Не біжи за нею, дурню
За її слідами прах
У зуби міцніше захапав…
Ти попав!
До стадіону вони дісталися менше ніж за двадцять хвилин. Проїхавши чотири паркувальні майданчики, вони завернули на п’яту. Там уже стояли кілька автомобілів. Мабуть, працівники стадіону. На узбіччі біля самого спорткомплексу машин не було. Ніл одразу ж помітив огорожу з колючим дротом, який оточував стадіон з усіх боків. Уздовж огорожі через рівні проміжки один від одного розташовувалися вхідні ворота. Усі були замкнені на міцні ланцюгові замки.
Ніл підійшов до огорожі та оглянув територію навколо. Ззаду підкрався Нікі і вже хотів ляснути Ніла по плечу, але відразу зупинив себе, згадуючи ситуацію в ліфті.
— Скоро ти закохаєшся на все помаранчеве, — пообіцяв він.
Ніл просунув пальці через ґрати. Він, звичайно, міг її відімкнути за допомогою чар, але це було безрозсудно, тому Ніл просто сказав:
— Впусти мене.
Вони дісталися останніх воріт. Між воротами темніли вузькі двері з електронним кодовим замком, за якими знаходився тунель, що розділяв зовнішню територію спорткомплексу надвоє. Тому, хто увійшов на стадіон через ворота номер двадцять чотири, а хотів вийти через ворота номер один, довелося б зайти на стадіон, а потім піднятися і спуститися трибунами. Кевін і Міньярди чекали Ніла з Ніки біля цих самих дверей. Аарон тримав у руці пляшку віскі.
— Ми заходимо тут, – пояснив Нікі. — Код змінюється приблизно раз на два місяці і тренер завжди нам про це повідомляє. Зараз діє комбінація 0508. Травень та серпень, місяці народження тренера та Еббі, вкурив? Кажу ж, вони лицяються. У тебе коли день народження?
– У березні, – збрехав Ніл, пробираючись нарешті всередину. Хотілося якнайшвидше на поле.
— Шкода, ми пропустили. Зате у квітні тебе взяли в команду, тож можеш зарахувати це як найбільший у світі подарунок. А подружка що тобі подарувала?
— Чого? — не зупиняючись, спитав Ніл.
— Добре придурюватися, такі красені, як ти, обов’язково мають подружку. Якщо, звичайно, ти не дивишся на хлопців. У такому разі говори прямо, щоб я не мучився в здогадах.
Ніл пригальмував на кілька секунд, повертаючись до Нікі. Запитувати яка йому різниця немає сенсу. Це ж Нікі. Поки чітку відповідь не дати – не відчепиться. Ніл вирішив не брехати, так, трохи злукавити.
— Не цікавлюся стосунками.
Ніл рушив далі, нарешті знайшовши очима роздягальню. Нікі наздогнав його і знову спитав.
— Як це не цікавлять? — здивовано підняв брови. — Шо ти заливаєш.
— Нікі, відвали! — відрізав Джостен і вже хотів зайти в заповітну роздягальню, але Аарон підштовхнув його в інший бік.
Одразу за входом була кімната відпочинку. Більшу частину простору займали три крісла та два диванчики, півколом розставлені перед тумбою для теле- та аудіоапаратури. Екран телевізора був величезним до непристойності, і Нілу вже не терпілося подивитися на ньому якийсь матч. Над теликом до стіни був прикріплений список спортивних та каналів з новинами.
А решту стін займали фотографії. Одні були зроблені професійно, інші явно вирізали з журналів, але більшість, зважаючи на все, наклацали самі Лисиці. Їхні знімки були наліплені скрізь, де залишалося вільне місце, і трималися на скотчі. Цілий кут відводився фотографіям трьох Лисиць — дівчат, які входять до команди.
— Ден, Рене та Елісон. Ден – класне дівчисько, але на тренуваннях заганяє тебе до смерті. Елісон – підступна сучка, з нею краще не зв’язуйся. Ну, а Рене просто няшка. Дивись, не ображай її.
— Інакше прилетить у чоло? – Озвучив Ніл те, що не договорив Нікі.
Той лише посміхнувся і знизав плечима.
— Ходімо, — поквапив Кевін.
Коридор закінчувався просторим приміщенням, яке Ніл невиразно пам’ятав за фотографіями в газетах. Звідси можна було вийти безпосередньо на стадіон і лише сюди «Лиси» пускали журналістів для післяматчевих інтерв’ю та фотосесій. У кімнаті стояло кілька помаранчевих лавок; біла кахельна підлога рясніла відбитками рудих лисячих лап. У кутку були повалені в купу конуси такого ж кольору для розмітки поля. Праворуч від входу були білі двері, а навпроти — жовто-гарячі.
— Ласкаво просимо у фойє, — сказав Нікі. — Принаймні ми так називаємо цю кімнату, хоч охрестив її якийсь розумник ще до нас.
Ендрю одразу ж осідлав одну з лавок і витягнув з кишені пігулки. Ніл оглянув фойє і помітив білі двері. На мить заплющивши очі, він побачив, що знаходиться всередині. Інвентар. Те що потрібно. Кевін уже відкрив рота, щоб вказати на це, але Джостен негайно рушив до дверей. Дей супроводив його здивованим поглядом.
— Як ти зрозумів, що там інвентар?
— Кевін, вмикай хоч іноді свій мозок, – Ніл втомлено зітхнув і відімкнувши ключем, сіпнув двері на себе. Не дуже велика комора. Кошик з м’ячами і стійка з ключками одразу впали в очі. — Це ж логічно. Ці двері менше, ніж всі двері у фойє, це перше. Друге, вона відрізняється кольором. Третє, не зовсім логіка, адже двері могли бути і звичайною коморою, але я вже бачив таку в коридорі. І четверте, ці двері єдині у фойє, де є замок. Так який, кажеш, у тебе рівень IQ?
Кевін почервонів чи то від сорому, чи то від гніву. Але, на жаль, Нілу не було до нього справи. Він був зайнятий розглядом ключок. Хоч Ніл і використав чари, щоб знайти інвентарну комору, він зміг би і без них знайти її. Просто це було б довше.
—Ніл, тобі не здається, що варто бути трішки добрішими до людей? — злісно прошипів Кевін, але в його голосі чулася образа.
— Доброту шукаєш? Швендяй до церкви. – Ніл озирнувся на Дея, але тут же знову відвернувся, помітивши свою ключку і взявши її, покрутив з боку в бік, перекидаючи з однієї руки на іншу. — Занадто легка, але, в принципі, нормально. Треба якось потім змінити.
—Як це легка? – Запитав вже заспокоївшись Кевін. — Це базова вага ключки. Клюшками важче грають вже професійніші гравці, а ти новачок, який грає лише рік. Ти просто надірвешся.
— У Мілпорті я грав ключкою, яка була важчою за цю, так що ти за мене не хвилюйся. Але не суть, я можу і такою грати, – Ніл рушив у бік роздягальні.
Аарон і Нікі також пішли за ним. Опинившись усередині, Ніл озирнувся. У передній її частині вздовж стіни тягнулися шафки з номерами та прізвищами гравців. У дверях у глибині приміщення виднілися раковини, з чого Ніл зробив висновок, що там знаходиться душова. Найбільше, проте, його зараз цікавила власна шафка.
Нарешті, знайшовши її, він відчинив дверцята. П’ять комплектів форми для тренувань плюс по одному для домашніх та виїзних матчів. Більшу частину просторої шафки займав м’який і жорсткий захист; на верхній полиці лежав шолом, а під ним щось кислотно-оранжеве, упаковане в плівку. Ніл обережно її розгорнув; виявилося, що це вітровка, яка по яскравості не поступається розмітці поля. На спині світловідбиваючою фарбою значилося: «Лиси» та «Джостен».
— Осліпнути можна, – прокоментував Ніл.
Нікі засміявся.
— Ден замовила їх майже відразу, як прийшла в команду. Пояснила, що їй набридло бути невидимкою. Навколишні люблять вдавати, що таких, як ми, взагалі не існує. Типу ми не їхня турбота, а чиясь ще. – Він простягнув руку і помацав тканину. — Люди не розуміють, з якого боку до нас підступитися. Вважають нас безнадійними і одразу здаються, не зробивши кроку назустріч. — Нікі струснув головою, і непроханий сум тут же змінився бадьорою усмішкою. — Ти знаєш, що частину прибутку від продажу квитків ми відправляємо на благодійність? Тому квитки на наші ігри трохи дорожчі, ніж в інших. Це Рене вигадала. Кажу ж вона просто золотце. Ну, давай, натягуй вже лисячу шкуру.
Ніл взяв все необхідне і пішов у туалет. Швидко переодягнувшись, він повернувся в роздягальню і став натягувати захист.
Ніки й Аарон дочекалися Ніла і, коли той нарешті закінчив, пішли до стадіону. Кевін стояв біля плексигласової огорожі.
— Я так розумію, що принцеса сьогодні не вдостоїть нас честі потренуватися? — Джостен хитро посміхнувся. Нікі та Аарон приснули від сміху, почувши нове прізвисько Кевіна.
— Наш Кевін виходить на поле або разом з Ендрю, або самотужки, тільки так. Восени, коли голкіпером стане Рене, йому доведеться змінювати звички, ну, а до того часу ми дозволяємо йому корчити сноба. — заспокоївшись, відповів Хеммік.
Запитувати де Ендрю не було сенсу. Ніл бачив, як він пив пігулку, а отже зараз він, мабуть, лежить десь у відключці.
Наступні півтори години Нілу показували набір стандартних вправ. Майже всі були йому добре знайомі, але деякі він раніше не виконував і тепер був тільки радий навчитися чогось нового. Закінчити вони хотіли невеликою тренувальною грою: нападник проти двох захисників, без голкіпера. Але були перервані гучною хлопкою дверей. Обернувшись на звук, хлопці помітили переодягненого Кевіна, який почав одягати все спорядження. Нікі і Аарон здивовано дивилися на Дея.
— Так він все ж таки може грати? – посміхнувся Ніл.
— Ліва рука практично не працює, — пояснив Нікі. — Тепер він перевчається грати правою.
— Серйозно? – Ніл підняв брову.
Задоволений виробленим ефектом, Нікі посміхнувся:
— Недарма ж його звуть генієм, що поїхав.
— Справа не в геніальності, — заперечив Аарон. — Він просто хоче декому відплатити тією ж монетою.
— І це теж, – кивнув Нікі. — Хотів би я подивитися на пику Ріко, коли він побачить нашу першу гру. Пацюк поганий.
Кевін уже підійшов до хлопців.
— Ого, чим гідний такої честі? – уколов задоволений Джостен. Чи може зіграти сьогодні на повну силу? Нілу дуже захотілося подивитися на обличчя Дея, що охрініло.
— А ти й п’яти хвилин не можеш протриматися, щоб не вразити, — Ніл на цю заяву лише знизав плечима. Кевін продовжив. — Ендрю захотів перевірити тебе. Певне, ти його зацікавив.
Він скривився. Образа промайнула на його обличчі. Ага, значить Міньярд нечасто виходить на поле заради Кевіна.
Як клацанням пальцями, Ендрю з’явився на полі і пройшов до воріт. В одній руці він тримав ключку, а в другій шолом. На обличчі виблискувала маніакальна посмішка. Після того, що сталося в ліфті, вони не сказали одне одному жодного слова. Ніл лише помічав довгі погляди на собі.
Ендрю натягнув шолом і вдарив ключкою по рамі воріт. Всі зробили за його прикладом і стали на свої позиції. Ніл покрутив ключкою і стиснув її міцніше. Ну що ж.
Гра починається.
Ніл віддавав усю енергію грі. Він бігав як останній раз. Азарт кипів у крові, посилаючи у мозок приємні відчуття збудження. Ендрю також не поступався. Він відбивав всі атаки Джостена, але пару м’ячів все ж таки пропустив. Хитрість Ніла зіграла величезну роль. Кевін сердився. Ендрю ніби ігнорував його атаки, граючи лише з Нілом. Хоча так і є.
