Школа чарів і чаклунства в Україні

FavoriteLoadingДодати до улюблених

Історія України налічує безліч кривавих битв і повстань, заборон і пригнічень усього народу. Так вдало розташовані території завжди цікавили сусідні країни. Українські землі свого часу належали Реччі Посполитій (суч. Польща), Литовському князівству, Московському князівству (пізніше Російська імперія). Життя українського народу із століття в століття проходило в боротьбі за незалежність, за право спілкуватися рідною мовою, за право вільно жити на власній землі. Як казав В. Винниченко: «Бути українцем – це значить бути постійно в стані доказування свого права на існування».

Але незважаючи на всі події, в Україні завжди жила і процвітала магія.

За часів Київської Русі, навчання проходило в різних общинах. До прийняття християнства увага приділялась язичництву та поклонінню богам. Вчителі або старці обирали одного або декількох богів і навчали своїх учнів магії, з оглядом прийнятих традицій поклоніння тому чи іншому божеству. Прості люди ніколи не боялися чаклунів і вважали їх посланниками Богів, приходили до них за допомогою та благословенням.

З приходом християнства все змінилося. Поклоніння Богам пішло в небуття. Язичницькі общини більше не мали влади. А люди під тиском церкви стали боятися магії, вважати, що все від Диявола. Найбільше від проявів ненависті постраждали жінки. Їх звинувачували у любові з Дияволом, у всіх можливих нещастях. Справжні чарівниці зрідка потрапляли в руки звичайних людей, а ось звичайні жінки постійно знаходилися під страхом смерті. Раніше в Україні була традиція топити жінку і якщо тіло спливало значить то відьма.

Але все ж таки Україна не Європа. Масового полювання на відьом не було. Люди їх боялися і вважали за краще просто не чіпати і всіляко проклинати, носити хрестики і молитися Богу, ніби це могло їх вберегти від гніву відьми.

Чаклуни та чаклунки прийняли рішення не виставляти сили на показ, жити серед звичайних людей і робити вигляд, що вони такі ж. Деякі, надто сильно боячись за своє життя, взагалі відмовлялися від магії. Навчання велося підпільно, в різних частинах України. Кожна група робила акцент у магії на своє: хтось більше знався на травах і зіллях, хтось на бойовій магії, а хтось на силах природи.

І тільки в сімнадцятому столітті з’явилася українська школа чарів. Богдан Хмельницький, гетьман звичайних людей, виборов незалежність України і повернув її території з під різних держав, чим, сам того не знаючи, вплинув на формування магічної школи.

Звичайно деякі чаклуни їздили навчатися у російську школу чарів «Колдовстворец». Але більшість вважали за потрібне не навчатися чарам взагалі або навчатися вдома самим. «Колдовстворец» рідко приваблював українців.

А все таки, як саме з’явилася українська школа чарів і найголовніше хто доклав руку до її створення?

Як уже зазначалось, у сімнадцятому столітті в Карпатських горах, де не ступає нога звичайних людей, де гори торкаються неба, була створена школа магії. Щоб потрапити туди, потрібно було зайти у печеру, невидиму для звичайних людей, і перейти на іншу сторону гір. Поряд зі школою було невелике синє-синє озерце, висока трава, ліс, долини та гірські хребти. Якщо ж звичайній людині вдавалося потрапити на іншу сторону, вона бачила тільки руїни, підходячи до яких, різко згадувала, що щось забула, або відчувала такий страх і паніку, що не могла протистояти їм та йшла геть від цього місця. Пізніше серед звичайних людей з’явилися легенди про прокляте місце Карпат, яке майже неможливо знайти.

Назва української школи магії «Вльхвованніємь» від старослов’янського «влъхвованнѥ, -ѥмъ», що перекладається як «чари», «ворожба».

Заснували школу двоє друзів, двоє ідеалістів і революціонерів, так би їх назвали звичайні люди. Дара Горська та Ярослав Балаж. Дара родом зі Сходу, а Ярослав із Заходу. Доля привела їх в «Колдовстворец», де вони навчалися серед росіян, білорусів та інших народів, які входили в Російську імперію. Різні народи намагалися триматися тільки своїх людей, через що в школі часто траплялися сутички. Елітою звісно були російські діти, а «малоросців» недолюблювали, часто вважали не розумними. Тільки з плином часу стан речей змінився. Більшість змінилася на меншість. Але насправді це мало, що змінило у відносинах між країнами і народами. Українці все пам’ятали, а росіяни не хотіли визнавати.

Дару і Ярослава зблизила одна з багатьох сутичок в школі, а спільна Батьківщина допомогла швидше знайти спільну мову.

Школу вони так і не закінчили. Пішли з останнього курсу, навчалися вдома. Роками вчили малих дітей свого народу. Жили разом, любили одне одного, як можуть один одного любити друзі, брати та сестри.

Дарі подобалося навчати дітей, а Ярослав підтримував її в цьому. Через роки, надихнувшись національно-визвольною війною та Хмельниччиною , їм пришла ідея заснувати власну школу. Навчати дітей, об’єднати нарешті всіх чарівників України в одному місці.

Школа будувалася десять років. Всі десять років Ярослав і Дара були разом, залучали таких же «ідеалістів» як і вони самі. Скоро школа наповнилася дитячим сміхом, розмовами вчителів та підлітковим бунтом.

На жаль, Ярослав не зміг приділити більше часу школі і побачити її розквіт. Через декілька років після відкриття він помер від драконячої віспи. Дара стала єдиною директоркою школи.

Вльхвованніємь великий замок, збудований в європейському стилі. Кам’яні стіни, високі стелі з бронзовими люстрами, «живі» картини, темні коридори, вітражі на вікнах, просторі класи, кімнати для вчителів та учнів, велика зала для спільних сніданків та свят. Найбільше учні полюбляли дні сонцестоянь та рівнодень. Під час зимових сонцестоянь розводили вогнище, співали, танцювали, прославляли Бога Сонця, тобто віддавали дань стародавнім традиціям. А у Весняне рівнодення палили ляльку з соломи і стрибали через вогнище. Літнє сонцестояння завжди випадало на канікули, тому кожен святкував ці дні як йому чи їй кортілося.

Дітей приймали в школу з десяти років. Листи про зарахування приносили сови. Спочатку школа хотіла відправляти солов’їв, але пташки ці виявилися занадто маленькими для великих листів. А до чарівників, народжених від звичайних людей, приходили вчителі або директор. Весь період навчання учні жили в школі і тільки на канікулах бували вдома.  Канікули були як і у всіх – зимові та літні. Також додавалися вихідні на Великдень. До школи учні потрапляли за допомогою портключів. Вони переносили учнів до підніжжя гори, де знаходився тунель. Все потрібне приладдя учні могли придбати на правому березі Києва, на магічній схованій від нечарівників вуличці.

Навчання займало вісім курсів, за які учні вивчали мистецтво чарів. Також, що було незвичним, учні вчили бойову магію та бойові мистецтва. Вчилися стріляти з лука, битися на шаблях, вивчали мистецтво маскування та їзду на конях.

Спочатку всі учні вчилися разом, ділилися тільки на класи за віком. А потім через п’ятдесят років донька Дари, будучи директоркою, вирішила взяти приклад з зарубіжних шкіл і розділити учнів на факультети. Це допомогло зменшити сутички між взагалі різними учнями і вплинуло на розвиток різних талантів.

Перший рік учні навчалися всі разом, вивчали щось базове і просте, як нечарівники у першому класі своїх шкіл, а потім на другому курсі розподілялися по факультетам: Воля (старосл. «Воля»), Ведь (старосл. «Вѣдъ», тобто «знання»), Вода (старосл. «Вода»), Душа ( старосл. «Дѹша»). Розподілення відбувалося за допомогою каменя Долі.

Поряд з замком знаходилася долина, де колом розташовувалися високі плоскі камені, а в центрі лежав великий камінь. Учні другого курсу, в перший день навчання, підходили до каменю, торкалися руками і чекали. Чекали поки на камені з’явиться символ їх факультету, а точніше характерний для цього символу звук. Воля – вовк, Ведь – сова, Вода – лисиця, Душа – олень. Торкаючись каменю, учень через декілька секунд або хвилин чув завивання вовка, пугикання сови або звуки лисиці чи оленя.

