Таки ride?

FavoriteLoadingДодати до улюблених

Мінхо дуже голосно обурювався, намотуючи круги по кімнаті, Чан ліниво спостерігав, лежачи на ліжку, та у глибині душі посміхався. Дуже той нагадував кота, якому стало сумно сидіти і він влаштовує гармидер, аби привернути до себе увагу.

 

– Ну, ти чув це? Ти чув? «Ой, ця ваша з хьоном пісня «Ride», вона така класна», – передражнює Ліно, – Він хоч розуміє різницю між drive та ride? Це ж… Це ж зовсім різні значення, які вкладені у ці слова!

– Та чув я, чув… Ну помилився, ну з ким не буває, чого ти так завівся? – спокійно, навіть флегматично перепитує Кріс, – Що тебе так ображає? Ну, поясни йому, що це не одне й те саме, він же не дурний.

 

– Я не ображений, я обурений всіма фібрами моєї творчої натури! – він раптом зупиняється, наче в голову прийшла якась думка і поки він мовчить, у Банчана складається враження, що він не хоче знати нічого, що народилося у мізках Ліно.

 

Але Мінхо його не збирається навіть запитувати, він запригує на ліжко, нависає над хлопцем та нарешті висловлює, що він там придумав:

– Давай пояснимо Хані різницю між цими двома словами?

 

– Ну, я ж тобі про це і говорю, – починає Кріс, але затинається, тому що Мінхо кладе вказівний палець на його губи, примушуючи замовкнути.

– Практично пояснимо, навіть покажемо, – уточнює Ліно, нахиливши голову до правого плеча, грайливо дивлячись на Чана. Той довго розмірковує над сенсом сказаного, поки не усвідомлює, що від Мінхо це звучить так як воно є. Прямо та непристойно.

 

– Хо… Ці твої жарти, ти знов за своє? Не можна гратися з почуттями людей, тим паче мемберів, – хмуриться у відповідь Крістофер, але розуміє, що того вже не переконати, якщо в голову прийшла якась хрінь. Тяжко зітхає, бо вся відповідальність знов лягає на його втомлені плечі. Ніхто ніколи не дізнається, скільки “геніальних” ідей народилося колись у бентежній голові Мінхо, крім нього, але у всього має бути межа!

 

– Не злися на мене, ніхто не буде ображений, я ж лагідний неначе кошеня, – ластиться Ліно, але Чан падає обличчям в подушку, зверху накривається другою, роблячи вигляд, що його тут немає. Тоді він починає масажувати широку спину, розслабляючи та підлещуючись. Коли Мінхо переходить на сідниці, до його вуха доноситься слабкий стогін, він всміхається на це та ковзає пальцями під одяг.

 

Шкіра волога від недавнього душу, досі пахне гелем з ароматом мигдалю, який був у номері при заселенні. Цей новий запах заповнює ніздрі, коли Мінхо стягує шорти з білизною та проводить язиком по ямкам Венери униз, ковзаючи між сідниць. Кріс здригається, але Ліно встигає швидко влаштуватися між його ніг, не даючи змоги звести їх.

 

Вільною рукою зриває подушку з голови:

– Досить ховатись, хочу чути тебе, кожний звук, що йде від тебе, не будь егоїстичним.

Та повертається до таких спокусливих чанових сідниць, розминає, ляскає, прикушує кожну з них і виводить Банчана із себе остаточно. Він легко вивертається, зминає під себе Мінхо, який не пручається – знає, що не переможе.

 

– Догрався? Я тобі скільки разів говорив – не провокуй мене на ревнощі? Мільйони разів вже мабуть. Але сьогодні ти перейшов межу мого терпіння.

Хо дивиться хитрим поглядом, від якого знов накочується збудження, Крістофер знає, що вже програв йому. Але визнавати поразку так просто не збирається.

 

***

Ліно, не стримуючись, стогне у весь голос, мабуть їх чутно на весь поверх. Мимохіть промайнула та загубилася думка, що здається той самий Джісон, через якого і була суперечка, у номері десь неподалік. Але зараз Чану все одно, він ретельно вилизує Мінхо, закинувши ноги танцюриста собі на плечі, штовхається язиком усередину. Вільною рукою погладжує член Ліно, великим пальцем розмазуючи  краплі змазки по головці.

 

Хо чіпляється за його волосся, притискає до себе, ніби намагається трахнути себе чановим язиком, скиглить та здригається. Старається перехопити руку Кріса аби торкнутися себе, але той відбиває ці спроби, продовжує повільно та солодко лизати, поки Мінхо не вигинається в оргазмі, виплескуючи сім’я собі на живіт.

 

***

– Обов’язково було так провокувати мене? Я ладен був психанути, поки вчасно не дійшло, що ти це не серйозно пропонуєш, – запитує Чан, витираючи Ліно вологим рушником.

– Звісно, воно того коштувало, ти неначе збожеволів, – втомлено та щасливо посміхається, намагається випростати ноги та ойкає, – Ох, затекли на твоїх плечах, занадто довго дражнив, не даючи закінчити.

 

– Наступного разу будуть страждати твої плечі, тоді подивимось як ти заспіваєш.

Мінхо піднімає підборіддя, вказує на свій рот обома руками, запрошуючи:

– Ось, будь ласочка, віп-місце тільки для Вас, сідайте.

Рушник летить на підлогу, і на довгий час рот Ліно нарешті замовкає.

 

 

 

 
FavoriteLoadingДодати до улюблених

Залишити відповідь

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.