Пітер вважав себе не дуже твердолобим, але переконався, що вміє добиватися свого, коли Стівен притиснув його до себе, якомога ближче, але не поцілував, бо ці дурні маски так само були на них. Біла полетіла на підлогу першою, але зачепилася за ручку камоду і залишилася висіти там. У Стівена терпіння було більше, тому він обережно підчепив краєчки його маски і стягнув з кучерявої голови. Пітер кілька секунд дивився у його очі, карі і темні, що яскраво блищали у темряві коридору. Потім попестив пальцями у червоних пальчатках неголену щоку, зарився в його волосся.
І доторкнувся губами.
Стівен цілував його ніжно, не поспішаючи, наче на його терпіння не впливали ні тонка і пластична фігура Пітера, затягнута у тугий костюм, ні азарт від їх першого сексу. Паркер думав, що це не справедливо: він так відчайдушно линув до чужого тіла, так безнадійно терся о чужі брюки, а Стівен лише обережно гладив його по спині і двома пальцями тримав за підборіддя, наче Пітер міг передумати і відвернутися. Хлопець завжди збуджувався за кілька хвилин і зараз вперше в житті радів, що забув надягти щиток: твердий член легко розтягував еластичний костюм, голівка спиралася у білі брюки.
У тонкому спандексі Пітер відчував себе майже голим. Стівен, напроти, був затягнутий у кілька шарів магічної тканини, цупкої і майже грубої на дотик, через яку Паркер не міг відчути навіть трошечки людського тепла під ним. Інколи він і зовсім забував, що під ним ховається чоловік – Марк, чи Стівен, чи обидва одразу. Доводилося згадувати.
Стівен запустив руки під верхню частину павучого костюма, нащупав твердий живіт і повів вище, пальцями рахуючи ребра. Спандекс натягувався, приймав нову форму так, наче руки Гранта завжди були там і мають бути, наче вони нарешті стали одним цілим. Але потім чоловік підняв її майже до самих ключиць, оголив напружені соски.
Пітер безглуздо боровся із застібками на білому костюми, намагаючись то розстібнути піджак, то послабити вузол краватки, що так щільно прилігала до засмаглої шиї – і як вона тільки не душили Стівена? Але марно, від чого Паркеру здавалося, що магічна тканина навмисно пручається.
Йому таке подобалося.
– Допомогти? – жартівливо спитав Гран т і звільнив пару гудзиків від петельок на жилетці.
– Не треба, – Паркер нащупав його талію під шарами одежі, крізь сорочку і, напевно, майку. З середини підкладка жилета виявилася шовковою. – Залишитесь в ньому, будь ласка.
– Він тобі так подобається?
Пітер не відповів, а лише провів рукою по животу і двома пальцями зачепив і відтягнув ремінь – такий само білий, із металічною пряжкою, що відблискувала платиновим. Хлопець по-зміїному вивернувся з чужих обіймів і опустився перед ним на коліна.
– Пітере…
– Ви ж не проти? – невинно спитав він і потерся щокою о його живіт: костюм ледве пах кедровим ефірним маслом.
– Аж ніяк.
Грант сперся долонею у стіну, а другою прибрав волосся з чужого лоба. Паркер швидко розстібнув ремінь, торкнувся його члена крізь тканину, стиснув на пробу. Стівен був збудженим, але поки у нього не встав повністю. Хлопець стягнув брюки до середини стегон.
У Стівена був не дуже великий член, обрізаний, майже без вен, кільце його пальців ідеально зійшлося на його основі. Пітер навмання провів язиком там, де мала б бути вуздечка, обережно поцілував голівку і взяв її в рот.
Хлопець розслабив горло, впускаючи його член глибше, відчуваючи, як він торкається ребристого піднебіння. У Стівена на секунду перехопило подих, а потім він зітхнув із тихим стоном, нетерпляче перебираючи каштанове волосся під пальцями.
