Щоденники війни 🇺🇦 Статті 🇺🇦 ВІРШІ

Частинка душі

FavoriteLoadingДодати до улюблених

Loading

До Джека в кімнату з рештою я не зайшла. Мій мобільник невгамовно вібрував на столі в бібліотеці, але я не наважувалась підняти слухавку. “Привіт, це мала Вінчестер. Залиште голосове повідомлення або подзвоніть моєму брату Діну, якщо справа термінова.”

– Це Кетч. Знову. Чув про Джека. Прийми мої співчуття, але, здається, я знайшов спосіб допомогти хлопцю протриматись трохи довше. Передзвони.

– Для початку. Я не збираюсь вибачатись за те, що втекла, – починаю замість привітання. Кетч навіть рота не встиг відкрити. – А тепер викладай, що у тебе там?

– Так, мені всього лиш прийшлось вигадувати неймовірні історії, чому раптом спрацювали захисні символи по всій країні, – уїдливо відізвався Кетч. Повисла недовга мовчанка, коли ми обоє намагались впоратися з собою. – Є одне заклинання, здатне вилікувати Джека. Єдиний інгредієнт – частина його душі. Даш хлопцю прочитати текст, частина душі згорить, але він буде здоровим. Але це заклинання має також іншу сторону: з кожним використанням своєї сили буде згорати душа. Не варто дякувати.

Він повісив слухавку раніше, ніж я встигла взагалі щось сказати. На електронну пошту прийшло повідомлення з фоткою того самого заклинання, але в цей момент мене відволік шум біля кімнати Джека. Я пішла туди й застала Діна, який не міг більше знаходитись поруч з вмираючим нефілімом.

– Я не можу, – прошепотів він, як тільки побачив мене. Цей вираз розгубленості впереміш зі злістю на самого себе я дуже добре знаю. – Я не витримаю.

Я мовчки взяла брата за руку і повела в кімнату кузена. Хотілось здивувати їх хорошими новинами, але картина, яку ми побачили була сумною: Джек помер. В цей момент мені здалось, що земля пішла з-під ніг і хтось перекрив повітря. Я задихалась подумки, хоча й не повинна була цього відчувати. Народ, я ж знаю Джека всього декілька місяців, а інших братів та сестер ніколи не мала за все своє довге життя. Сем мовчки встав з крісла, де провів весь цей час біля ліжка хворого, і кудись пішов.

– Ми поховаємо його як мисливця, – в пустоту промовив Дін. Сльози застигли у мене на очах, від чого широка спина мисливця перетворилась в розмиту пляму. Його голос доносився ніби з-під товщі води. Опускаюсь в крісло Сема і беру холодну руку Джека в свою. Дін в цей час записував голосове повідомлення своїй матері про смерть хлопця. Мені було рішуче все одно на мисливців і на майбутні похорони. Хотілось напитись і вибір впав не на каву. Один помах крил і я уже на кухні. Десь тут Вінчестери зберігали свої запаси спиртного.

– А нас не дочекалась, – Дін кидає на стіл поломану сокиру, на яку я зі здивуванням подивилась. – Це Сем зробив. Намагався наколоти дрова, – брат кладе на стіл три склянки (я ж пила з горла) і відкорковує першу для них і третю для мене пляшку віскі. – Похорон влаштуємо завтра, а сьогодні нап’ємось так, щоб забути взагалі про все на світі, – тост прозвучав так собі, але ми не заперечували. Після першої склянки пішла друга, а потім рахунок склянок переріс в рахунок пляшок. У мене тільки ледве в голові помутніло, а Сем ледь переставляв ногами в спробі дістатись до своєї кімнати. Дін заснув прямо за столом і я, стенувши плечима, прикінчила наполовину почату пляшку віскі.

Вранці з легкого похмілля я згадала про Кетча, заклинання і душі. З горем навпіл я розбудила братів і виклала на їх п’яні голови всю інформацію, яку тільки вчора почула від британського найманця. Справа була за малим: знайти  в Раю душу Джека і повернути її в тіло, одночасно з цим дати хлопцю заклинання, яке він повинен прочитати.

– Не сумуйте тут без мене, – підморгнула їм і зникла. Вже на Небесах розумію, що тут щось не так. Підозріла тиша, ні одного ангела на горизонті і я не чула, щоб Михаїл скликав екстрене засідання. Ну гаразд, менше народу – більше кисню. Однак один ангел все ж мені потрібен. Заледве мені вдалось розшукати Ребекку, яка тренувалася на самоті. Я навіть не пояснила їй, нащо вона мені, а просто наказала йти за мною і направилась до людської сторони Раю, де з легкістю знайшла Келлі Клайн, яка зачинилась в будинку разом з Джеком. Дивно, але в цьому місці шкала небезпеки досягла відмітки в 100 з 10. Тут знаходилось щось дуже древнє і сильне. Сильніше навіть за мене. Я подала знак Ребецці і ми одночасно витягнули свою зброю.

– Фель! – Джек радісно обняв мене як тільки ми ввійшли. Він потягнув мене до своєї матері знайомити. – Це моя двоюрідна сестра. Вона архангел.

– Ми ніби знайомі, – тихо пробурмотіла я. Келлі напевно пам’ятає як я допомагала їй скласти дитячу краватку (вірніше, створила з нічого викрутку), а потім віддала своє життя, щоб захистити їх обох від тіней. – Це Ребекка, вона зі мною. Ми з Семом і Діном знайшли спосіб повернути тебе в світ живих, але для цього тобі треба пожертвувати частинкою своєї душі і відмовитись від подальшого використання своїх сил, – на одному диханні протарабанила я і, простеживши за переляканими поглядами всіх трьох, обернулась до дверей, де в очікуванні стояла ангел Дума. Хоча не так, це була сама Пустота.

– Я прийшла за Джеком і раджу тобі відійти в сторону, янголятку.

– Слухай, красуня, чисто теоретично, його благодать тепер розчиняється в Михаїлі з паралельного всесвіту, а душі праведних належать Раю, – прозвучало не дуже переконливо і притягнуто за вуха. Пустота погрозливо рушила на мене. Видно, мої аргументи їй не сподобались.

– Думаєш, я не знаю, що ти зі своїми “братами” задумала? Повернути нефіліма до життя, але я тобі цього не дозволю. Він належить мені!

– А як ти мене зупиниш? – я повертаюсь до Ребекки й подумки віддаю їй наказ. Вона кинулась до Джека раніше, ніж той встиг зреагувати, і повернула його душу на Землю, не давши можливості навіть попрощатись з матір’ю. Пустота з криком накинулась на мене, але раптом зупинилась.

– Цього не може бути, – в жаху прошепотіла вона. Я усміхнулась і показала руку, на якій красувався масивний металевий браслет в золотому кольорі без якихось розпізнавальних знаків і застібок. Пустота підняла руку, з ненавистю і страхом поглянувши на мене, і покинула тіло Думи.

– Він виріс дивовижною людиною. Ти можеш ним гордитись, – Келлі тільки кивнула і попросила передати Джеку, що вона любить його. Я погодилась і підхопила знесилену Думу з одного боку, Ребекка – з іншого. Її треба доправити в лазарет і заодно мені хотілось провідати своїх родичів.

***

Дім милий дім. Тато сидів в своєму кабінеті й перебирав купу документів, яких за ці роки набралось немало. Я вляглась на диван і повністю пішла в свої думки. Вперше за довгий час почуваю себе в абсолютній безпеці.

– Значить, Михаїл з альтернативного світу пробрався в наш, – задумливо сказав тато через півгодини. – І як це наші брати-акробати його упустили?

– Швидко ж до тебе чутки доходять, – відмітила я.

– Ну вибач, останнім часом я світа милого не бачу через цю гору документів. Ти забрала Гадрієля в свій гарнізон? – тато здивовано подивився на мене. В руках він тримав офіційний документ про перевід ангела з в’язниці в мій гарнізон, щоб потім ні в кого претензій не було. – Цього зрадника.

