Янгол-охоронець

FavoriteLoadingДодати до улюблених

Фанфік написано для Осіннього фікрайтерського з’їзду 2021 за ключем “Надто багато”.

Перша зустріч Дмитра Зброярця і Костянтина Крилатого.

Примітка: Дін Вінчестер – Дмитро Зброярець, Кастіель – Костянтин Крилатий, Джеймс Поттер – Дем’ян Гончар. 

Примітка2: у чарівників Маг’євиру замість чарівних паличок згарди – обереги, які зазвичай вплітаються у браслети. У кожного чарівника свій, особливий візерунок, а в учнів факультету Сихерче це ще й візерунок вовка, що вказує на приналежність до характерників чи перевертнів. 

Дмитро жадібно хапнув нічне повітря й розплющив очі. Що він робить серед лісу? Чому так холодно? Що сталося?
Юнак повернув голову й побачив постать у світлому плащі. Традиційна карпатська вишивка складалась у візерунок чорно-червоних крил на спині. Незнайомець дивився кудись удалечінь. На озеро.
– Дідько! – лайнувся Зброярець, згадавши події вечора. Він програв суперечку Дем’яну і тому мав вирушити до Несамовитого озера опівночі й принести отих маленьких мушель блідо-рожевого кольору, що їх бачили хлопці на заняттях удень. Дмитро пам’ятав, як знайшов мушлі. А далі спогади уривалися.
– Вельми нерозумно йти до цього озера вночі, – нарешті озвався незнайомець, повернувшись до Дмитра, – там повно дивних, диких і хижих створінь, що затягують людей у води.
– А ти… – Зброярець згадав, що схожі плащі й жупани носять лиш учні одного факультету. – Ти Химородник?
– Так, – пролунала коротка відповідь.
Химородників рідко хто бачив. Вони вважалися тими ще відлюдниками, першими не йшли на контакт та й надавали перевагу Залі Пам’яті свою половину будинку, який ділили з учнями з Подаги.
А ще у ту частину будинку було неможливо пробратися, хоча Дмитро, Дем’ян і Свят могли знайти лазівку до будь-якого куточка Маг’євиру.
– Як ти мене витяг? – поцікавився Дмитро, підводячись. Треба йти до школи, поки не помітили його відсутність.
– Тобі краще не знати, – юнак у плащі пройшов повз Зброярця, ніби зрозумів, що той збирається повертатися, – ходімо, я покажу шлях.
– Я Дмитро з факультету Сихерче, – Зброярець підійшов до свого рятівника й простягнув долоню.
– Знаю, на твоїй згарді візерунок вовка, – відказав незнайомець. Він опустив погляд, глянув на простягнуту руку й обережно її потиснув: – Мене звати Костянтин.
Обличчя у нього було навдивовижу спокійним та умиротвореним. Ніби то не він урятував Дмитра від невідомих істот. І на відміну від Дмитра, чий одяг був мокрим, вбрання Костянтина нітрохи не постраждало.
А очі у Химородника виявилися блакитними, як води Синевиру. Навіть зараз, у пітьмі, вони злегка сяяли. Дмитру аж стало ніяково. Наче цей Костянтин і сам був якоюсь незвіданою істотою. Чи одним із тих невидимих охоронців Маг’євиру, що допомагають учням у скрутний час.
– Як ти мене знайшов? Ніхто ж не знав, де я, – врешті дійшло до Зброярця, – чи Гончар проговорився?
– Лісовики попередили, – відповів Костянтин, – я часто спілкуюся з лісовими істотами. З тими, з ким спілкуватися безпечно. Не роби більше так. Хоч ти й майбутній характерник, поки тобі не впоратися навіть з кількома слабкими бісами, що живуть на дні озера. А їх там аж надто багато.
– Добре, я зрозумів, – буркнув Дмитро. Юнак не любив, коли хтось говорив про його слабкість. Весь час намагався наслідувати батька – відомого характерника і борця з лихими істотами. Та поки він був лиш учнем другого курсу і не міг похвалитися великою силою.
– Здається, ти за цим прийшов, – Костянтин простягнув Дмитру кілька мушель.
– Та ти і рятівник, і янгол-охоронець! – зрадів Зброярець, узявши мушлі. – Я перед тобою у боргу. Тож як щось знадобиться – клич мене, я зроблю все, що зможу.

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

 

Коментарі на “Янгол-охоронець

Залишити відповідь

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: