Вечірка. Подія в Будинку, її любили не всі, не всі приходили туди, але більшості вона подобалась. Організовував її ніхто інший як Табакі. Тільки він міг залучити до цього одразу дві зграї, і їх ватажків. Хто ж знав що Чорному можуть сподобатись такі події, ну або можливо він це робив, бо знав, що буде багато алкоголю. Він змусив полагодити стіл, який стояв на божому слові, буквально одна ніжка стояла на Біблії. На дверях майоріла гірлянда фіолетового кольору, деякі дуже великі папороті з Третьої перенесли й на найвищі полички поставили. Вони виглядали наче дощик. Також пси принесли різну апаратуру для музики, де вони її взяли відомо тільки їм. Пацюки принесли алкоголь, два блоки пива, мартіні, горілка і багато чого. Ще хто що зміг таку їжу і приніс, а також був окремий стіл з наливками Стерв’ятника.
Десь були наклеєні пластинки дисків які вже не працювали або на яких ніколи нічого не було. Вчителі не були проти цієї події, але сказали що допоможуть мінімально. Ральф допоміг більше усіх, настроїв апаратуру, перевірив усе.
Стерв’ятнику напевно було цікаво що там, але на довго його не вистачило б. Проте, на таку подію треба виглядати при повному марафеті, але одному йому не хотілось йти.
— Через пару годин вечірка. Ти будеш йти?
Куряка замальовував кімнатні квіти, він майже ніяк не відреагував.
— Не знаю, йти одному якось так собі. А мені ні з ким, та і я ніколи не був на таких заходах. Можливо і там я буду як не свій. Ти будеш йти ?
— Я хотів тебе запросити, але якщо ти не хочеш я не заставляю.
— Давай. — Курець одразу зачинив свій блокнот для малюнків. — Думаю я маю виглядати трошки гарніше ніж завжди. Тому… Чекай у скiльки починається вечірка?
— Після заходу сонця, тоді я буду чекати тебе в кімнаті, ввечері.
— Добре.
Швидко наскільки міг Курець їхав до кімнати там він сподівався знайти Красуню. Він подумав що напевно той допоможе йому трошки прибратися. Можливо він попросить якусь річ у нього, або що. На щастя Красуня був у кімнаті і як здавалося теж збирався на Вечірку.
— Привіт, як ти?
— Куряка, ми живемо з тобою в одній кімнаті і ти бачив мене зранку, як ти думаєш щось змінилось? Тобі щось потрібно?
— Так. Ти йдеш на танці?
— А ти як думаєш? — саркастично в його дусі. — Звісно йду дорогенький. Посмію подумати що ти теж йдеш. Чи не так?
— Так, і я хотів би аби ти мені допоміг вибрати що вдягти, бо ти знаєш якось хочеться бути гарним .
Поки фазан розмовляв зі своїм состайником Кінь і Дракон зробили ставку.
— Б’юся об заклад що його запросив Стерв. — У Дракона було розвинене критичне мислення, тому те що Куряка так метушився його настерегло.
— Не думаю, зазвичай він не ходить на такі події.
— Закладемось?
— На що?
— Хто програє п’є суміш з усіх настоянок Стерв’ятника.
— Ухуху, Дракон ти що дуба врізати захотів? Не схоже на тебе.
В цей час Курець і красуня вже підібрали що одягнути йому. В пріоритеті були чорні штани на високій посадці, але їх треба з чимось поєднувати.
— В тебе є щось зелене? Або синє? — Куряка показав йому свою синю водолазку і зелену сорочку. — Дай сорочку. В неї не довгі рукави це добре, а Синя тільки водолазка? А! В мене є чудова напівпрозора сорочка, синя. Вдягни. Вона гарно дивиться із твоїми кедами. Але треба ще щось червоне. Зараз я прийду.
Куряці сподобалось те як він був одягнений, справді дуже гарно. Він в цьому не дуже розумівся, але знав що червоний і синій це кольори з Тріади тому якщо додати трошки жовтого мало б бути не погано.
— Я знайшов ось такий метелик, він повністю червоний, і таку краватку, вона із золотими рисками. Що обереш?
— Краватку, вона довга і гарна.
— Ти хоч вмієш її зав’язувати?
— Так, звісно.
Через годинку він бачив в собі гарного хлопця. Навіть і близько не наблизився до Лорда, але гарніше ніж зазвичай. Йому подобалися рукавички які Красуня дав, вони були оксамитові. Але як він казав що чогось не вистачає.
— Давай ми тобі зробимо макіяж.
— Я не думаю що це …
— Здається, я тебе не питав, а поставив перед фактом. Нам потрібно в місце де хороше освітлення тому йдемо до ванної. І коли я буду тебе фарбувати не ворушись.
Після цієї фрази Куряка намагався не рухатись максимально. Одностайник взяв палетку тіней. Намастив на палець трошки коричневі й розмастив на повіках. Відчуття було таке собі хоч і Красуня намагався робити це дуже акуратно. Потім кольори які він брав стали темніші та врешті останнім кольором був чорний. І він мав рацію, це трохи довершило образ.
