У літаку Мей сіла поруч з Привидом , місць було багато але вона хотіла дещо запитати у Лейтенанта

– щось трапилося?- Запитав Привид.

– ні, просто хочу задати запитання.

– добре, питай. -Саймон важко здихнув.

– яке буде покарання для новобранців?

– тобі повинно бути посрати на них, чи ти так хвилюєшся за них?

– ні, не хвилююсь, мені просто цікаво яке покарання ви придумали!

– тобі що в подробностях розповісти?

– та ні, ну хоч в загальних рисах.

Привид подивився прямо в очі Мей і дуже серйозно сказав так що в дівчини пішли мурашки:

– я заставлю їх харкать кровью, як це робила ти!

Мія відвернулася почала дивитися на свої руки і переберати свої думки:

– (що це на нього найшло, він що переживав за мене, ні дурниці, а можливо, ні Мія, но а якщо він і правда злякався за мене, ні Мія ти дура якщо повіриш в це! Він машина для вбивств). Привид посміхнувся тому як дівчина знеяковіла. Та що постійно йому огризається різко затихла і в неї мабуть багато думок у голові. Но Мей не бачила посмішку Привида її сховала маска черепа.

Коли літак приземлився на землю команда пішла до Фари у палатку обговорити деталі завдання, на наступний день потрібно було приступити до дій щоб зупинити цю маленьку війну. Люди Макарова знову хотіли щось підірвати у країні Фари. Впорались вони швидко за 4 дні. На 5 день вони вже повертались додому на базу.

Не встигли вийти з літака як Привид вже роздавав прикази.

– так сержанти ідіть спати, а ви новобранці за мною прийшов час для покарання.

– но ми тільки прилетіли і нам всім потрібно відпочити. -Сказав Соуп.

– Сержанте ти не чув що я сказав? Ідіть спати!- Роздратовано відповів Лейтенант.

– ай добре, ходімо Мей. – Заричав Соуп.

Мія і Джон пішли до своїх кімнат, побажали на добраніч друг другу і розійшлися. Дівчина була дуже рада побачити своє ліжко, бо сьогодні їй не потрібно спати на землі у спальнику, Мія прийняла душ і пішла спати. З ранку прокинулась, вмила обличчя, одягнулась і пішла снідати. Коли Мей прийшла у їдальню, був вільний тільки один стіл за яким сидів привид.

– ( ох і початок дня, що ж поробиш потрібно снідати) доброго ранку Лейтенант.

– доброго ранку, сідай поруч зі мною, місця напроти уже заброньовані.

– Що ? Ким?- Здивовано глянула дівчина.

Подивився у очі Мей Привид і відповів:

– зараз все побачиш.

До їдальні зайшли новобранці які отримали покарання вчора, вони сіли за стіл до Лейтенанта і Мей.

Покарання було жорстоким,хлопці були дуже скалічені, можливо у одного зламані ребра. Мія не знала що і думати.

– Сержанте Мей, пробачте нас. Ми були дураками і не хотіли вас так сильно ображати.- Заговорив один із хлопців.

– і… і ми не знали що у вас звання Сержанта, ми думали що ви новобранець як і ми, і що ви тут через постіль… вибачте. – добавив інший хлопець.

Мей перевела погляд на Саймона, він сидів і сверлив хлопців поглядом.

– я… пробачаю вас, вибачте, мені потрібно вже йти. -Дівчина встала зі стола і пішла до туалету. Вона увімкнула воду і хотіла вмитися, як двері відкрилися і до туалету зайшов Привид. -Я що знову не зачинила двері?- Подумала дівчина

– Що ти тут робиш? І навіщо ти так сильно побив хлопців, я впала неправильно і обійшлась краплиною кровью, а ти їх скалічив!

– Мія, ти думаєш я не знаю, що вони тижнями тебе цькували. Я тільки і чекав приказ Капітана про їх покарання!- Заричав Саймон, він ближче підійшов до дівчини притиснув її до стіни і сказав своїм хриплим голосом прямо на вухо дівчини.

– вони обійшлися маленькими травмами, але ж я хотів перерізати їм горлянки , щоб вони захлинулися в своїй крові, коли побачив тебе з кров’ю у роті! – Привид випрямився і пішов геть з туалету, залишивши Мію з її думками.

 

Коментарі

Поки що немає коментарів. Чому б вам не розпочати обговорення?

Залишити відповідь