Почніть писати…Знову це сталося, знову пробка і знову я спізнюся – пролетіло в голові у дівчини яка сиділа в таксі – вибачте будь ласка – окликнула вона водія – ось гроші, а я піду пішки – таксист узяв гроші і через декілька секунд почув як двері його автомобіля схапнулися.
Нічого, звідси не далеко – промовила темноока продовжуючи свій шлях.
Через 10 хвилин вона вже підіймалася по сходинках які знаходилися перед вхідними дверями. Як тільки Каліста зайшла в будівлю на неї відразу усі звернули увагу.
Привіт, сьогодні якесь свято? – запитав чоловік який проходив поруч – Ні, а що, хочеш щось подарувати? – намагалася пожартувати дівчина – Та ні, просто сьогодні ты не запізнилася, ось і спитав. – викрутився колега.
Мило посміхаючись Каліста зайшла у ліфт, промовила який поверх їй потрібно, а далі стояла чекаючи доки ліфт підійметься до її відділу. Вона працювала з генними модифікаціями. Цим дівчина зацікавилася ще у 8 класі, коли вона зрозуміла що її хвороба може погіршитися у будь-яку мить. Тоді Oscorp Industries тільки починали модифікацію генів тварин та людини, але вже тоді юна Каліста знала на кого вона буде вчитися та ким працювати.
Ось дівчина вже виходить з ліфта та прямує до свого робочого місця. Вона кожен день працює сподіваючись на те що колись вчені зможуть з допомогою генної інженерії лікувати невиліковні хвороби, і на те що колись прокинесться зранку без хвилювання за своє життя.
Каліста так поринула в роботу що й не помітила як настав обід. Усі з відділу почали обідати та обговорювати останні новини. Краєчком вуха вона почула що президент компанії – Норман Озборн дуже хворий і ніхто не знає чи проживе він ще хоча б один день. Після того як вона дізналася про це зрозуміла чому відкрили цей відділ.
Додати до улюблених