Кожному факультету були властиві свої риси. Воля – тяга до свободи, простору, незалежності, зухвалість та сміливість. Ведь – тяга до знань, книжок, розум та унікальність, творчість. Вода – хитрість, гнучкість, холодний розум. Душа – благородність, внутрішня сила, доброта. Для кожного факультету були свої обов’язкові предмети, від яких вони не могли відмовитися після п’ятого курсу.

Кожен з факультету Воля вивчав бойові мистецтва та бойову магію, коли інші могли відмовитися від цього предмету.

Ведь вивчав перетворення та історію. У турків, наприклад, ходили легенди про козаків, що перетворювалися на вовків та орлів. Можливо, один з їх воїнів випадково натрапив на чарівника з факультету Ведь.

Вода вивчав зілля та трави. Факультет Душа вивчав сили природи та тварин.  Учні цього факультету без палички могли управляти вогнем, водою та вітром, викликати грозу.

На додаток до обов’язкових предметів, учні могли вивчати руни, віщування, трансфігурацію, заклинання, нумерологію, теургію і гоетію («Теургія» – вид магії, яка зародилася в культах язичників. Вона спрямована на звернення до потойбічних сил для отримання від них знань і сприяння в справах. Людина використовує її через ритуали і молитви. «Гоетія» – це середньовічна магічна практика виклику демонів і створення талісманів), магії світу та їх різновиди (мантика, африканська магія, псіхургія). Також учні могли вивчати мови: англійську, німецьку, французьку. А історія магії завжди вивчалася в симбіозі з історією України нечарівників.

Із розваг в учнів був квідич, який прийшов до них з Англії, та ігри в лісі, про які викладачі робили вигляд, що не знали.

Переміщалися чарівники на мітлах або тростинах (дерев’яних витончених палицях для ходьби). Найчастіше тростини обирали жінки. Також чарівники використовували трансгресію та портключі.

На п’ятому і восьмому курсах студенти здавали практичні та теоретичні екзамени. Після восьмого курсу, студенти могли влаштуватися в Міністерство магії України, жити звичайним людським життям, відкрити свій магічний магазинчик, тощо. Тобто жити так як їм завгодно. Після школи для них відкривалися всі дороги. І декого ці дороги могли навіть завести до шатра гадалки.

 
FavoriteLoadingДодати до улюблених

Залишити відповідь

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.

24 Коментарі на “Школа чарів і чаклунства в Україні

  1. У мене два запитння до цих уривків:
    “де вони навчалися серед росіян, білорусів та інших народів, які входили в Російську імперію.”
    Алеж Україна і білорусь тоді були під Польщою…
    “турків, наприклад, ходили легенди про козаків, що перетворювалися на вовків та орлів. Можливо, один з їх воїнів випадково натрапив на чарівника з факультету Ведь.”
    Який з’явився після цих воєн… Ну легенди точно старші за школу.
    у вас невеликі проблеми з хронологіею.

     
    1. Дякую за ваш коментар. З приводу Білорусі я мала на увазі взагальному, що діти звідти могли там вчитися, не тільки в 16-17 столітті. А з приводу України, прошу не забувати про східну її частину, яка була не під Польщею.
      З ‘легендами’, так дійсно вони древніші за школу. Я мала на увазі, що саме ті люди з легенд були правдою і пізніше мали відношення до цього факультету. Хм… хронологія дійсно в цьому питанні шкутильгає. Вдячна вам за конструктивну критику. Гарного вам вечора

       
    2. Як на менее хронологія не шкутильгає тому що хто казав що чарівників до школи не було для прикладу частина козаків з того часу була дрібні шляхтичі та 3,4 сини більш заможних людей . Тому є можливість що деякі магічні роди відправляли своїх молодших дітей набратися досвіду в воєнні справі як і в реєстрове козацтво так і в військо запорозьке не забудьте про те що чарівники народжуються і в простих людей в таких випадках більш досвідчені вояки брали шефство над ними тож і появлялися перевертні характерники з легенд.

       
  2. Авторка, ваша робота просто неперевершена (пишу об’єктивно через певний час після прочитання даної праці)! Це прекрасне поєднання магічного світу та українського етносу. Сподіваюсь прочитати незабаром продовження цієї історії, але і сама по собі робота є завершеною) Натхнення та миру авторці!

     
  3. Криваві сльози. Про полювання на відьм в Україні https://youtu.be/dBna8ETXowA
    Питання, де були маги до Хмеля (Богдана Хмельницького)? Якщо були общини, то якого біса вони не контактували і не створили якесь об’єднання раніше, чого саме карпати , а не центральна Україна?
    Чого вони їздили до свинособак на навчання , якщо частина з них дуже тривалий час була в складі речі постолитої? Чого не ходили в литовську магічну школу? Така велика країна не може бути без маг. школи.
    Я розумію частка, до речі, не значна в порівнянні з тою ,що була у латишів, ходила до нелюдів російських, але щоб всі ні.
    https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B5_%D0%BA%D0%BE%D0%B7%D0%B0%D1%86%D1%82%D0%B2%D0%BE
    Про церку веселіше, якщо брати до уваги її вплив, магічних шкіл не могло бути дуже і дуже довго. Ніде , включно з нашими сусідами. Хіба азія.
    Тут простіше повірити ,що магічні школи були при церквах. А в Україні це цілком могло бути.

    Українська еліта воліла ввідавати своїх дітей на захід вчитись, а не до виродків московських. А звичайні українці навчались при церквах і ні про який виїзд за кордон мови не йшло.
    https://osvitoria.media/experience/30-rokiv-nezalezhnosti-ponad-tysyacha-rokiv-osvichenosti-istoriya-ukrayinskoyi-osvity/

    Про національно визвольний рух. Він був у 20 столітті і цим все сказано. https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D0%B9_%D0%B2%D0%B8%D0%B7%D0%B2%D0%BE%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%B8%D0%B9_%D1%80%D1%83%D1%85_1920%E2%80%941950_%D1%80%D0%BE%D0%BA%D1%96%D0%B2

    Школа старообрядна. Її прийшли б випалювати майже всі, включно з росією. Не забуваємо про церкву і її вплив. Інквизиція любить вогонь.

    Звідки грощі на таку розкіш як замок? Хто вклався в розбудову школи? Якби це було обґрунтуванно князем Острозьким ,то ок, але так ні. Де знайшли вчителів? КУД ***ь ***о за ногу ДІЛИ ХАРАКТЕРНИКІВ? Чого не вони , а якісь малороси заснували українську школу? Яка віра вихідцям з школи імперії зла ?

    Чого батьки мали ввідавати свого сина якомусь московиту по його запиту? Батько , або старший брат узяли б самопала і зробили кілька зайвих дірок у людині ,що хоче забрати сина/брата. Школа не січ, а якесь ліве утворення вихідців від росіян, віри їм нема і от не віриттся , що от так пррсто невідомо куди віддадуть батьки свою дитину. Не всі такі , і якщо сім’я велика то може бути, але не так просто.

    Звідки у простих українців гроші на навчаня дітей на 8м років? Магічна школа іде як той інститут, це зараз у нього можуть попасти хто хочеш , аби були знання, а тоді треба були гроші. Багато грошей.
    Прості люди у своїх школах вивчали духовні тексти , потім , значно пізніше світські тексти. Трохи писати і рахувати.

    На рахунок факультетів, Воля – Володимирів тризуб. Про інше хз.

    З чого така калька з британської магічної школи я можу тіки дивуватись. Де ми і де ті британці? Тут майже не розкрита українська ідентичність. Хіба старообрядництво, але скіки там нашого на той то час, коли стільки років церква процвітає?
    Школу заснували росіяни. Це теж фактор показовий.
    Питань чи мало , а відповідей ніц. Я навіть втомився все перебирати. Тому завершу на цьому.

