У мирному королівстві Білий Лотос народився прекрасний принц. Його волосся і шкіра були білосніжними, такими світлими, що відбивали сонце. Коли принц виходив на святковий балкон разом із батьками, всі громадяни, які зібралися внизу, заплющували очі від сліпучого світла, що виходило від принца. Настільки він був світлий і прекрасний.
Король-батько давав поради, якою людиною слід бути принцу, щоб їхнє королівство залишалося мирним і процвітаючим, а жителі ситими й задоволеними.
Принц не дуже уважно слухав батька, покладаючи надії на “авось”. Але, зрештою, і для нього настав вік, що передує коронації.
– Ти, сину мій, уже досить дорослий, тому такий старий як я готовий поступитися тобі троном.
– Справді, чи що? – Принц сидів у своїх покоях, оточений слугами, які дбали про його красу та задоволення.
Король тяжко зітхнув:
– Ну все, припини бути таким пихатим. Не віддам тобі трон, поки не пройдеш ініціацію.
– Що не пройду?
– Ініціацію, невдахо. – Король стиснув губи.
– Та знаю я, що таке твоя “ініціація”, тату, просто не розчув, – буркнув принц.
Те, що він мав сліпучий вигляд і жителі ідеалізували його, зовсім не означало, що принц був талановитим, розумним, мав стратегію і відповідальність. Навпаки, він був дуже пасивний і часто ховався в темряві покоїв, щоб сонце не сліпило його чутливі очі.
– Тоді завтра я відведу тебе.
– Я і сьогодні готовий, – зарозуміло відповів принц.
Король лише поскаржився:
– Ну що за красивий дурник? Крім як про задоволення та ігри ні про що не думає.
– Я ще про свою зовнішність добре дбаю! – Крикнув йому наостанок принц.
Бах!
Король грюкнув дверима і пробурчав:
– Ніби я не знаю…
Весь день, що залишився, принца збирали. Дуже швидко запросили модисток і кравців зі столиці, які пошили йому за ніч безліч убрань. Шкіряники не покладаючи рук виготовляли для принца взуття і сумки, куди б він міг скласти свої речі. А на кухні безперервно точилися ножі, стукали молотки по свіжому м’ясу, різали овочі та фрукти, наче готували ціле застілля, а не одного принца, що збирається в похід-ініціацію.
– Тепер, сину мій, ти готовий. – Король і королева обійняли його за плечі наступного ранку.
Принц відчайдушно позіхав, намагаючись за ніч вивчити все те, що мав би почати з семи років. Звісно, йому це не вдалося, тож він був втомленим і роздратованим.
– Тобі туди. – Король вказав на гвинтові сходи, що ведуть у підвал. – Там побачиш дзеркало, воно не просте, щойно торкнешся його поверхні, як одразу перенесешся в інший світ.
– Гаразд, – принц знизав плечима і, одягнувши на себе безліч сумок і сумочок, повільно почав спускатися.
Темрява над його головою почала згущуватися, поки й зовсім не зачинилася.
Коли його нога стала на останню сходинку, він зробив обережний крок і зупинився на дні колодязя.
– І що тепер? Тут хоч око виколи! – обурювався він. – Дзеркало і де я його в темряві шукатиму. – Ой!
Витягнувши руку, принц доторкнувся до чогось вологого і навіть не встиг злякатися, як знову нічого не бачив навколо себе.
– І це все? – Фиркнув він.
Менше двох секунд нудоти, якої принц практично не відчув, і ось він де стояв, там і стоїть.
– Здрастуй, – пролунав шиплячий голос десь зовсім поруч із його вухом.
– Хто тут?! – Переляканий принц здригнувся.
– Це я… Ти ж кликав мене…
– Кого я кликав?
– Тут-хоч-око-виколи…
– Мамо! – Закричав не своїм голосом принц. – Не чіпай мої очі!
– Добре… – Знову зашипів голос. – Тоді ти даси мені доторкнутися до чогось іншого.