На язику тремтів чужий пульс, Пітер плавно рухав головою і надрачував пальцями там, де не міг дотягнутися губами, коли відчув, як член потроху стає більшим. Слина стікала по вустам, а потім по підборіддю, в’язка крапля впала і протягнулася до його грудей, забруднила костюм.
Раптом його потягнули за волосся трохи сильніше, Паркер піддався і витяг його з рота, закрив втомлену щелепу.
– Вам не сподобалося? – спитав він, облизуючи губи і витираючи підборіддя.
– Ні, що ти, – Стівен посміхнувся, дивлячись на нього зверху, а потім пригладив русі кучері. – Просто я не в тому віці, коли мене може вистачити на два рази. Ходімо в ліжко, – і повів їх до спальні.
Пітер ліг на м’яку постіль, зняв через голову верхню частину костюму, дозволивши Стівену підчепити резинку синє-червоних лосин і провести по тонкому спандексу долонями. Грант трохи затримався на сядницях, з натиском провів по ним двічі і Паркер, не стримавшись, посміхнувся і майже торкнувся його вуст – так близько вони були.
– Це у мене щасливий день, – обережно почав Грант, – чи ти завжди спіднє не носиш?
– Його видно під спандексом, – зізнався хлопець і промовчав, що саме сьогодні обрав найтонший костюм, призначений для спекотних, нью-йоркських літних днів, але аж ні як не для вологих весняних ночей, як сьогодні. Сам собі Пітер доводив, що це Стівен і Марк довели його своєю сором’язливістю, нерішучістю і відчуженням від всього людського, а не він сам зовсім замучився через спроби хоч якось підкорити холодне серце Місячного Лицаря.
Від такої думки Пітер повеселішав і притягнув Стівена до себе за вузол краватки, який раптом піддався і послабшав. Цілуючи Гранта, хлопець скористався моментом і розстібнув кілка верхніх ґудзиків, розслабився і не помітив, як з нього стягнули весь одяг.
Пітер раптом опинився зовсім голим перед ним і зрозумів, що навіть кілька міліметрів спандексу насправді відчувалися наче сталева броня. Тепер він торкався шкірою божественного по своєму походженню матеріалу і це відчувалося наче дотик до відкритого нерву. Пітер піддатливо вигинався під ним, просячи більше, дозволяв чіпати себе де заманеться і розвів ноги, варто було Гранту лише потягнути його за гомілку. Паркер обійняв ногами його талію і припіднявся на ліктях, коли Стівен потягнувся за лубрикантом.
– Він нам потрібен, чи підготувався повністю? – Грант зачепив зубами одну пальчатку і зняв її з долоні.
– Я думав про це, але вирішив не ризи… Ах, – хлопець сіпнувся, коли відчув між сідниць холодний гель, – не ризикувати так, м-м.
– Це правильно, не варто таким хлопчикам так робити, – чоловік посміхнувся куточком губ і торкнувся стиснутих м’язів. Пітеру на секунду засумнівався, з ким із них він говорить зараз. – Ніколи не знаєш, які поганці вештаються поруч.
Але акцент його видавав.
– Та невже? А від таких поганців, як ти, мені теж варто триматися подалі, га, Марку?
Спектра його слова лише розвеселили, і Пітер раптом відчув, як вузлуватий палець увійшов в нього по саму кісточку.
– Від таких поганців, як я, треба тікати в першу чергу.
Пітер хотів відповісти одразу, сказати, що у нього в ліжку опинялися і більші покидьки, і що вони зі Стівеном ледве не найкращі люди на планеті, але завмер, дихаючи глибше, коли Марк почав обережно рухати пальцем, розтягуючи його. Аж раптом невеликий тиск всередині зник і Паркер невдоволено зітхнув.
– Марку, поверніться, – тихо проскиглив він, не втримавшись, але чоловік ніжно торкнувся долонею його щоки і поцілував у скроню.
– Вибач, Марк теж не проти приєднатися. – Стівен хмикнув. – Я його розумію, ти неймовірний. Другий палець, золотце?