    На рахунок правила сайту про образи, лаю я тільки преставників народу вбивці, окупанта, недолюда, котрий вбиває наших співгромадян , руйнує нащі міста , катує людей та нищить, засерає все до чого дотягнеться.

     
    1. 1. Полювання на відьом в Україні як такого не було. Крапка. Так були жорстокі закони, так траплялися вбивства і тд. Але все таки. Люди відносилися до цього як до звичної реальності. І часто самі ходили до відьом про допомогу. Так були спалення, про топлення відьом я писала. Відео цікаве і більш детальне. Тому, хто хоче подивіться. Але повторюся ще раз і повторю блогера з відео. Україна не Європа. Того жаху не було або він був у меншій мірі. І я про це написала. Можливо не коректно і не досить достовірно, але здається дала зрозуміти, що гонінь як таких не було, люди магію в цілому сприймали, але трималися подалі.
      2. Питання де ж маги були до Хмельницького? Дійсно де ж вони були? Жили звичне НЕчарівне життя. Хтось розвивав дар, хтось ні. Бо все ще залишалася церква, яка відьом не любила. Чому ж общини не контактувати? Бо банально могли не знати одне про одного. На жаль, телефонів не було тоді. Тим більше у кожної общини були свої погляди на магію. І ви серйозно вважаєте, що купа би общин домовилася? При умові, що вони таки дійсно змогли дістатися до одного якогось місця.  ОУН між собою домовитися не могли і розпалися, ви серйозно?
      3. Чого ж Карпати, а не центр де в свій час вистачало потім совєтів?) Ви би ще про схід спитали або, не знаю, Хрещатик) Карпати завжди оповиті пеленою містики: мольфари, гори, відьми, трави, духи гір і тд. То чому ж саме гори, а не степ де все як на долоні? Або ви можете на Хортицю натякали чи Запорізьку Січ? Так там козаки жили, яких більше хвилювала воєнна справа. Можливо, це б дійсно було не погано, бо ходили міфи про характерників і тд. Але Запорізьку Січ зруйнували за наказом Пьотра Пєрвого. Ви справді вважаєте що дітям би було добре бігати туди сюди від росні і тим більше ховати від них свій дар, щоб їх не знищили швидше? Живучи в воєнному містечку завжди є ризик осади.
      4. Чого ж їздили до “свинособак”, бо, ну, не знаю, Східна Україна мабуть існувала і була не в Речі Посполитій)
      А ще я ні разу не написала за весь фанфік, що туди каталися всі. Ні разу. Писала багато хто, але не всі. Хтось вчився в тій школі, хтось вчився вдома з батьками, а комусь було ок взагалі без магії. Вау, вибір)
      5. Церкви, моє улюблене) Ваше ж перше відео: церкви забороняли магію, видавали закони про вбивство і тортури, відьми/відьмаки слуги Диявола, і так далі за списком. Школа при церкві саме те)))) Самому не смішно?) Наша церква навіть проти науки, а тут магія. Ну, так звичайно))) максимум, що церква давала: вміння писати, читати, рахувати, знання біблії і служіння богові))
      6. Еліта виїзд за кордон бла бла дивитись пункт 4.
      7. Національно-визвольний рух. Дякую. Серйозно, без сарказму і жартів. Ви вказали на дійсно мою некоректність. Я мала на увазі визвольну війну Хмельницького, зараз я виправила цю помилку, і мені здається, що інші люди зрозуміли це. Якщо ви не зрозуміли, ну, то співчуваю)
      Але це дійсно були помилка і мій недогляд, які виправлені
      8. Ну, а далі поток гівна з якого виділю матеріальну складову. Спочатку, як я і писала, головний герой і героїня займалися українцями, їздили по селах збирали бажаючих, займалися під відкритим небом. Потім прийшла ідея про школу як в Європі і як, прости господи, рашці. Школа будувалася 10 років, за допомогою інших чарівників. Учні розповідали батькам про ідею героїв, ті ще комусь, ті ще комусь. Висновок: знайшлися бажаючі допомогти.
      А потім знову потік гівна і прості дойоби))) Наступного разу скористайтеся унітазом, а не коментарями під творчістю інших людей. Гарного дня.