— Ти маєш чудовий вигляд. Це набагато краще ніж звичайні джинси чорна майка і червона сорочка.
— Що поганого тобі зробили ці речі?
— Ти в них не витончений. Ох вже час, іди до кімнати там буде твій наречений. Попелюшка. Зустрінемось в актовому залі дорогенький.
Красунчик пішов. Куряка на останок подивився в дзеркало. Все чудово, трошки приклав волосся і все. А чому руки так трясуться? Навіщо хвилюватися? Це ж просто Стерв’ятник, ще два місяці тому він би нізащо не подумав що може з ним говорити, а зустрічатися він не думав взагалі. Видих. Все добре. Поїхав до Третьої. Біля дверей надто тихо. Він постукав і зайшов. Перед ним стояв Ватажок. На ньому було багато ключів, але вже не тільки на шиї і у вухах. Велика чорна сорочка, дуже пишне жабо. Воно було дуже гарним. Чорні тіні, кільця з жовтими камінчиками. Він був неперевершений.
— Вау… Ти дуже гарний сьогодні. В сенсі ти гарний завжди, але не те щоби ..
— Куряка. Ти теж дуже гарний, навіть тіні наніс. Прекрасний. Мені справді дуже подобається. — Останні слова Стерв’ятник прошепотів Куряці на вухо. Він поцілував шию заставляючи фазана червоніти як помідор. — То йдемо?
Курець кивнув. Він відчував себе у безпеці зі Стерв’ятником. Він його любив, намагався зрозуміти все. Виходило так собі.
— Якщо тобі буде не комфортно скажи. Добре? — Очі Стерв’ятника були дуже гарні. Чарівні, добрі та сповнені любові.
— Добре.
Коли вони зайшли грала гучно музика, пси та пацюки пили. Хтось з них грав в армреслінг. Табакі й Лорд з кимось розмовляли.
— Ти диви. Разом прийшли. За ручку. Я виграв.
— Але раптом
це Куряка запросив його?
— Кінь ти ідіот? Давай йди змішуй собі настоянки.
На стелі був диско шар, освітлення було фіолетово жовтим. Це були перефарбовані лампочки, але виглядає непогано. Куряка взяв текілу і розвів її з водою. Він знав що п’яніє дуже швидко, тому робив все щоби сповільнити це. Стерв пішов до Табакі та Лорда. Який він гарний, пальці такі витончені, жовті очі які він завжди підводить, довге волосся до пояса. І все це виділяє його ніс. Такий чуйний. Все ж Куряці з ним пощастило. На секунду Куряка подумав що він гарніше Лорда. Але Лорд ідеальний, а Стерв ні. Це і виділяє його. Він тихенько допив свою текілу, допоки до нього не підійшов Чорний.
— Куряка, ти все ж прийшов. Як ти?
— Чудово. Чув ти допоміг це організовувати.
— Так трошки… Ти сьогодні маєш дуже гарний вигляд.
— Ох дякую.. Ти теж нічого.
— Слухай Куряка ти не хотів би проїхатись?
— Не знаю, треба попередити …
До їх бесіди прийшов Стерв’ятник.
— Добрий вечір Чорний. Як твоє нічого? — Атмосфера стала душною. Ці двоє стріляли блискавками в очі одне одному. Стерв’ятник підійшов до Куряки ззаду.
— Нормально. А ти як? Сам прийшов? Чи ти ніколи не ходиш сам?
— А ти Чорний? В мене є з ким. А в тебе є з ким? — Він поцілував Курця в голову. — То що Чорний?
Він змовчав. Стерв взяв ручки візка і повіз фазана до виходу. Але спершу взяв для нього Текіли і розбавив водою трошки, і дав її в руки йому. Вони йшли в кімнату занадто швидко. Настільки що Куряка трошечки розлив напій на руки.
В кімнаті Стерв’ятник посадив Курця на ліжко.
— Сяйво очей моїх. Ти освітлюєш мені шлях. Я тебе люблю. — Він цілував щічки Куряки. — Зірка. Будь ласка, я не можу тобі заборонити спілкуватися з Чорним, але, будь ласка. Роби цього менше. Чорний тебе псує.
— Ти ревнуєш?
— Ні. Звісно ні.
— Добре.
Стерв’ятник підняв хлопця на руки.
— Господи.. Тобі не тяжко?
— Люблю коли ти мене так називаєш. Я не хочу аби він бачив тебе таким гарним. Ти надто чудове створіння для нього.
— Ти все ж ревнуєш.
— Можливо. — він поцілував Куряку в ніс. — Ти дуже гарний. Гарніше за будь-кого. Ти даруєш мені посмішку кожен день. Завдяки тобі мене менше поглинає смуток. Я тебе люблю.
Фазан почервонів. Ніхто ніколи не казав йому таких речей.
— Я тебе теж люблю. — Напевно через сп’яніння Куряка не міг нічого сказати крім цього. Але в цю секунду коли Стерв’ятник кружляв його на руках, коли по радіо грав Пол Анка, йому більше нічого не потрібно.
Додати до улюблених