Така незначна похвала несподівано приємно пролунала у Пітера в голові і одразу два пальця увійшли легко і непомітно.
– Стівене, – прошепотів хлопець йому в ухо і лиш потім зрозумів, що це було вголос. Грант так само неспішно ворушив пальцями в ньому, інколи проштовхував їх глибше, інколи розводив ножицями. – Ах, Стівене, заждіть.
– Щось не так? Не подобається? – Чоловік трохи піднявся над ним, спираючись на лікоть.
– Ні, ні, все добре просто… Просто можна мені бути зверху?
Стівен ще секунду дивився на нього збентежено, а потім посміхнувся.
– Звісно.
І раптово опинився на спині. Пітер сів зверху, стискаючи ногами його бока, пряжка ременю холодом спиралася кудись в його стегно, а пальці так само були глибоко всередині: хлопець відчував, як там тепер слизько, але все це не мало жодного значення.
Стівен нарешті лежав під ним, такий відкритий і м’який. Піджак сповз по рукам майже до ліктів жителка розстібнута, а кілька ґудзиків сорочки на грудях зірвані. Розтягнутий вузол краватки спустився до яремної впадини. Хлопець провів голими пальцями по його грудях, безволосих і твердих, переніс вагу на колінки, щоб сісти зручніше і відчув на стегнах вільну долонь в рукавичці. Грант на пробу стиснув його сідницю, допоміг вмоститися так, щоб пружини старого матрацу не тиснули у стрункі ноги.
Пальці всередині приємно терлися о чутливі стінки, але Пітер зачаровано спостерігав, як чоловік єдиною рукою і зубами відкрив презерватив.
– Так добре? – схвильовано перепитав Стівен і розкатав латекс по всій довжині. Потім взяв ще більше лубриканта і розтер по члену.
– Так, чудово, – Пітер востаннє якомога глибше насадився на довгі пальці, м’язи розтягнулися на широких кісточках, а потім піддався вперед, відчуваючи, як вони вислизнули.
– Впевнений, що готовий?
Пітер кивнув. Сковзнув рукою вниз по попереку, відтягнув одну сідницю, щоб Стівену легше було війти, але все одно сіпнувся, коли відчув, як його голівка торкнулася.
– Я би сказав, якби не був готовий, – хлопець посміхнувся і повільно опустився, впускаючи Стівена в себе.
Паркер почекав кілька секунд, намагаючись вирівняти дихання, а потім сів повністю. Завмер, щоб звикнути, коли відчув, як Грант підбадьорливо торкнувся його худих і голих колінок, там, де вони вдавлювалися у постіль, лишилися червоні сліди на шкірі.
– Іди сюди, – руки Стівена піднялися вище, великим пальцем однієї він попестив випираючу тазову кісточку, іншою торкнувся хребта і провів вище, трохи натиснув між лопаток. Пітер слухняно опустився вперед і ліг на нього, відчуваючи голою шкірою кожен ґудзик, кожну застібку на білосніжному костюмі. Лежати спокійно не виходило: хлопець постійно смикався, намагаючись знайти зручнішу позу, важка голівка в середині постійно проходилася поруч із дуже чутливою точко, а власний член терся об вишукану тканину сорочки. Пітеру здавалося, що він відчуває кожну складочку. – Як ти, звик трохи?
– Так, так, – Пітер поцілував його у ключицю, поки Стівен заскпокійливо приобійняв його за спину. – Думаю, ах… Думаю, Ви можете починати.
– Як скажеш, любий.
До Пітера не одразу дійшло, як змінився його голос, як зник його акцент, коли він знову – вдруге за ніч – опинився на ліжку, розслаблений і беззахисний.
– Марку! – запротестував він, спостерігаючи за тим, як Спектор стягнув із себе піджак. – Обережніше. І залиш його.
– Залишити що? – Марк обережно розвів його ноги ще ширше, великими пальцями трохи натиснув на тонкий м’яз.
– Костюм.
Але Марк похитав головою.