       
  4. Талановита робота з великим потенціалом. Хоча думаю в коментарях і так достатньо похвал – тож витисну каплю критики).
    Сама будівля школи – замок , як на мене не антуражний. Уявіть собі маленьке село – хутірець, декілька хатинок і церква. Більша частина уроків на вулиці, де навіть у зимку весна, декілька монументів на пам’ять язичнецтва.
    Також УММ (Українське Міністерство Магії) уе відвертий жарт. Ну поперше тоді ще не було навіть поняття міністерств , у нас точно. Та там навіть Україна не постійно існувала, логічніше було якби був якийсь УПМР (Український підпільний магічний рух) якиц ьи боровся за Україну проти інших магів з інших країн, ворогів достатньо.
    І звічно система навчання чисто як к Хогвартсі. Насправді канікули на зиму і літо доволі новітні тож наївно думати що у шкіл того часу вони були по канону.
    А ще останнє – звук лисиці і Води це хіхікання, а звук оленя – майжн гавкіт собаки, в оленів саме такий грубий і довгий рик. Удачі)

     
    1. Канікули, міністерство, не той час… Я здається не писала, що міністерство функціонує з 17 століття) Чи ви думаєте, в Україні 21го століття не може бути міністерства?
      Дякую за коментар і критику)

       
  5. Доброго та спокійного, вам, дня!
    Чудова робота, зачарувало те, як ви поєднали історію та магію.
    Чесно кажучи я вважаю, що ця робота більше оріджинал і залюбки почитала б продовження!

     
  6. Вражаюче! Дуже цікаво і детально описано, з однієї сторони зберігається атмосфера Поттеріани, а з іншого таке рідне і українське! Також дуже припало до душі, що була використана слов’янська міфологія та старослов’янська мова, це додає певного шарму) не здивуюся, що у лісі можна буде знайти мавок і водяників))
    Дуже чекатиму фантфік про пригоди у “Вльхвованиемь”!

     
  7. Це дуже цікава робота! Прекрасний опис. Ця школа вийшла неповторною, однак все ж таки з тією самою атмосферою улюбленого чаклунського світу. Тепер буду з нетерпінням чекати, коли автор все ж таки буде писати історію про цю школу та її учнів. ☺Дякую вам за таку роботу! Дійсно підійняло настрій та надихнуло! Весняного вам сонечка, запашної випічки та всього найкращого).

     
  8. Я приємно вражена! Чудова робота з повним відображенням менталітету українців. Щиро дякую, Ви мене так надихнули! Творчої наснаги Вам, сподіваюсь прочитати ще роботи з такою тематикою♥

     
  9. Це було дуже цікаво. Пам’ятаю, як сама не один раз думала над тим, щоб написати щось схоже, український такий собі Хогвартс. У вас це вийшло. Назви факультетів та їхня символіка – то найблільше мені сподобалося.

     
  10. Читавши, не вірила, що нарешті віднайшла роботу з таким поєднанням тем: чаклунство, слов’яни, школи магії в Україні! Неймовірне комбо з яким можна творити і творити, поки не закінчуться сили і фантазія… Якби моя головонька могла – залюбки взялася за це, але поки тільки здатна читати такі роботи і поринати в історію і атмосферу таких світів в які нас люб’язно запрошують автори. Дуже хотілося б побачити продовження цього драблу 🙂 Наснаги і творчих успхів Автору(ці)!

     
  11. Це просто неймовірна робота! Я обожнюю використання української мітології (міфології), хоча та не достатньо вивчена. Але тут є своя атмосфера та енергетика, яка передається під час читання. У мене склалося враження, що ось-ось я відвідаю цю школу. Мені дужн сподобалася робота! Натхнення Вам, авторе!

     
  12. Яка краса… Вже декілька років мрію написати своє слов’янське фентезі, засноване саме на українській міфілогії… І цей ваш нарис такий мотиватор! Дійсно віриться у цю школу, мріється про те, щоб ваша ідея була вписана до канону!