– Чого ти хочеш? – Тремтів принц.
– Більшу частину життя ти просидів у напівтемряві, боячись свого власного волосся. Тобі подобалася темрява…
– Напівтемрява – це не морок!
– Я відпущу тебе в напівтемряву, якщо ти дозволиш мені доторкнутися до твого волосся.
Принц закусив губу. Не дуже-то складно, але може йому варто чинити опір. Інакше, як він може пройти випробування, якщо це воно, просто здавшись без бою, чи буде залік?
– Тоді покажи себе. Я хочу знати, кого до себе підпускаю.
– Покажу, але тоді, ти будеш зв’язаний, щоб не злякався мене.
– Ти настільки страшний? – Принца знову затрясло.
– Ні, я дуже навіть чарівний, але дехто лякається мене.
– Д-добре… – Невпевнено погодився принц.
І по його тілу поповзли мотузки. Спочатку, ці живі мотузки знімали з принца сумку за сумкою, а потім, чомусь стали знімати з нього сорочку.
– Гей! Що ти робиш?! – Закричав принц, розуміючи, що не в силах поворухнутися через зв’язані руки.
– Як що? – Перед ним став проявлятися образ чоловіка.
Йому було близько 50 років, але його вік могли видавати лише зморшки навколо очей. Він був величезний. Його тіло було таким сильним. Принц без сорому розглядав його м’язи. На ньому була лише жилетка, недбало вдягнена на голий торс.
– Дивись на мене. – Він узяв принца за підборіддя великою рукою і підняв його голову.
Очі принца зіткнулися з рубіново-червоними очима, що випромінювали світло в темряві. Усе, що він міг бачити, це лише обриси фігури й обличчя. Принц помітив шрам, що розтинає все обличчя і спотворює красивого чоловіка.
Принц підняв руку, щоб доторкнутися, але вірьовки одразу ж попрямували вгору, і ось він уже опинився зав’язаним з голови до п’ят. Лише стопи торкалися холодних каменів.
Руки принца були над головою і були міцно прив’язані до чогось зверху.
– Гей! Відпусти мене! – Запанікував принц, ставши смикатися, але мотузки лише міцніше стиснули його тіло.
– Що більше ти тремтиш, то міцніше тебе зв’яжуть. Така магія. – Усміхнувся чоловік, оголивши ряд білосніжних міцних і дуже здорових зубів.
“Для його-то віку, він занадто гарний.”
– О, який милий комплімент. – Заморгав чоловік.
– Ти ще й думки мої читаєш? – Обурився принц, скрививши лінію губ.
– Звісно, принц. Ти ж кликав мене. Я прийшов і тепер знаю про тебе все.
– Тоді навіщо ти зняв сорочку?
– Ти дозволив мені доторкнутися до волосся. Я ж не уточнював до якого.
– Що? – Очі принца широко розкрилися.
– У тебе прекрасне волосся на голові. Твої брови і вії такі витончені, – чоловік погладив його по маківці, потім ніжно провів великим пальцем по бровах. – У тебе ніжний пушок над верхньою губою. – Тепер він обводив контур пухких губ принца. – У тебе кілька волосків на грудях, – чоловік провів вказівним пальцем.
Принц оторопів і не міг навіть зітхнути, лише нерозумно моргав, насолоджуючись особливими відчуттями жару, що зібрався всередині його нижньої частини живота.
– Але найбільше волосся було тут, – чужа рука ковзнула до його промежини. – Шкода тільки, що ти зробив бразильську епіляцію, але в будь-якому разі, фолікули-то залишилися.
Через тканину одягу, чужа рука стала пестити член принца.
– Мх… – Він закотив очі від раптового задоволення.
– Так добре, мій принц?
– Погано… – Простогнав він.
– І чому ж?
– Це так непристойно… – Щоки принца горіли кольором соковитої калини, особливо у світлі, що виходило з очей чоловіка.
– Ви й без мене були таким непристойним і таким розпусним. Усі слуги вам догоджали.