– Він обдумав свою поведінку і в кінці-кінців повернувся на світлу сторону, – я ліниво потягнулась, а потім сіла на дивані. – Взагалі це була кампанія проти Метатрона. Знаєш, як виявилось важко зібрати всіх ангелів, роз’яснити їм план дій, створити декілька “угрупувань”, продумати правдоподібні масові вбивства, змусити декількох влитись в ряди Писаря і все це робити так, щоб він не помітив моїх маніпуляцій з Воротами. Так, я недогледіла один момент і Кевін помер, але без жертв не обійтись.

Спогади найшли на мене хвилею. Одержимий ангелом Сем вбиває Кевіна за наказом Метатрона, я в пошуках інгредієнтів для відкриття Райських Воріт мотаюсь по минулому і приземлююсь практично непритомною біля Вінчестерів якраз в той момент, коли Дін зібрався йти, а потім я розривалась між ангелами і братами. Хороші тоді були часи. Ангелу Хейль довелось випробувати на собі чудеса людської медицини і людського правосуддя, поки ми не знайшли хоча б одного Ріт Зієна. А в кінці ми з Кастіелем знищили ангельську скрижаль, одну з самих могутніх в світі.

– Другий Михаїл знаходиться зараз в Канзас-Сіті, Міссурі, – ніби ненароком відмітив тато. – Ти не спішиш до Вінчестерів.

– Відправлю повідомлення. Самі без мене впораються. Вону знайшли одну штуку здатну його поранити, – спис Кайї з іншого світу.

З Джеком, принаймні якийсь час, все гаразд. Він почуває себе краще і зовсім не проти не використовувати свою силу навіть в хвилини, коли загрожує реальна небезпека. Плюс до всього наближається Різдво, а я не фанат цього людського свята і віддаю перевагу відсидіти на Небесах, ніж “захоплюватись” цими гірляндами, мішурою, глінтвейном на кожному кроці, голому льоду, заметілям та величезними штучними ялинками в центрі кожного міста, яким би бідним воно не виглядало. Ну і ціни на каву в цей час злітають до Небес, а затори тягнуться від Нью-Йорка до Філадельфії (штату Пенсильванія, якщо що).

Блаженна відпустка дома з гарячим шоколадом і маршмелоу під єдине хороше в цей час – різдвяні фільми та музику, перервало повідомлення від Сема, що у них все пішло не по плану. Прийшлось піднімати дупу з дивану й мчатись на виручку братам.

– Вони чекають тільки мого сигналу, – Михаїл в тілі Діна клацає пальцями. Саме в цей драматичний момент я дозволила собі з’явитись. Ця подія дала можливість Сему накинути на брата ангельські наручники і всіх їх разом я телепортувала до Імпали.

– Там Гарт в багажнику, – як тільки ми розмістились в машині, проговорив Сем. Джек сидів на пасажирському сидінні біля мого брата, а я з архангельським клинком біля горла Михаїла розмістилась на своєму звичному задньому сидінні (і, якщо чесно, вже краще сидіти тут, ніж біля Діна після бургерів з цибулею). – У його крові благодать Михаїла. Зможеш позбавити його від неї?

По прибуттю в бункер, першим ділом я сіла напроти зв’язаного Гарта і прийнялась за роботу:

– Буде боляче, – чесно попередила я друга. Цей довгов’язий мисливець кивнув в знак готовності. Він ще нас всіх переживе. Зосереджуюсь і повільно починаю виманювати благодать Михаїла. – Гарт, відкрий рот! – він заперечливо похитав головою. В його думках я вловила, що він боїться закричати або, чого гірше, перекинутись. – Благодать через інші отвори не вийде! – Сем подавився від сміху. Гарт все ж відкрив рот і тут же закричав від дикої болі. – Головне, щоб я не відволіклась і не почала тебе спалювати, – поступово та крихта благодаті архангела в тілі мисливця витекла назовні. Знесилений Гарт знепритомнів.

– Ти можеш зробити те ж саме з Діном? – до мене підлетів схвильований Сем.

– Не вбивши його при цьому? Ні, – за нашою розмовою с самозадоволеною усмішечкою спостерігав Михаїл, прикований наручниками до колони.

 
FavoriteLoadingДодати до улюблених

Залишити відповідь