– Я ж казав тобі, це не костюм. Це ритуальні обладунки аватара Хонсу.
Пітер закатав очі, трохи підкнув стегна, щоб ще краще відчути член в собі.
– Та все одно, – він звільнив одну ногу, випрямив її і закинув Маркові на плече. Потім під пильним поглядом потягнув її на себе і розкрився у майже зворотній шпагат, як професійна гімнастка. – Ти будеш щось робити? Чи мені покликати Стівена?
Марк ліг на нього всією вагою, притиснув розкриту долоню до його гомілки і поцілував ікру.
– Не треба, я його сам покличу, – він нарешті зробив перший поштовх, обережно, на пробу. – Потім.
Пітер застогнав вголос, коли Марк почав штовхатися в ньому майже на всю довжину. У такій відкритій позі його член діставав так глибоко, що було навіть трохи боляче, саме так, як Пітеру подобалося, і тому хлопець не стримувався і скрикував, коли голівка з натиском зачіпала простату.
– Марку, – Паркер мимоволі дряпав його плечі і скиглив, легко торкаючись вустами його шеї і плеча, а Марк у відповідь глухо стогнав йому майже у вухо і обережно стискав між пальців сосок. – Я зараз…
– Знаю, я теж, – Спектор носом провів до його ключиці, не припиняючи рухатися всередині. – Все добре, кінчай раніше, якщо хочеш.
Чоловік поклав голову на його грудну клітину і відчув, що його дихання вже вирівнялося, а пульс, здавалося, навіть не збився з ритму.
– Мале чудовисько, – прошипів він, а Пітер лише засміявся.
– Я ж павук, ми всі такі.
– Ти занадто симпатичний для павука, – Марк побачив крапельку поту на його ключиці, не втримався і злизав. – Мені страшно явити, на що здатна твоя витривалість.
– Природа не дурепа, – Пітер ледве знайшов в собі сили похитати головою, – між довгим задоволенням і продовженням роду вона вибирає друге.
– І що ти хочеш цим сказати?
– Що я сьогодні тримався рекордно довго.
Марк пирхнув, все щенамагаючись перевести дихання, а потім згадав, що на його плечі все ще лежала чужа нога. Він на останок ще раз чмокнув його у гомілку і допоміг обережно зігнути і опустити кінцівку. Втомлений хлопець одразу спробував звести коліна, але вперся ними в маркові стегна.
– Тобі сподобалося? – незвично несміливо спитав Спектор, від чого Пітеру навіть здалося, що до нього повернувся Стівен.
– Не переймайся, – Пітер прибрав його хвилясте волосся зі спітнілого чола. Марк трохи повів тазом і вийшов з розслабленого тіла одним довгим рухом. – Це було чудово. Знаєш, такого сексу втрьох у мене ще не було.
– У тебе був секс втрьох? – По обличчю Марка було не зрозуміло здивувався він чи ні, але Пітер все одно розривався між двома бажаннями: похвалитися і не зачепити його самолюбство.
Спектор нарешті встав з нього і ліг поруч, все ще тримаючи хлопця за талію.
– У мене було багато чого, – Пітер задумався, – і багато кого. Але, чесно кажучи, – хлопець зачекав, поки Марк накриє їх ковдрою, – ви двоє – одні з тих, з ким я хотів би це повторити.
Коментар авторки:
Залітаю з першою укр роботую на сайт без аудиторії, в нікому непотрібний пейринг. Щасти меня.
На українській вперше щось викладаю, раніше писала лише на москальській, тож буде круто, якщо ви мені вкажете на помилки чи недоліки.
Пітеру десь 19, Марку і Стівену 38. Його вік не я придумала, у другій серії нам показали поспорт, де роком народження значився 1987. А у всесвіті Марвел зараз десь кінець 2024 початок 2025.
І так, це все Тамблер винен: https://andromacher.tumblr.com/post/680782297846464512/the-suit-stays-on-during-sex
Також підписуйтесь на мене у Твіттері і Тамблері @XeNone16
Додати до улюблених