Єджі. Єджі. Єджі.
Це ім’я весь час крутилося в голові Рюджин, поки вона шукала про неї інформацію.
У цієї Єджі не було ні сім’ї, ні друзів. Вона була сиротою. Їй було вже за 20.
Ріст 170см. Мала красиве довге каштанове волосся, з червоними пасмами. І її погляд. Погляд як у кішки. У кішки, яка б вицарапала твої очі.
Через декілька годин Вбивця стояла перед дверима квартири. Це була квартира Єджі. Рюджин декілька хвилин ненаважувалась зайти. Але все ж таки опинилася всередені.
Це була однокімнатна квартира. Тут майже нічого не було. У спальні лише великий матрац з покривалом і подушками. Стіни були голі. Майже не було меблів. Ні шафи де зберігався б одяг. Ні стола за яким можна було б повечеряти. Та навіть столових приборів не було. Тільки кухонні шафи, в яких також нічого не було.
Рю вже почала сумніватися що це справді квартира молодої дівчини. До поки не зайшла до ванної.
Дзеркало. Там висіло одне дзеркало. Дзеркало. на якому червоним кольром було написано:
“Скажи мені своє ім’я”
Коли Рюджин це побачила, її серце шалено забилось у грудях. Її затрясло. Вона заклякла на місці.
А напис ніби приманював вбивцю.
Рюджин потроху наближалася до нього. І чим ближче підходила, тим більше розуміла, що це не фарба. Це кров.
І коли вона майже доторкнулася до напису, її ніби вдарило струмом. А рука зігнулась в кулак, та різко вдарила по дзеркалу. Від такого удару воно потріскалось тоненькими лініями, а на місці удару була вмятина. З пальців Рюджин потекла кров.
Ніби отямившись від нічного жаху, її сердце відновило ритм. Вона знову була спокійна.
Щераз поглянувши на напис, вона взяла уламок скла.
Порізала свою долоню. Під червоними буквами, внизу, своєю кров’ю, вона написала:
” Рюджин “
Додати до улюблених