– Послухай, Павдер, ти зв’язалася не з тими людьми, – видихнула Вай, напружено дивлячись на сестру, яка неквапним кроком підійшла до неї.
– Та невже? – протягнула Джінкс, закотивши очі. – Здається, щось таке я вже від тебе чула, чи не так? Весь час я, на твою думку, зв’язуюсь не з тими людьми, займаюся не тими справами, та й взагалі є не тією, ким би ти хотіла мене бачити.
– З цим важко посперечатись. Бо я точно не хотіла бачити свою сестру скаженою вбивцею, яка тероризує місто! – випалила енфорсерка, зціпивши зуби.
– Але я вже давно така, – зітхнула дівчина, знизавши худорлявими плечима. – І якщо не забула, то це саме ти зробила мене такою, якою я є. Тож якось по-дурному з твого боку обурюватись цим.
– Хай навіть так… хай навіть я справді винна в тому, що тоді… покинула тебе, – напружено прошепотіла Вай, на мить опустивши погляд. А потім знову, підвівши його, подивилася Джінкс у очі. – Але зараз все справді серйозно. Зрозумій, Гангпланк – не Сілко!
– До чого це ти? – вона роздратовано рипнула зубами.
– До того, що яким би жорстоким покидьком не був Сілко… але він справді любив тебе, наче рідну доньку, і виховував тебе такою, якою ти стала, бо був переконаний, ніби ОСЬ ЦЕ – краща версія тебе. Проте Гангпланк не має до тебе ані найменшої приязні… він взагалі не здатен відчувати такі емоції.
По тому, як здригнулися губи Джінкс, Вай зрозуміла, що влучила в яблучко: схоже, після смерті Сілко її сестра справді вхопилася за того скаженого розбійника та згодилась допомагати йому, бо побачила в ньому… свого роду заміну втраченому названому батькові. І той, вочевидь будучи не дурним, вирішив зманіпулювати божевільною генійкою, аби вона охочіше створила для нього таку бажану зброю.
– Я вже встигла чимало про нього дізнатися, і знаю, що кажу. Цей головоріз небезпечний найперше для тебе, бо щойно ти закінчиш ту зброю, яку він тобі замовив – то вб’є тебе, навіть не змигнувши оком. Повір мені, Павдер.
– Повірити тобі? Вай, ти про що? – напружено проговорила Джінкс, дивлячись їй в очі. – Я вже не здатна тобі довіряти. Після всього. Взагалі.
– А чому тоді ти вирішила, ніби можеш довіряти ЙОМУ? – випалила енфорсерка…
Аж тут Джінкс, різко підхопившись, крутнула головою.
– Замовкніть! Ні, я сказала, замовкніть всі! Я… це… ні-ні, я не збираюсь…
– Павдер? – спантеличено гукнула Вай.
– А ти чого ще хочеш?! – роздратовано рявкнула вона.
– Щоб ти почула мене! І послухала, хоч раз! – відчайдушно вигукнула енфорсерка. – Благаю, зрозумій, які б між нами зараз не були відносини, я не хочу, аби тебе пристрелив якийсь головоріз! А саме це він зробить, щойно ти закінчиш його зброю – для нього таке вже не вперше. Гангпланк просто вб’є тебе, а потім забере твій власний гекстек-кристал, і помчить собі за обрій. Ти ж зараз… викрала мати Кейтлін, сподіваючись обміняти її на ще один кристал, правильно?.. Це він запропонував тобі такий план, так?
– А це ти як зрозуміла? – насупилась Джінкс.
– Бо цей план очевидно не спрацює! – видихнула Вай. – Ніхто не стане віддавати тобі гекстек-кристали в обмін на життя будь-якої людини. Навіть якщо ця людина – радниця та мати шерифки Пілтовера. Навіть якщо разом з нею ти прихопила в заручники ще й мене. Бо станься таке, щоб Кейтлін справді піддалася емоціям та вирішила дати тобі кристал в обмін на наші життя – їй ніхто просто не дозволить цього зробити. Жоден з радників, навіть Джейс Таліс особисто, будучи її давнім близньким другом, однаково не допустять того, аби ще один кристал потрапив до рук тієї, хто здійснив той постріл з гармати по залі засідань. І Гангпланк не міг не розуміти цього, пропонуючи тобі той план. Отже, напрошується очевидний висновок, Павдер: він і не хоче здобути ще один кристал таким чином. Це – лише для окозамилення. Твого окозамилення. Аби легше було тебе вбити та відібрати кристал під час колотнечі, коли сюди прийдуть енфорсери, яким він, вірогідно, сам дасть наводку. Тому зараз, навіть якщо насправді ти вже закінчила зброю, яку він просив тебе створити для нього… зроби все, аби він до неї не дістався, або вважав, що вона ще не готова. Інакше вб’є тебе швидше, ніж ти збагнеш, що тебе просто використали.
– Яка ти, одначе, стала красномовна останнім часом, – рипнула зубами Джінкс. І різко розвернувшись, вийшла з кімнати, голосно захряснувши за собою двері.
Додати до улюблених