Ліна Міллер мала життя, про яке багато хто міг тільки мріяти. В неї була любляча родина та вірні друзі. Вона знала, що може завжди розраховувати на підтримку близьких їй людей і що вона ніколи не буде самотня. Сама по собі Ліна була досить зваженою та серйозною дівчиною і їй здавалося, що вона розпланувала своє життя на роки. Ліна знала, що закінчить школу з найвищими балами, здасть якнайкраще іспити, вступить в омріяний Університет Каліфорнії у Лос-Анджелесі на факультет психології, отримає науковий ступінь, у тридцять років вийде заміж і народить двох дітей. Здавалося б, в цій історії все зрозуміло і несподіванок годі і чекати, але останній рік в школі підготував для Ліни чимало несподіванок. Що ж саме сталося і як це змінило її життя? Про це і буде мова в даній історії, але спочатку дізнаємося, хто ж вона, ця загадкова Ліна?
Ліна народилася 26 вересня 1999 року в невеликому містечку Містік Фоллс, що у Вірджинії. Вона симпатична блондинка з небесно-голубими очима. Її батько – Адам Міллер мав свою стоматологічну клініку, а мати – Емілія Міллер була відомою письменницею. Родина Ліни не мала жодного стосунку до засновників міста і не могла похвалитися такою багатою історією в цьому місті. Батьки Адама Міллера переїхали в Містік Фоллс із Остіну, коли той ще був маленьким хлопчиком. Вони завжди мріяли про тихе і спокійне життя, тому обрали маленьке місто у штаті Вірджинія і прожили цілком щасливе життя. Коли Адам вступив у Гарвардський університет в медичну школу, то він зустрів там Емілію, яка вивчала в університеті літературу. Між ними досить швидко спалахнули почуття і всі роки в університеті вони провели разом, а на останньому курсі Адам зробив їй пропозицію. Емілія погодилася і по закінченню навчання вони повернулися вже разом у Містік Фоллс і там одружилися. Емілія мала чуттєву натуру, любила писати історії про кохання і завжди хотіла затишний будинок із білим парканом та великим садом. Вона часто уявляла, що відпочиватиме на терасі з чашкою кави і писатиме свою чергову історію, яка стане бестселером. Всі ці мрії збулися. Вона отримала чоловіка, який її кохав, затишний будинок, білий паркан і сад, а всі її любовні романи змітали з полиць книжкових магазинів і, чесно кажучи, багатьох дивувало бажання відомої письменниці жити у такому непримітному містечку, подалі від уваги. Варто додати, що батьки Емілії мешкали також у Вірджинії у місті Роанок. В її родині часто переказували від покоління до покоління історію про те, що їх предки – виходці з Італії і у них навіть була сімейна реліквія, яку, до слова, як Ліна, так і її мати Емілія вважали суцільним несмаком. Річ ця була з якогось важкого металу і роздвоювалася ніби виделка. Що це за річ, яка її історія і як вона потрапила до родини Емілії не знав ніхто. Якось до Міллерів у гості приїхали мати та батько Емілії і привезли з собою цю недолугу річ аби передати нащадкам. Коли родичі повернулися до Роаноку, на сімейній нараді Міллери вирішили, що ніякої користі з цієї речі немає, але оскільки це вважається сімейною реліквією, то слід заховати цю величезну виделку у комірчину, а не викинути на звалище.
Повернемося ж до Ліни. Вона була найкращою ученицею в класі, завжди багато часу приділяла навчанню, а її найкращою подругую була популярна в школі дівчина – Елейна Гілберт, родина якої була однією із засновників міста. До речі, жили вони з дівчиною через дорогу. Ліна любила писати вірші, але про це ніхто не знав, крім Елейни. Ліна не хотіла про це комусь казати, оскільки розуміла, що у всіх будуть завищені очікування, адже її мати талановита письменниця і того ж будуть очікувати і від Ліни. Навіть якщо у неї талант, навіть якщо вона дійсно пише так добре, як завжди казала Елейна, все одно люди порівнюватимуть її з відомою матір’ю, шукатимуть недоліки в надії знайти свідчення щодо відсутності в неї таланту, а до цього Ліна не була готова. Очевидно, люди не люблять чужий успіх і ще з більшою ненавистю ставляться до ось таких дітей успішних людей. Батькам Ліна теж не казала про те, що любить писати, бо в глибині душі в неї був страх, що вона дійсно недостатньо талановита і не зрівняється у своїх потугах із шедеврами мами. В якійсь мірі Ліна боялась розчарувати маму. Елейна щиро не розуміла цих переживань і часто переконувала подругу показати свої роботи мамі. Вона часто приходила вечорами в гості до Ліни, зручно вмощувалася на підвіконні, брала її ліловий блокнот і час від часу вигукувала: «Ліно, ти ж чудово пишеш! Я впевнена, що в тебе талант. Ліно, ну чому ти така вперта, чому не скажеш батькам, що ти пишеш?» Щоразу Ліна казала подрузі, що, можливо, розкаже про це, але не наважувалася.
Іншим захопленням Ліни було в’язання і вона вже мала певні успіхи. Одного разу вони з Елейною потрапили на концерт Леді Гаги у Нью-Йорк і там Ліна спромоглася передати особисто співачці сумочку, яку власноруч зробила. Елейна встигла це зняти на відео і після концерту подруги додали це відео у власні соцмережі. Співачка помітила це відео і поширила його собі на сторінку. З тих пір у Ліни почався зірковий шлях. Вона вже встигла зв’язати кофтинку для Хейлі Бібер і відома модель вийшла в ній на прогулянку зі своїм чоловіком. Замовлення почали надходити так часто, що дівчина ледь встигала вчасно все в’язати. Через завантаженість у школі, а також велику кількість замовлень, їй довелося проводити менше часу зі своїми друзями і через це Ліна трохи сумувала.
Окрім, Елейни, вона дружила також з Бонні і в їх компанії була ще Керолайн – дратівлива блондинка, яка хотіла занадто багато уваги до себе на думку Ліни, але вона була частиною їх компанії, хоч і ставала вона цією частиною переважно через свою нав’язливість. З дівчатами Ліна майже не бачилася, окрім школи. Оскільки у старшій школі часто хтось із учнів влаштовував вечірки, то Елейна, Бонні і Керолайн часто розважалися там, а Ліна залишалася вдома. Не дивлячись ні на що, все ж у них з Елейною була традиція – проводити вечір неділі разом, ділитися своїми переживаннями та секретами.
У Елейни був молодший на рік брат, якого звати Джеремі. В дитинстві вони часто проводили час втрьох, грали, а дорослі жартували, що коли Ліна і Джеремі виростуть, то одружаться. Для Ліни і Джеремі це здавалося серйозним і що вони дійсно колись стануть чоловіком і дружиною. З часом Джеремі певно забув про це, а от Ліна пам’ятала. Вони зараз були добрими друзями і Ліна це цінувала, адже Джеремі не був надто комунікабельним і у нього не було багато друзів. Ліна і була його другом. Вони могли проводити на перерві разом час. Джеремі малював, а Ліна просто спостерігала. Вона обожнювала дивитися як від порухів його руки на папері оживає картинка. Вона обожнювала дивитися на нього, обожнювала чути його голос. Вона знала, що кохає його, але не могла сказати йому про це, адже боялася, що втратить його, тому отакі миті з ним були для неї справжнім скарбом.
Як же Ліна зрозуміла, що закохана у Джеремі? Одного разу на перерві Елейна, Ліна, Бонні та Керолайн з ініціативи останньої заговорили про хлопців. Блондинка сказала, що хотіла б поцілуватися із капітаном команди Томом Бейкером, а потім вона почала допитуватися у дівчат, які хлопці подобаються їм. Спочатку вони посміювалися та жартували, а потім Бонні сказала, що їй подобається Орландо Блум, а те, що Елейна закохана у Метта – милого, але дурнуватого і простуватого на думку Ліни хлопця не було для неї таємницею. Коли Ліна подумала про те, кого вона хотіла б поцілувати, то одразу подумала про Джеремі. З тих пір він у неї не виходив з голови.
Все змінилося одного весняного дня. Учні вирішили відсвяткувати закінчення навчального року і влаштувати вечірку, на яку Ліна не пішла. Наступного дня вона дізналася від мами, що машина батьків Елейни вночі з’їхала з мосту. Елейна була в лікарні, а от її батьків врятувати не вдалося. Ліна одразу поїхала до лікарні аби навідати Елейну. Її подруга була розбита і нікого не хотіла бачити.
Після цього випадку Ліна бачила Елейну лише на похороні Гілбертів. Ліна не могла вгадати у колись веселій та безтурботній Елейні цю дівчину, що вона бачила. Гілберт стала ніби тінню себе. Джеремі замкнувся в собі і теж не розмовляв жодного разу з Ліною, хоча вона намагалася його підтримати. Після похорону Елейна поїхала з Джеремі у заміський будинок аби побути там на самоті і провели там все літо.
Ліна влітку їздила з батьками відпочивати у Рим на місяць, а решту часу вона провела за читанням книг та в’язанням, а також безуспішними спробами поговорити з Елейною.
Так закінчилося літо і завтра почнеться особливий для Ліни навчальний рік, який докорінно змінить її життя.
Додати до улюблених