дня, коли пити пиво вже набридло та треба було шукати собі заняття, сів у старий, що ледве-ледве дихає, настільки старий, Делоріан.

В салоні пахло пригодами та гарними часами молодості, тож старий док Еммет Браун тримався за кермо з посмішкою.

Старий док Еммет Браун ввімкнув магнітолу, і заграла стара українська пісня автора, якого одразу й не згадаєш: співалося, що буде весна, там де ми стоїмо…

Аж раптом зашипіли динаміки спалах. Збій у системі, заблоковані двері, темрява, нічого не зрозуміти.

Старий док Еммет Браун не міг зрозуміти, де він знаходиться: минуле, майбутнє, чи він вже помер та знаходиться поза часом, так, таке він не виключав теж.

Він не міг вибратись зі своєї машини часу яка, напевно, зламалась вже остаточно і не запрацює.

Старий док Еммет Браун зітхнув і вирішив, що ранок буде мудріший від цієї глухої ночі; на вулиці якось прохолодно, точно не літо в цьому часі,

точно літо.

Він задрімав: після переміщення в часі машина довго лишаєтесь теплою, навіть гарячою, це рятує, справді.

Старий док Еммет Браун прокинувся, але не від того, що раптом якимось дивом запрацював годинник у його Делоріані.

Старий док Еммет Браун прокинувся, бо затремтіла земля від вибуху, прокинувся і одразу пригадав, коли ж він так ще прокидався.

Старий док Еммет Браун зрозумів: зараз двадцять четверте лютого, п’ять тридцять один, і годинник то підтверджує.

Він тримається за кермо, заплющує очі, але не тремтить, не нервується, він абсолютно спокійний, дивиться в напрямку жахливого помаранчевого неба.

Він знає, що в будь-якому разі він повернеться назад у майбутнє, що всі ці люди, що зараз прокидаються разом з ним повернуться у майбутнє,

де перемога.

Бо нічого іншого у майбутньому й не чекає.

 
FavoriteLoadingДодати до улюблених

Залишити відповідь