Глава 1
Ніл чув тільки музику, яка грала в його наушниках. Хлопець сидів в поїзді і дивився в вікно. Справа від нього лежала гітара в чорному чохлі, а на ньому було вишита невеличка яскраво-оранжева лисиця. Ліворуч валявся чорний рюкзак переповнений потрібними речами: одяг, гроші, документи.
Ніл вчиться в університеті в іншому місті та захоплюється грою на гітарі. Хлопець мріяв створити власну групу та виступати в великих містах. Йому запропонували місце в доволі відомій групі, проте вона знаходиться в іншому місті. В минулому уніврситеті стосунки з одногрупниками в Ніла були не дуже хороші, тому хлопець не задумуючись зібрав речі і поїхав, тільки йому запропонували це. Сім’ї в хлопця не було, тільки друг, який жив в тому самому місті, куди зараз їде Ніл.
Ніл з Кевином вчилися на різних факультетах та Кевин був на рік старший за друга, тому вмовити посилити Ніла до нього було дуже важко. Але повмовлявши деякий час директора, Ніла посилили до друга.
Кімната була невеличка, з двома ліжками та шафами. В Ніла речей було доволі мало, тому його одяг не зайняв навіть половини шафи.
-Ти ж в команді по ексі граєш, правильно?
-Так. Я вхожу до трьох найкращих гравців нашого коледжу- Кевин гордо підняв голові і тихенько пирнув від сміху.
-А двоє інших?- вже був вечір. Ніл лежав на ліжку і втикав в стелю, а Кевін сидів біля свого робочого стола та дороблював проект.
Кевин глянув на друга і, ніби йому було противно говорити про них, видав:
-Брати Міньярди. Ендрю і Аарон. Ми з ними в одній команді. Гравці вони хороші, а як люди.. скажемо, не дуже приємні.
Ніл пирхнув:
-І хто з них тобі подобається?- він усміхнувся і безвучно засміявся. Кевин повернувся до друга і кинув в нього ручку, яку тримав в руках. Ніл відкінув її рукою та сміявся вже в голос. Здавалося, Кевин трохи почервонів і повернувся лицем до стола, де лежав наполовину закінчений проект.
На перерві хлопці сиділи в їдальні і гомоніли про різне. Було шумно та багато людей, тому двох світло-волосих хлопців ніхто не помічав. Міньярди стояли в стороні та дивилися на новенького.
-Як він тобі?- Аарон відвів погляд від рижого та з посмішкою глянув на брата.
-Ідіот- в Ендрю навіть не появилося бажання врізати брату, що було дуже дивно.
-Як думаєш, через скільки часу він буде бігати за тобою як собачка?-Аарон і далі усміхався як ідіот, але Ендрю продовжував дивитися на Ніла, тому вираз обличчя брата він не помічав.
-Місяць.
-Думаю, він не такий простий як ти думаєш.
-Споримо?- вперше за всю розмову Ендрю глянув на брата.
Аарон усміхнувся.
-Це буде весело- Аарон легенько штурхнув брата і пішов.
Додати до улюблених