Нікі і Аарон перші хвилини гри були збентежені, Ендрю вийшов на поле, так ще й намагається, але потім все ж таки взяли себе в руки, проте Ніл виявився спритнішим. Роль зіграли ще й нічні тренування, які він проводив для себе в Мілпорті, ночуючи в роздягальні і страждаючи від безсоння.
Гра скінчилась. Нілу вдалося забити лише три м’ячі, але й такий результат його задовольнив. До рівня Кевіна він поки що не дотягує, але й назвати його гру поганою язик не повертається. Ніл грає добре. Навіть занадто, для того, хто грає на позиції нападника лише рік. Просто в Мілпорті не було сенсу викладатися на повну силу. Там немає гідних суперників та й команда у них відстій. Одним словом, нудно.
Притулившись щокою до плеча, Нікі рукавом втер піт і посміхнувся Нілу.
— Ну, як тобі?
— Сподобалося. Ви обидва чудово граєте.
Нікі засяяв. Аарон тільки пирхнув:
— Кевін вбився б об стіну, якби це почув.
— Він вважає, ми тільки байдики б’ємо, — знизав плечима Нікі.
Кевін підійшов до них. Його приголомшене обличчя було видно здалеку.
— Ти… Як… — намагався сформулювати речення Кевін. – Якого біса?!
— В сенсі? — Ніла дуже бавила реакція Кевіна.
— Твоя гра, – вказав Кевін. Ззаду підійшов Міньярд, також усміхаючись шаленою усмішкою. – Я дивився всі твої ігри. Ти ніколи так не грав, було видно, що викладався на повну. Як так вийшло?
— Ех Кевін, по-перше, чи не ти тут рекламуєш старанні тренування? У Мілпорті я займався в кілька разів старанніше своїх колишніх співкомандників. Коли мені було нудно – я тренувався. Коли я мав вільний час – я тренувався. Коли мені не спалося – я тренувався, — пояснював Ніл. — По-друге, хто сказав, що я викладався на повну? Ігри в Мілпорт надто нудні, щоб намагатися. Та й піт з почервоніннями може з’явитися від бігу або звичайних фізичних навантажень.
Ніл вирішив покинути поле, не бажаючи більше слухати Кевіна. Побачивши, що Ніл іде, Кевін перейшов на Ендрю.
Джостен швидко прийняв душ і там же переодягся в чистий одяг. Чорні джогери та чорна толстовка. На ногах звичайні, трохи потерті, конверси. До того моменту, як він вийшов, всі вже повернулися в роздягальню.
— Дивіться, хто повернувся! — Ендрю підвівся на ноги і сьорбнув з пляшки. — Скільки талантів та сюрпризів в одній людині. Скоріше подивитися, що він ще вміє.
Ніл вважав за краще проігнорувати Міньярду. Не хотілося псувати настрій.
— О, Ніл, ти вже помився? – Запитав Нікі, попутно скидаючи з себе одяг. – І нас не дочекався.
— Це питання моєї приватності.
— Якщо хочеш стати зіркою, про особистий простір забудь, — зневажливо кинув Кевін.
Схилившись до нього, Ендрю прикрив рота долонею, але знизити голос не полінився:
— Йому є що приховувати, Кевін. Я заліз у кабінет тренера і погортав його особисту справу. Як на твою думку, що наш Ніл ховає під одягом — синці чи шрами? Я думаю, шрами. Навряд це синці, раз бити його нікому. Батьків-то немає, га?
Ніл похолов, але намагався не показувати цього.
— Я дивлюся, тобі на дупі рівно не сидиться? — Ніл усміхнувся своєю найстрашнішою усмішкою. – Так і хочеться залізти не в свою справу. Як шкода, що мені начхати на тебе і твої хитрощі.
Ніл насмішкувато скорчив сумну міну, забрав свої речі і знову посміхнувшись, пішов до виходу з роздягальні.
— Не затримуйтесь,— кинув він наостанок.— А то їсти закортілося.
Додати до улюблених