Кошмар

Весна вже давно прийшла, але Розвід корпус знову засипало снігом. Дахи будівель і всі стежки замело, здавалось що вони знову потрапили в зиму. Холодну непривітну і ворожу до всіх недостатньо тепло вдягнутих.

Леві прокинувся дуже рано, вікно в його кімнаті було прочиненим і через це на покривало йому насипало такий добрячий кучугур. Було жахливо холодно і мокро, але той факт, що він прокинувся через жахливі примхи погоди не засмутив його, а здавалося радше навпаки капрал зітхнув нарешті  з полегшенням,  від того що він знову був у реальності. Була  лише п’ята година, але він не зміг би заснути знову. Серцебиття було прискореним і  спину заливав холодний та липкий піт. Йому знову наснився  бридкий кошмар, що терзав його вже не першу ніч. Здавалося що це здатне звести його з розуму. Здавалося що чим менше він спав, тим менше бачив його, і через велетенське нездорове бажання не бачити його знову, він почав спати не більше трьох годин на добу, а іноді і на дві. Під очима з´явилися чорні кола, Леві став більш неуважним і майже постійно засинав будь-де  на пару хвилин. Він ніби випадав із реальності через перевтому. Це його страшенно дратувало, бо його фізичні здібності також почали погіршуватися від перевтоми, на щастя, поки що ніхто цього не помічав, але з їх роботою не можна так здавати.

Леві став майже постійно роздратованим , пару разів він уже навіть зірвався: то на Ханджі що почала йому щось весело щебетати про нову партію титанів, яку варто спіймати і привести живими для дослідів, а то навіть на комусь з новеньких хто просто підійшов до нього, аби дізнатися коли буде наступна вилазка за стіни. Так далі продовжуватися не могло, вони не винні що його попередній загін усі до одного загинули. Багато з них, хоча тільки і випустилися з кадетського корпусу, вже пройшли через справжнє пекло,  а отже він не мав жодного права зриватися на них через свої проблеми. Саме через це він став майже справжнім відлюдником, намагався зменшити свої соціальні контакти на мінімум, уникати збориськ людей, а тим паче розмов із ними.

У цьому сні, що псував йому життя, він бачив важливих для себе людей вони посміхалися балакали з ним і вели себе звичайно , але щось було не так, здавалося повітря ставало густішим і дихати ставало все важче, усі вони починали зникати, а він кричав аби вони не йшли в не залишали його самого.  А потім буквально через декілька хвилин вони поверталися, але не такими як були раніше, усі навколо  перетворювалися на мерців. Усі вони страждали і усі звинувачували його в своїй смерті. Підходили, чи підповзали до нього клянучи його і стогнучи від болю. Він був сам серед поля закривавлених і жахливо понівечених тіл усіх тих хто що-небудь важив в його житті. Це було просто нестерпно, капрал розумів що не може нічого змінити зараз і що скоріше за все навіть ніяк не зміг би врятувати їх і тоді, але жахливе почуття вини нікуди не зникало, воно пригнічувало і заважало жити як раніше, не менше ніж перевтома.

Сьогодні він дозволив собі робити все надзвичайно повільно, обережно встати і переодягнутися, заварити чай, аби хоч трішки заспокоїти нерви.  У нього трішки крутилася голова і це його серйозно непокоїло. Раніше Леві  чув про перевтому, що може якось зашкодити твоїй швидкості і витривалості, тільки від інших, але ніколи сам не відчував нічого подібного.  Сьогодні о сьомій у нього тренування з новим загоном, він має виявити їх сильні та слабкі сторони, щоб з часом розділити між ними їхні ролі у групі. Звісно в нього було ще півтори години до цього, а отже він міг би ще годину поспати аби дати тілу шанс ще хоч трошки відпочити, проте ризик знову  побачити цей кошмар без змоги потрапити у реальність зовсім йому був не до душі. А отже капрал вирішив трішки пройтися надворі, щоб холодне свіже повітря допомогло йому скинути хоч якусь частинку сонливості. Голова продовжувала крутитися і жахливо боліти, звісно він міг би спитати у Ервіна чи Ханджі про якісь ліки для міцного сну, але він не хотів аби вони почали його розпитувати навіщо це йому. Зараз у всіх і так проблем вистачає і він не хотів би завдавати зайвого клопоту. Та і взагалі це не якась серйозна травма, яку треба лікувати а отже він і сам розбереться з цим.

Через свої  роздуми капрал і не помітив як настав час іти на тренування. Коли він прийшов то майже весь його загін вже чекав на нього, не було тільки Саші, але для неї типово було запізнюватися зранку. Звісно Леві міг би причепитися до цього і змусити її, залишитися після тренування працювати саму, але сьогодні він сам ледь не запізнився, а отже йому не хотілося підіймати цю тему. Не хотілося взагалі нічого.

–Доброго ранку ,– привітався капрал.

– Доброго ранку,–  вони відповіли чітко і синхронно, а отже вже всі були не сонні і готові до тренування.

–Сьогодні я покажу вам декілька прийомів бою, нічого надскладного, я не хочу аби ви отримали якісь травми сьогодні. Я  буду оцінювати вашу швидкість, витривалість, точність, уміння працювати в команді і по одному та уміння швидко реагувати у стресових ситуаціях. Головне для вас сьогодні це не виклатися на повну, на першому ж завданні і вже помирати на другому, а дожити до кінця. Тому сьогодні ви працюєте у комфортному для себе темпі. Є якісь питання?,– закінчивши інструктаж запитав Леві.

Запитання, як виявилося було у Мікаси. Іноді Леві взагалі здавалося що ця друга Акерман намагається постійно його якимось чином випробовувати, наче це вона бере його в свій загін, а не навпаки. Це доволі сильно дратувало капрала, йому іноді здавалося що у розвідці взагалі не має авторитета для цієї дівчини, і вона може порушити будь-який наказ, якщо вирішить що це дасть їй змогу захищати Єгера. Капрал хотів бути впевненим у своєму загоні, і тому що може покладатися на них, не зважаючи на надзвичайну силу Мікаси, надійною йому вона поки що не здавалася. Але в будь-якому разі ігнорувати  її запитання було б неввічливо і дивно.

–Так, Мікасо, я слухаю, –сказав Леві.

– А як щодо Саші Браус, вона все ще не прийшла на тренування?, зі спокійним лицем запитала дівчина.

Ну звісно, просто проігнорувати цей факт йому не дозволять.

– Якщо вона не з’явиться протягом десяти хвилин то почати без підготовки вже не зможе, а отже хай після тренувань розшукає мене і попросить про додаткову годину.– спокійно відповів Леві, звісно найменше що йому хотілося після виснажливого тренування це ще годину ганяти на смерть перелякану Сашу, але що ж було робити, просто так це залишати також не можна було. Інакше всі взагалі б розслабилися і перестали ходити на тренування.

Мікаса кивнула головою, на знак того що відповідь її задовольняла.

– Мікасо, нащо ти здала Сашу,–   розпачливо прошепотів Ерен,– він же тепер її до смерті заганяє!

– Я просто зробила те що мала зробити,– повела плечима Мікаса,– можливо після цього вона стане більш відповідально ставитися до тренувань, а не просипати їх.

Отже тренування розпочалося, у минулому кадети, а тепер елітний загін розвідки, усі з легкістю виконували  елементи що їх демонстрував Леві, звісно найкращою була Мікаса, за нею Старався не відставати Ерен, але так як різниця у силі і витривалості між ними була колосальною, то хлопець вже ледь тримався на ногах.

Отож не дивно що при виконанні чергового елементу, Єгер не розрахував правильно висоту і переоцінив можливості свого втомленого тіла. Через це хлопець почав стрімко летіти прямо у стовбур дерева, і якщо у перші декілька секунд він би міг сам це зупинити, то так як швидкість зросла зараз у нього не було і шансу. Мікаса вже повертала назад аби підхопити його, але Леві встиг швидше, він легко перехопив Ерена на льоту і поставив на землю, але буквально за декілька секунд до приземлення у капрала знову закрутилася голова, і його приземлення хоч і обійшлося без травм, не було чітким і точним як завжди, а скоріше, на щастя, безпечним.

Здавалося ніхто цього не помітив, бо всі поспішили до Ерена, але Леві буквально на секунду перехопив на собі здивований і трішки схвильований погляд Акерман, перед тим як дівчина поспішила до Єгера.

Ну от тільки цього капралу не вистачало, залишалося сподіватися що дівчина триматиме свого язика за зубами і про цей випадок скоро забуде. Як тільки перший шок у всіх пройшов на Леві накотилася хвиля злості, якого чорта Ерен не слухав його, якого чорта він не проконтролював сам себе, поруч не завжди буде він або Мікаса або ще хтось, щоб урятувати хлопця.

– Мені здавалося я доволі чітко пояснив сьогоднішнє завдання, чи не так, Ерене?,– намагаючись стримувати злість запитав Леві.– Мені здавалося що ти вже достатньо дорослий і готовий до того аби просто відповідати за самого себе, із сьогоднішнім тренуванням не впорався тільки ти , а отже залишишся разом із Браус ще на годину. А тепер всі вільні, тренування завершено.

Настрій Акермана впав ще нижче6, йому геть не сподобалася реакція його власного тіла на простий елемент. Можливо сьогодні він спитає у Ханджі про якесь снодійне, бо не можна бути у такому стані при вилазці за стіну.

Додати до улюблених