– Це правда… – Принц опустив голову собі на груди. – Але це єдине, що змушувало мене почуватися добре.
– Тоді вам подобається те, що роблю я.
– Не-а. – Він уперто подивився на чоловіка.
– Це занадто ніжно.
На віковому обличчі розпливлася підступна посмішка.
“Якщо моє випробування – це пережити секс із ним, то я легко з цим впораюся. У моїй практиці я вже був і зверху, і знизу. Так що, труднощів це не складе.”
На жаль, самовпевненість принца виявилася надмірною.
– Так значить, є щось, чого я не знаю про мого принца? – Червоні очі небезпечно блиснули.
Принц лише продемонстрував чоловікові зарозумілу посмішку.
– Дуже необачно, мій принц.
Демон зняв жилетку і став обходити зв’язаного по руках і ногах принца.
Принц лише встиг помітити як щось, немов висічене мечем на шкірі, блиснуло на спині чоловіка.
“Схоже на якісь ієрогліфи…”
– Це моє ім’я. – Чоловік притулився до принца своїм торсом.
Чужі руки зімкнулися на тонкій шиї принца, погладжуючи кадик, перебираючись товстими пальцями до губ і залазячи до рота – оглядаючи язик і зуби.
Принц стиснув щелепи, боляче прикушуючи непрохані пальці.
– Ах… Ось так вам подобається, мій принц?
– Так, подобається, – тепер принц облизав вказівні та середній пальці чоловіка, згладжуючи біль, нанесений зубами. – Скажіть мені своє ім’я.
Принц стогнав, бо вільна від його рота рука знову розгулювала в ділянці промежини, нагладжуючи його член і примушуючи голівку болісно тертися об одяг.
– Якщо я скажу вам своє ім’я – ви назавжди залишитеся зі мною. Ті, хто знають моє ім’я – не виходять звідси ніколи. Вони нудяться, – чоловік прибрав руку з промежини і перевів на сідниці принца. – І нудяться, – чоловік присів навпочіпки і з силою схопившись за тканину – порвав штани по шву. – В очікуванні, коли ж я приділю їм увагу, як зараз вам, мій принц.
Мокрий гарячий язик торкнувся сідниці принца.
– А! – Принц прогнувся в попереку й відкинув голову назад, коли зуби чоловіка впилися в його м’яку плоть.
Лізь.
Чоловік чинив із ним так само, як кілька хвилин тому йому показав принц, прикусивши, а потім облизавши його пальці.
Принц реагував на ці дотики набагато чуттєвіше, ніж чоловік, чиє ім’я було викарбувано на спині.
– Вам так подобається, мій принц? – Сухий палець почав подразнювати слизову навколо сфінктера, а потім проник всередину, щойно палець вийшов – слизький, від надлишку слини, язик різко занурився всередину настільки, наскільки пускало кільце м’язів.
– Ні!
Коли язик змочив простір зовнішньої частини, йому, безумовно, стало трохи легше, але все ж, такий вид ігор завдавав йому дискомфорту.
“Якщо так триватиме – я не витримаю!”
Усвідомив принц, коли відчув гострий біль через сухе вторгнення.
– Вам же подобається грубість, – чоловік став на повний зріст і притулився своїм ротом до вуха принца.
Тепер права рука стискала тремтяче від переляку й непрошених сліз підборіддя, а ліва грубо стискала сідницю принца, залишаючи болісний відбиток.
– Але мені не подобається біль!
– Я залижу ваші рани…
Щось тверде й тепле припало між сідниць принца.
Він заплющив очі, приготувавшись до чергової хвилі болю, але раптом:
– Ви знаєте, що таке шибарі?
– Н…ні…
– Це мистецтво зв’язування. А БДДССМ?
– Я читав тільки про БДСМ…
– Це одне й те саме. Мій принц, знаєте розшифровку? – Він прикусив мочку вуха принца. – За кожну правильну відповідь я буду вас нагороджувати.
– Д-добре, – на щастя, у темряві, яку розрізало лише червоне світло очей чоловіка, не було видно заплаканого обличчя принца.
– Б?
– Бондаж. – У цьому принц був упевнений.
– Хороший хлопчик. – Чоловік облизав вказівний палець і став повільно обводити ним навколо сфінктера принца. – С?
– Садизм…?
– Що так невпевнено, принц-збоченець, це мав бути ваш твердий ґрунт. – Дуже повільно, чоловік почав вводити палець в анал принца.
У животі метелики зав’язалися вузлом. Гарячий член принца болісно стояв від напруги, стримуваний тканиною, що залишилася від порваних на дупі штанів.
– С? – Продовжив мучитель.
– Секс…? А! – Другий палець грубо увійшов поруч із вказівним.
– Забув згадати – за кожну невірну відповідь буде покарання. С?
У широко розкритих очницях принца істерично заметушилися з боку в бік очі.
“Не знаю! Я не знаю!”
– Погано. – І третій палець приєднався без жодного зволоження та попередження.
– Ай… – Голос принца зірвався на високій ноті крику.
– С – сабмісив – підлеглий.
Принц хлюпнув носом. Його живіт швидко скорочувався від пригнічуваного плачу:
– Д-добре.
– Запам’ятайте, мій принц. Назавжди. – Він знову ніжно шепотів на вухо, обпалюючи своїм диханням шию принца.
– Запам’ятаю…
– Д?
– Домінант – той, хто підкоряє.
– Гарний принц, – чоловік прибрав третій палець.
Принцу навіть легше зітхнуло, хоча його страждання не припинилися.
– Д?
– Дисципліна…?
Другий палець покинув анал принца:
– Це те, чого вам не вистачало, щоб вивчати щось більш важливе для царювання, вірно?
– Д-так, напевно, – прошепотів принц.
– М?
– Місце…?
Останній палець покинув принца і той зітхнув.
– Вірно, так? Для БДСМ потрібне відповідне місце? – Він перестав плакати і навіть усміхнувся, дивлячись у темряву, думаючи, що переміг.
Щось гаряче знову притиснулося до його стегон.
– Мазохізм!
Чоловік з усієї сили увігнав свій член у ледь розтягнутого принца.
– АААААААААААААА!
***
Коли принц розплющив очі, він усе ще стояв прив’язаний мотузками на дні того ж колодязя. По його ногах стікала власна кров, змішана з чужою спермою. Перед ним стояв усе той самий чоловік.
– З вами не весело грати, принц. Жодної витримки. Але в будь-якому разі, я таврував вас, тож можете йти.
Мотузки почали опадати з принца. Він упав на холодну підлогу через ослаблі ноги.
Чоловік відвернувся від нього, а ієрогліфи, вирізані на його спині, раптом почали набувати якихось зрозумілих значень:
“З…”
Став читати принц.
“Л…”
– Що ти робиш?! – Чоловік різко обернувся, почувши недобре в чужих думках.
“О!”
Ієрогліфи, які раніше були ледь помітні в темряві, раптом склалися в слово з червоних зрозумілих і помітних букв.
– Зло! – Вигукнув принц. – Твоє ім’я “Зло”, – уже тихіше додав він.
Зло зашипіло, ніби відчуваючи біль:
– Ті, хто самі бачать моє ім’я – можуть іти без клейма! – Прогарчав він. – І бачать його тільки ті, хто приносить у похмурий світ добро і співчуття.
– Я пожалів тебе і віддався!
– Не вірю! – Але шкіра Зла стала багряною і бугристою, ніби від опіків.
Його пухирі почали лопатися, а на їхньому місці з’являтися чорні клуби темряви.
– Ааа! – не своїм голосом закричав Зло.
Принц вирішив не зволікати, а швидше збігати.
Прямо перед ним з’явилося друге дзеркало, яке вело його з похмурого світу в другий – новий.
Додати до улюблених