Розмарин

FavoriteLoadingДодати до улюблених

Твір написаний в рамках “Осіннього фікрайтерського з`їзду 2021” Ключ- Залишся

   Стася відкрила очі. Вона лежала на поляні вкритій найрізноманітнішими квітами. На безхмарному небі світило сонце. А навколо панувала мертва тиша. Незабаром цю тишу перервала тиха пісня, що все наближалася до маленької дівчинки. Коли вона стала впритул до дитини, Стася побачила жінку середнього зросту в білих одежах. Її каштанове волосся було акуратно зібране, та закинуте на бік. 

 — Що ти тут забула, маленька Дюймовочко ?- запитала жінка своїм солодким голосом.

 — Я не Дюймовочка. Я…я Стася

 — Рада познайомитися Стасе. Ну а я Лія. Напроти прогулятися зі мною ?  

  Стася сама не зрозуміла, як з її уст злетіло коротке гучне «Так». За мить Лія підхопила її та вони опинилися в небі. Дівчинка закрила очі та повністю довірилася своїй компаньйонці. За декілька хвилин вони опинилися біля річки.      

   — Починаємо веселитися – промовила Лія

   Здавалося ніби вони знайомі все життя, а не ті декілька годин. Ним завжди знаходилося про що поговорити. Лія вислуховувала переживання Стасі, підтримуючи в потрібних моментах та даючи мудрі поради. Також вона придумувала різні забавки, в які дівчинка з радістю гралася.  Коли сонце почало хилити на захід, жінка запропонувала Стасі пошукати рослини, а вона розповідатиме про них.

  — Що це ? – запитала дівчинка показуючи руку, на якій лежала невеличка гілочка з дивними продовгуватими листочками та блакитними квітками

  — Розмарин. Здебільшого використовується. Але мовою квітів він означає пам’ять- відповідала Лія, беручи рослину, та прикрашаючи нею волосся Стасі.

  — Для чого ти це зробила?

  — Я хочу щоб ти назавжди запам’ятала мене, та цей день

  — Невже, ми більше не зустрінемося?

  — Можливо. Але я завжди буду біля тебе як ангел. А зараз давай поспимо        

     Коли вони лягли Лія легко обняла дівчинку.Так Стася і заснула, падаючи кудись в темну прірву 

  Стася відкрила очі. Над нею була така звична біла стеля. Збоку мурчала Пилинка. Будильник ще не дзвенів, але її поскоріше хотілося покинути ліжко. Будучи сонною вона зачепила фотографію, що стояла збоку на комоді. Швидкість та гнучкість дівчини не довели знімок до швидкої смерті. Зловивши фото Стася стала розглядати його. На ньому була зображена ще маленька вона і… І жінка, що наснилася їй сьогодні. По її лиці прокотилася сльоза.” Ма…Я сумую” – промайнуло в її голові. Обійнявши фото вона поставила його назад та поспішила до ванни. Біля фото з нізвідки з’явилася гілочка розмарину.

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

 

Залишити відповідь

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: