Розкриття нерівності Розділ:2

FavoriteLoadingДодати до улюблених

Смеркало Панич сидів у себе в кімнаті, горіла, лиш одна свічка. Він шкодував, що дав Грицьку просто піти. Хотілось розпитати його. Людина з такою ж проблемою, як і він. Стільки питань вже складалось в голові. Зрозуміло, чому за ним підглядали. Він розумів, що на місці Гриця робив би так само. Ці думки заважали йому заснути. І Гриць неспав обдумував, як так могло статись, було приємно, він сказав, що Бровко буде його!

Звісно, обидва з ранку були не виспані, але пани не поснідавши наказав покликати Гриця. Щойно за ним зачинились двері почалось цікавеньке.

-Чому ти за мною слідкуєш ?

У відповідь мовчання. Гриць нервував, він не знав, чим може скіньчитись це. Панич підійшов до нього, щоб подивитись у вічі. Юнак знав відповідь, але хотів знати Грицькове розуміння ситуації. Коли він опинився за крок до хлопа- відчув спокій, наче в цій кімнаті він знаходився сам. До нього раптово прийшло розуміння, що він має робити. Що ж треба починати самому:

Я чоловік, що покохав чоловіка, чесно, це нічого не значить, бо я нічого не зробив, а саме Пан Пантелеймон про це не знає, бо я боюсь, сказати йому, треба, щось зробити, а я гадки немаю що. Це- неймовірно гарний чоловік, мені подобається його чорне волосся та довгі пальці. От скажи, чому ти продовжував за нами стежити? Я тебе не каратиму! Мені цікаво, я не зробив нічого, що б, змінити своє становище.

– Мені подобалось, мені було цікаво, що ж буде далі чи він, чи ви першими заговорите про почуття. Ви так дивились на нього, це цікаво.

Хлопець розслабився, він підняв голову, говорив швидше та гучніше. На слові “цікаво” різко зупинився, бо не знав, як це пояснити. Панич вирішив перейти до цікавішого.

-Розкажи про Бровка!

-Ну…. Він має гарні плечі, файно спостерігати за ним, коли працює. Дуже хочеться обійняти саме за спини- вона в нього гарна.

-Ооой, я теж коли залишаюсь з Пантелеймон постійно думаю над тим, що б його обійняти.

Гриць вів далі:

-Такий Балакучий-балакучий. Як розженеться, то його не спинити. Я люблю слухати його, навіть, коли говорить до інших. Сам був такий, а зара- …. -Хлопець махнув рукою. -Неможу, ось і все, коли його нема, стільки хочеться сказати, а щойно з’явиться усе забуваю.

-О то ти зараз балакучий!

Панич лагідно усміхався, а Гриць різко замовк, щойно усвідомив скільки він натріпав. В’ячеслав зрозумів, що краще відпустити робітника.

-Йди, працюй!

І Гриць попрямував довгим коридором. Нервував. Тобто зараз він впливовій людині розповів про те, за що його можна засадити. І все, але ж він розповів і про себе дещо! А хто ж повірить Грицю! Знайшов з ким рівнятись! З Паном? Тим часом протилежна ситуація відбувалась в Панича- той наче на світ народився. Таке розслаблення в тілі та легкість на дусі. Так і попрямував він снідати до столу, і то нічого, що сидів він сам і їжа охолола! Скоро дочекається Пантелеймона.

Тут вони вже сиділи на одному дивані й незнали, як припинити незручне мовчання. В’ячеслав почав:

-А я на тому тижні заручився з паночкою Осташевською. Що думаєте про стосунки чоловіка та жінки в цей час?

– Неймовірне воз’єднання душ та статків!

– “Знайся кінь з конем, а віл з волом”

-То репліка з “Наталки-Полтавки” Хоч і селюки по ній п’єси ставлять, а я дивився. Вірю Квітці- в простій душі більше простору для народження прекрасного.

-А вірите власному серцю?

-А на що воно здатне окрім, як закохуватись?

-А більше йому й непотрібно!

Мовчання, В’ячеслав почув себе дурнем, через свій сентеменеталізм. І знов бажання сісти блище, але- ні, тоді він відчує бажання обійняти, чим блище тим-сильніше. Він почував себе незручно, бо не дивився на свого співрозмовника. Він знав, що це не вічливо, але не знав, як він за це відповідатиме. Цього разу перервав мовчання його друг і вони вже балакали про якусь модну книжку з Москви та наступний бал- легкі дрібниці на які можна відволіктись та й сказати що.

Жінки працювали на полі та співали- своїм нарічам, і хоч співали про своє, але відчувалась атмосфера Наталки-Полтавки. І тоді підкінець розмови знов повернули до обговорення твору.

-Чи все що кохання прекрасне?

-Лиш, те що має право на життя, а таке право має те, що здатне існувати без втручань ззовні! Задам вам питання: Чи може це почуття бути рівним?

-Рівний дорівнює рівний?

-Ні, кохання вільним бути не може, бо воно прив’язує. Я питаю про рівність партнерів.

-І на цьому все: перед носом Пантелеймона закрились дверцята карети й залишалось спостерігати за тим, як вона зникає. Приємно було спостерігати за сонцем, що сідає, та думати дочогж було це питання.  В’ячеслав думав, як розвинути цю тему. Спитати : А чи є їх дружба в певній мірі воз’єднання душ? Й питати саме про їх близькість, але страшно, бо невідомо, як зайти, так, що б отримати бажане.

Гриць надто злякано заходив до кімнати Панича, наче, його хтось мав бити. Натомість панич знов відчув цілющий спокій.

-Що сталось?

-Нічого!

-Не переймайся ти так, я спокійний мов світ з тобою, я з Паном Пантелеймоном нервую зовсім незнаю що робити, ходити навколо що б не торкнути головного, а як торкнути й йому не сказати?

-Ніяк, я мовчу от і все.

Нарешті в кімнаті запанував спокій.

-То краще сприйняти проблему, як належне чи ігнорувати її створенням ілюзії про її відсутність?

-Шчо?

Панич незнав, як пояснити це.

-Я зовсім не знаю, що робити і ти теж, якосьж, я зрозумів, що ми за одно, то чому незрозуміло що хтось з нас за одно з нами?

Панич зовсім не хотів мовчання і тому просто почав розпитувати про Бровка. В його голосі скласти радість та тиха легкість. Вечір мав холодний  вітер, але був теплим.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

 

Залишити відповідь

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: